Мар’яна Невиліковна – мовчання як сповідь
[мовчання як сповідь очима лише, долонями,
Бери мене, вирію, вір мені, виростай,
Рости у мені, водою гойдай солоною,
Готова я, бачиш: з любистку зійшла роса.
Мовчання як сховок між серцем і серцем, між вдихами,
Тримай мене, чуєш, тримай мене на межі,
Межею, живою, близькою, незмінно тихою
І будь мені кимось, усім, і лишись чужим.
І просто лишись, так мало мені мовчати
Так мало, що захлинаюся, що за край… ]
Мовчання як спроба любити тебе, хоча ти
Повз правила, і як наклеп, що це лиш гра.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Катя Гуйван – Тримай мене, коли я на межі Тримай мене, коли я на межі Безумства, Що пов’язане з Тобою. Тримай мене! А то я упаду. Я зникну, спопелюся, Пропаду Без рук Твоїх, Без нашого “сьогодні”. Тримай мене! На щастя чи біду Я вірю в НАС Ще більше ніж у Тебе. Минає час. Думки ідуть в “запас”. Стабільно лиш одне: Чи Моє Небо Ще […]...
- Крига скресає… – Олеся Крисько Крига скресає… Ти чуєш, допоки не пізно, Любий, тримай мене міцно, тримай, не впусти! Я точно знаю – любити не можна на різно, Разом ми зможемо ніжність крізь біль пронести. Любий, тримай мене! Води холодні хлюпочуть… Вір мені, милий, так само, як вірю тобі! Трави шумлять… І не марно ж нам зорі пророчать Спільну дорогу. […]...
- Павло Мовчан – “Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова… “ Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова: Ув оці – дерево, у вусі – пташка, а в пальцях – глина. Долучайтеся до творення всього сущого. Замикай пташку в насінину, в шкаралупі викохуй дерево І розмикай пальці – тече глина, а в ній – олені. По обидва боки вода – віддзеркалює спеку, А засторчений меч […]...
- Моя песимістична сповідь Я розірвала свою душу, Розвіяла її в вітрах. І зараз я іти вже мушу, Але мене долає страх. Мій біль росте, такий могутній, І рве з середини мене. Не бачу я своє майбутнє, Бо майбуття моє сумне. І знов сльоза тече нестримна, Я більше плачу, ніж живу. В моїй душі так сумно й зимно. Чи […]...
- Мар’яна Невиліковна – Колискова Залишись в мені цим похмурим днем, Розливай дощі і своє тепло… Залиши сліди на мої землі, Щоб не змити, не стерти, не відібрати… Залиши мені цей одвічний сум: Я його знесу, приборкаю, зроблю своїм. Залиши усе, з чим не сила йти, З чим немов не ти, а інший хтось кидає тінь… І вертай у сни […]...
- Мар’яна Невиліковна – Я відкрита Я відкрита. Я – настіж. А ти все шукав ключів, Розстібав кожен гудзик на сукнях моїх світлин, Міряв ямби і ями, обмовки мої лічив, І розгойдував “антинуль” до “антиодин”… І приходили інші, зливали з розеток струм, Віддирали зо стін довіри тонкі шпалери, Залишали в мені лиш музику, на котру Ти колись покладеш вірші… і зачиниш […]...
- Сповідь навіженої Зубний біль в серці – це про мене, Про таких дурочок, як я. І стоматолог тут безсилий, Хай к чорту котиться земля! Горіть всі соплі-воплі в пеклі, І погляд грьобаний, й слова! Сміттям, непотребом вюнючим Забита в мене голова. Кричати хочу, як дибілка, Заритись головою в звук, Щоб він почув, і з переляку Не відчував […]...
- Мар’яна Невиліковна – І розлучені, і роззлючені, і розлю І розлучені, і роззлючені, і розлю… Переходимо із хардкору то в дум, то в блюз, То в “болиш по мені? зізнайся!” – “авжеж, болю”, То в “подзвониш іще хоч раз – задушу, втоплю!” Знаєш, вересень.. пальці мерзнуть… до губ тулю.. Моїй шкірі твоєї сниться м’який велюр… Це так дивно – не бути разом. Немов нулю […]...
- Остання сповідь Казанови Сонце повільно заходить за обрій. Вже вечоріє. Я вирішив пройтися, побути на самоті. дома постійно зазіхають на мій особистий світ. Голова повниться думками… і вже просто заплутався у вирі подій. Потрібен простір… Недавно сталася зі мною подія, яка заставила задуматися про себе. Я зустрів подругу дитинства… Ми давно не бачилися, років десять. Я її навіть […]...
