Маріанна Кіяновська – Порожнеча гримить в кістках
Порожнеча гримить в кістках,
Так мені ніагарно.
Світ шаленством жаским пропах –
Не на жарт, не намарно.
Час зупиниться і піде,
Пестощ вибухнув страхом, наче
Знав, що в серце мені впаде
Безпросвітне й гаряче.
Що ми втратимо, що знайдем? –
Небо зоряне і зелене.
Я – не яблуко. Я – Едем.
То ж нарешті ввійди у мене.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Маріанна Кіяновська – Я хочу не знати про тебе Я хочу не знати про тебе, що ти не один. Я хочу нічого не знати – щоб легше забути. Я постіль стелила – неначе ламала жасмин. І був на губах дивний присмак – пелюстки? цикути? Все добре, все добре, ти ж знаєш – прийшов і пішов, Все добре, все добре… На відстані тисячі років Не […]...
- Маріанна Кіяновська – Ми пристрастей чаші Ми пристрастей чаші – наповнені ними, солоні. Гулка потаємність і туга – мов сад під дощем. Я хочу тебе цілувати в уста і в долоні. Безмежно тобі віддаватись. І ще раз. І ще. Це так ненавмисно, зненацька – і так прямовисно. Любов, що здається любов’ю, – стається і є. Я смію тебе. І, можливо, іще […]...
- Василь Стус – Попереду, нарештi, порожнеча Попереду, нарештi, порожнеча I довгождана. Вiчнiсть пiзнаю, Даровану годиною лихою. А бiлий свiт – без кольору i звуку, Нi форми, нi ваги, анi смаку – Розлився безберегою водою. Цей бенкет смертi в образi життя Щасливого вiдстрашує i врочить: Устромиш ногу в воду – i помреш....
- Іван Франко – Гримить Гримить! Благодатна пора наступає, Природу розкішная дрож пронимає, Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий, І з заходу темная хмара летить – Гримить! Гримить! Тайна дрож пронимає народи,- Мабуть, благодатная хвиля надходить… Мільйони чекають щасливої зміни, Ті хмари – плідної будущини тіни, Що людськість, мов красна весна, обновить… Гримить!...
- Маріанна Галюс – А я, так і помру невикохана А я, так і помру невикохана. Але завжди матиму право на білу сукню, Чуєте?! Навіть, якщо помру в 50… І мені байдуже, що ви там дивуєтесь, Крутите пальцями біля скронь, Кладете хрест на собі, примовляючи : – “Свят, Свят, Свят!” Бо… Я так і помру не обігріта. З займенником – “нічиЯ”, Я програла у всьому, […]...
- Маріанна Задорожна – Чия Україна? Чия Україна без мови? Де згублено рідних по крові? Чи можна любити чужину, Якою стає ця країна? Що любиш в своїй Батьківщині, Якщо забуваєш провину За тих, хто боровся до згину, Щоб квітли пісні та калина? Чи скажеш, що виросте правда На тому, що встелює зраду? Чому ти німий в свому домі, Хоча і стоїш […]...
- Маріанна Задорожна – Вогні І все уже протерте до дірок У круговерті пристрасті гіркої, Бо от уже до прірви тільки крок Туман вкриває білою габою. Фіалки відцвітають на вікні, Вінки течуть у безвісті водою. Де запалали вранішні вогні, Що розірвали темряву собою? У порожнечі то сама луна Шурхоче іскри згаслого багаття, Танцює досі ще чия мана На клаптику колишнього […]...
- Людмила Васильєва – дніпропетровськ Дніпропетровськ – ти серце України, Твій ритм усіх пробуджує від сну, У дні святкові, та в буденні днини Ти сяєш так, немов зустрів весну. Буваєш різним в кожну пору року, Зимою сивим, наче мудрий дід, А влітку ти зелене, ясне око Дитини, що народжена на світ. А наш дніпро – то кров твоїх артерій, Широкий […]...
- Маріанна Задорожна – Коли поглине паща ентропії Коли поглине паща ентропії І хаос позмітає сірі клапті Пилюки мовчазної безнадії, Загуслої в янтар важкої краплі, Чи стане той кінець новим початком? Та чи можливий в світі вічний спокій? Та чи потрібна вічності зупинка? І знову за спиною чути кроки, І коло замикає половинки. Захопить знову невгамовний вихор І зачарує танцем нескінченним, І подарує […]...
- Зеленеє жито, зелене (народна пісня) Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито женці жнуть, Хорошії гості мене ждуть.* Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито при межі, Хорошії гості від душі. Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито за селом, Хорошії гості за столом. Зеленеє жито, зелене, Хорошії гості у мене. Зеленеє жито ще […]...
- Микола Руденко – В дитинстві бачив я на кладовищі В дитинстві бачив я на кладовищі: З могил стовпи вставали вогняні. Вони здіймалися все вище й вище- І серце жахом зводило мені. Хіба ж я знав, що вся Земля – Могила?.. На Північ дивлячись, кашкет зніми: Полярне сяйво підіймає крила – Чи не з кісток страшної Колими?.. Хтось каже: остогидло те до біса. Я ж […]...