- Євгенія Огородня – Не тримай Не тримай он я стою На тому краю. Он я руки стискаю Легко так..дихаю Там вже мене не чипають Там нарешті мене не кохають Он я стою, бачиш, над рікою Не тримай своєю тяжкою рукою Я хочу піти від твоєї гіркоти Чуєш, я більше не хочу тебе тримати Он там я жива, а твоя душа.. […]...
- Твір на тему: Яким я уявляю майбутнє України (Твір-сповідь) Дорога моя ненько! Рідна Україно! Квітучий неповторний краю… Моє серце, душа, душа моя переповнюються великою Любов’ю до тебе, до твоїх безмежних лісів і степів, до унікальної неповторної архітектури, до народу, талановитого і щедрого, люб’язного й доброзичливого, добропорядного і чесного… Паралельно з любов’ю вживається в мені тривога. Чим вона викликана? Можливо, тим, що за політичними амбіціями […]...
- Крістік Хрустік – Не треба слів, давай мовчати Не треба слів, давай мовчати. Це все-життя, а ми в нім люди. І часом коли хочеться збрехати, Подумай ти, що потім буде. Чи треба тобі в щасті, а чи може в горі Та спокуса, що приведе до грішних дій? Ми всі тут рівні, всіх брехня нас губить. Лиш правда, то розрада їй. Давай мовчати, але […]...
- Ліна Костенко – Сповідь Розділ III. … Пройшло життя. Не варт було і труду. Лише образи наберешся вщерть. Останні дні вже якось перебуду. Та вже й кінець. Переночую в смерть. А що в житті потрібно ще мені? Одбути всі ці клопоти земні. Оці останні клопоти одбуть, Іти туди, куди мене ведуть, – Аби одбути, все уже одбути, – І […]...
- Мар’яна Невиліковна – Ми виросли з крику Ми виросли з крику. Ми виросли. Ми на Ви. Ми невидимі діти. Ми є. Абортуй, чави, А ми є. Поламай нам кістки, розтрощи, зігни, А ми є. Передвістям війни. І вини Постаментом живим, щоби ти і ти І усі, хто на серці країни лишив синець, Врешті втямили: нас не вижити, не знести, Не купити, не […]...
- Тіна Карабанович – Під чужим небом Під чужим небом Світить чуже сонце Під чужим небом Чужі руки Довгі… Жовті Дні розлуки… Під чужим небом Твої-мої муки… Під чужим небом продано серце За дешеві ліки- Чиїсь марні втіхи… Не чекай дарма, Не став собі клейма… Ти кажеш вільний… А то просто біль суцільний…...
- Мар’яна Невиліковна – Нас ніколи не трапиться більше Нас ніколи не трапиться більше. І менше теж. Я оплакую кожен неспільний, нестрічний день, Кожен дотик, якого не сталося, кожну з меж, Непорушених нами, і кожне із одкровень, Недовимовлених чи вимовлених не так, Не тоді, не тому… [Я тону в тобі, я тону, Я проходжу тебе, як гру, я тебе по дну, Я тебе замість […]...
- Мар’яна Невиліковна – Тридцять шість крапка шість Тридцять шість крапка шість у періоді – Надстабільність твоєї байдужості – Губить лінію, губиться дуже і В губи тулиться першим приводом Для весни… нам не стати колишніми, Нам не статися, ні, не бреши собі Твої шизи залишаться шизами, Твої віри осядуть віршами… Тричі шість, три чи шість… чіткість зрушено. Я змерзаю, я в губи… зігрій […]...
- Суперечливий образ Анни Кареніної в однойменному романі Льва Толстого (сповідь автора) Кажуть, що зрозуміти – це пробачити… Хто, як не я – автор, “родитель” своєї героїні, мав би краще зрозуміти народжену мною? Я зрозумів свою героїню, свою Анну, але простити не зміг. Люблю її усім серцем, душа болить за неї, плачу разом із нею над її дитиною, над коханням, над заплутаним життям, але суд над нею […]...
- Мала, я такий щасливий, що тебе зустрів Поглинені пилом і вулицями ми снуємо з дня в день. Ти кажеш: “Мала, звикай, то життя, то все будні. Кляті будні, мала”. Ти витягуєш гроші з кишень, І простягуєш їх мені на вулиці малолюдній… Ти виглядаєш таким дорослим і від цього таким чужим. Я у смішних, порваних джинсах крокую містом, мені добре. Уявляю, як із-за […]...
- Алла Жабокрик – З ким вона буде засинати завтра З ким вона буде засинати завтра. не відомо У яких координатах світу. чи якою мовою Її новий мен буде казати їй: – кохана, я тебе вилікую. у мене є ліки Від хвороб твоїх вічних і від мігрені. Кохана, я буду саджати у горщики квіти Виховувати дітей, возити тебе на Кіпр Тільки не йди. не йди […]...
- “Зачарована Десна” як сповідь душі Олександра Довженка Світанок. Жнива. Разом з сонцем підіймаються люди. Рано на селі починається праця, та не просто так починається, а з піснею. Бо співаючи, легше працювати, це відомо всім. Та ось скінчилася робота. Відпочивають – і знову з піснею. Десь там, серед берізок, голосно співають дівчата, із-за велетнів-дубів могутнім басом їм вторять парубки. Ллється пісня, причому так, […]...
- Іра Сас – Так тяжко буває мовчати Так тяжко буває мовчати.. Крізь дощ я несу цю покуту. Навчи мене, любий, кохати Холодну, примхливу, замкнуту! Така вже буваю бездушна.. Лиш очі твої, мов магніти, І небо паде непорушне.. Давай без зупину горіти? Все тяжче буває мовчати.. Збереш з моїх вуст цю отруту? Навчи мене, милий, палати.. Красиву, щасливу, розкуту!...
- Леся Українка – Пророк (З біблійних мотивів) Я духові серцем сказав: “Навіщо ти будиш мене серед ночі? Навіщо сі тихі уста розв’язав І речі надав їм пророчі? Оспалі тут люди, в них в’ялі серця, Народ сей не вдавсь на борця”. Мій дух промовляє мені: “Ставай, вартовий, без вагання на чати! Хоч люди замлілі в рідній стороні На голос твій […]...
- “Зачарована Десна” як сповідь душі О. Довженка 1.”Зачарована Десна” – автобіографічний твір (у ньому письменник пригадує веселі і сумні, сонячні і похмурі сторінки свого дитинства): А) щирість, ліризм та задушевність повісті (всі події проходять через призму оцінки їх малим Сашком. Описуючи своє дитинство, Довженко з любов’ю згадує свою родину і просто хороших людей, що, як і його батько, рятували Селян від смерті, […]...
- Ірина Саковець – Бо так мовчати вмієш тільки ти Бо так мовчати вмієш тільки ти, Із гордістю і пристрасно мовчати. В мовчанні нашім чути, як світи Десь високо знаходять свій початок, Утоплених на дні морському сни, І сірих чайок зойки над припливом, І відгуки торішньої весни, І голоси непройденої зливи. Мовчати і не вірити словам, Бо не завжди те кажеш, що хотіла. Слова насправді […]...
- Соломія Синиця – Не дай мені тебе забути Не дай мені тебе забути У круговерті сірих днів, В цю осінь, памороззю скуту, Не дай остинути мені. Не стань стіною із печалі На моїй звивистій дорозі, Почуй в холодному мовчанні Душі спустошеної прозу. Зітри із пам’яті прощання Приправлене гірким полином, Дістань утрачене “кохаю” Із серця темної глиб`ини. Прийди, налий життя теплом, Хай буря поміж […]...
- Катерина Кочетова – Відкрий мені приховані світи Відкрий мені приховані світи В своєму серці, де весна панує, Я спробую по тим стежкам піти, Де вітер ранок росами малює. Веди мене у неозору даль, Дізнатися хочу, про що ти мрієш, Із хмарами я розжену печаль, А ти, мов сонце, поглядом зігрієш. Тримай мене за руку й не пускай, Я збережу секрети твого світу, […]...
- “Книга пісень” – лірична сповідь Генріха Гейне “Книга пісень” – лірична сповідь Генріха Гейне Справжнього поета можна порівняти з натягнутою струною на скрипці буття. Дотик – і заспіває, заплаче душа поета. А людям залишаються вірші… Генріх Гейне стояв біля витоків романтизму, був його фундатором разом із Байроном, Міцкевичем, Пушкіним, Шевченко. У кожного з цих поетів була своя книга, що принесла світову славу. […]...
- “Мазепа” – поема-сповідь Дж. Байрона Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми “Паломництво Чайльда-Гарольда”. Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху […]...
- Сповідь душі митця у кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” У кожної людини, мабуть, настає така пора, коли виринають у пам’яті найпривабливіші образи дитинства, згадуються дорогі, але далекі тепер люди, і вона намагається “усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі Коло самих її первісних джерел”. Для О. П. Довженка це кіноповість “Зачарована Десна” – щира лірична сповідь, каяття у своїх та людських зроблених і незроблених […]...
- Сповідь закоханого серця в інтимній ліриці І. Франка У збірці “Зів’яле листя” талант І. Франка розкрився новою гранню. Він постав перед читачами як тонкий лірик, психолог, знавець людської душі. Багато віршів збірки мають народно – поетичну основу. У збірці переважають інтимні вірші, в них І. Франко розкрив трагедію людини, закоханої без взаємності. У “Зів’ялому листі” поет відобразив багато особистих переживань, але ліричного героя […]...
- Ірина Саковець – Розмахнулася мантія втечі Розмахнулася мантія втечі: День зібрався і… відійшов. Одягає пронизливий вечір Голі плечі в холодний шовк. Відгоріло картинно багаття, І не віє м’яким теплом Від колекції срібних агатів Під осінньо-небесним склом. І мовчати, мовчати, мовчати… В грудях тиша, немов свинець. Без упину шукати початок Там, де порвано, де – кінець. Увіходжу в німий передпокій, Тільки в […]...
- Іноді ..іноді, Неймовірно хочеться, щоб ти до мене прийшов, Нехай навіть просто на чай. Ось так випадково, не попередивши, ненароком. Базікав про те, як нове щастя знайшов. Просив: “ну не перебивай”. І мені залишається тільки мовчати, дивлячись як остигає твійчай. І начебто ситі спілкуванням сповна, Але знову слова, пропозиції невпопад, Ти не знаєш, Але після цих […]...
- Олександр Ірванець – Мені тебе мало Мені тебе мало В долонях й у світі, У ліжку й надворі, У вічності й в миті. Мені тебе мало В обіймах й дотиках, В дурних телефонах Й скажених бажаннях. Мені тебе мало На фото й в записках, В очах і у сонці, В віршах і на дисках. Мені тебе мало В повітрі і в […]...
- Наталя Климюк – не. любов Душно. Твоє мовчання скоро мене задушить Знавіснілі погляди обвиваються навколо шиї немов вужі Твоя любов зовсім не бере за душу Не чіпає мене. і не рушить Не розбиває дощенту сердечні мої вітражі Не змушує балансувати десь там, на межі Чесно. мені все одно Я нічого не відчуваю, коли ти стискаєш мої долоні До болю Цілуєш […]...
- З Р. С З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ ПРОКИдАЮСЬ З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ ОдЯГАЮСЬ З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ СЕРЦЕМ ЙдУ І ЇдУ ХОЧ ТВОГО ВЖЕ НЕМА І СЛІдУ ТА ВСЕ ОдНО ЧОМУСЬ ШУКАЮ З РОЗБИТИМ СЕРЦЕМ РОЗМОВЛЯЮ, СМІЮСЬ, АЛЕ НЕ ЗАБУВАЮ АНІ НА МИТЬ дУШЕВНИЙ БІЛЬ А ВІН МЕНЕ НЕ ПОКИдАЄ БУВА, ЩЕ БІЛЬШЕ ЗАБОЛИТЬ СУМНИХ ПІСЕНЬ ВЖЕ НЕ ВМИКАЮ ЗАБ’ЮСЬ В […]...
- Аня Тет – Тримай мене міцніше тільки..Чуєш?! Тримай мене міцніше тільки..Чуєш?! Долонь своїх з моїх не відпускай.. Ще нашу мить солодку ми відчуєм, Не за горами стежка наша в рай! Відкинь тривогу! Все ще буде! Вір! До щастя ось – лише півкроку йти І нам під силу досягнути навіть зір Бо в тебе – я є, а у мене – ти!.....
- Роман Штігер – Мовчати Блукаю руками у твоєму волоссі Ми босі бредемо бозна-куди До осені рудоволосолої Здавалось прийдемо Здаватись? Не хочу! тільки знову не йди! Не потрібно цих прощай і до завтра До кращих часів дороги не йдуть Ти прокинешся зранку завчасно Й прошепочеш коханий я тут Знову кров застигатиме повільними Рухами і все як завжди іде в нікуди […]...
- Павло Мовчан – “Скільки перемито різних днів… “ Cкільки перемито різних днів, Як надовго затяглось шукання! Вже переступив за межі слів, Де почавсь майдан мовчання. Істино, єдина, озов дай, Вилущися словом із мовчання, З вуст старечих, з молодих гадань; Свічкою спахни в німе смеркання, Ластівкою прилети з гнізда. Чую: голос мій в розвихренні шаленім Так мене розпачливо шука, Що, спіткнувшись, реченням зеленим Вибуха […]...
- Тарас Марищук – Боляче втрачати близьких Боляче втрачати близьких, Особливо тих, що були весь час далеко. Боляче втрачати молодих, Бо думав, що буде час про все сказати: Творчі здобутки, емоційні сплески.. Але зараз варто мовчати. Мовчати про біль, про все мовчати. Прийти одного дня на кладовище, І тільки там, на самоті із написом нагробним, Дозволити собі! кричати! Про все що наболіло, […]...
Роль митця у суспільстві.