- Нумо в ліс чи в поле з суєти мізерної – Підсуха Олександр Нумо в ліс чи в поле з суєти мізерної, До дубів дніпровських, тиші крайозерної, Де первісне небо і луги первісні, А з куща калини – солов’їна пісня. Там для серця знайдем втіху і розраду… А знайшли – зажуру і гірку досаду. Під кущем калини – голопупі “містери”, Солов’ї поглухли, бо ревуть транзистори. Хто вони, і […]...
- Катерина Кочетова – Знав би ти, що всі вірші про тебе Знав би ти, що всі вірші про тебе, Знав би, як я згадую ті дні, Як вдивляюсь кожен вечір в небо, А в очах лиш відблиски сумні. Знав би, як утратив барви світ, Коли мить прийшла обійм прощання. Розцвіте, мов яблуневий цвіт, У серцях омріяне кохання. Знав би, як у снах мене тривожиш І стираєш […]...
- Павло Тичина – По хліб шла дитина – трояндно! По хліб шла дитина – трояндно! : тікайте! стріляють, ідуть. Розкинуло ручки – трояндно… Ні Бога, ні чорта – на бурю! : гей, стійте! знайдем і в церквах. Знялось гайвороння – на бурю… 1917...
- Легенда, яка ще не почалася Я вже все – нарешті забув тебе, Наді мною небо, нарешті, голубе, По ночам, нарешті, я спокійно сплю, Тепер я зізнаюсь – я тебе більш не люблю, Я наче зняв з себе ці тяжкі кайдани, Тепер зосталось тільки загоїти ці рани, Нарешті, коли один зостаюсь, я не плачу, І коли дивлюсь у вікно, я тебе […]...
- Іван Франко – “Від того дня вже другий рік пройшов… “ Від того дня вже другий рік пройшов. У чистім полі знов лежу я в горі, Гляджу на небо ясне… Надо мнов Знов плавле яструб в лазуровім морі. Обколесив, тепер шибнув стрілов… Отак і я простір думками порю, Та темно в нім, навіки мглов густов Закрила доля мою ясну зорю. Так темно, зимно! Наче серце стине, […]...
- Дмитро Загул – “Ти приходиш до мене щоночі… “ Ти приходиш до мене щоночі В ту хвилину, як міцно я сплю, Зазираєш в заплакані очі І шепочеш: не плач… я люблю!.. Я слова твої чую душою І крізь сон усміхаюсь тобі, Твої очі горять надо мною В невимовній, глибокій журбі. Ти жагуче мене обнімаєш, В тих обіймах я млію вві сні, Поцілунками душу виймаєш, […]...
- Правда Наша зустріч з тобою усе перевернула, Почуття і любов ти в моє серце вернула! Але пройшло чимало часу з тої днини. Не розуміючи себе, думаю про тебе щохвилини! Тріпоче серце, виривається з грудей, Живу лиш для тебе, а не для людей. І не маю бажання з тобою розлучатись, Робити усе для тебе і не зупинятись! […]...
- Богдана Лапченко – А теплий вітер вмить розвіє втому А теплий вітер вмить розвіє втому І дощ заслухає пісні до дір. Коли впаде останній лист додолу, Дорогу не знайде мій лютий звір. Не докладе зусиль безсилий дехто, Щоб залатати пам’ять і думки. Шепоче синє небо: “де ти? де ти? Ніяк не можу я тебе знайти”....
- Павло Мовчан – Арлекін Так далеко гра від життя, ой далеко, Що не ствердить небо землею, а землю небом. Порожнеча, що всіх єднала, зсукалась у нитку, Від мандрівки – ні зиску, ні збитку: Шва розшилася – ледве тримаються руки, Голова підмізинна нездала на штуки, Похилилась, бо їй не збагнуть Ні вертепних ходів, ні спонуки, Ані гри одноосібної суть. В […]...
- Дмитро Павличко – “Горить суницями поляна… “ Горить суницями поляна, Як запаска. Гуде бджола І так літає, наче п’яна Від запахущості й тепла. Сховавшись у гілля зелене, Чекаю на своє дівча. Воно вже йде, вже серце з мене Виймає, як гніздо з куща....
- Павло Мовчан – “На схилку дня яскравіша зелене… “ На схилку дня яскравіша зелене, Зіркіша погляд і гостріша слух, Прожите відступається від мене, Майбутнє визначає новий круг. Пожовкле листя – це уже минуле, І на сорочці вчепистий реп’ях… Провалюється в німоту зозуля, Відмірюється доля по стовпах. І видно ближнє в тріщинах Та зморшках, Віддаленіле ж – обриси втрача, Вже стовбур дня розпущений на дошки, […]...
- Ольга Анцибор – Зачарована Я заворожена, Я зачарована, До тебе, гожого, Навік прикована. Очима синіми, Руками грішними, До тебе сильного, До тебе ніжного. Приїдь же, милий мій, Зігрій обіймами. З тобою лихо ми Удвох обійдемо. З тобою довгий час Буду щасливою, Любов впаде на нас Літньою зливою. Впаде рясним дощем І завірюхою, Осіннім листячком, Лиш не розлукою, Лише не […]...
- Богдан Лепкий – Цить, серце, цить! Цить, серце, цить! Таж ти кохало, І раювало, й горювало, І наболілося досить – Цить, серце, цить! Весні кінець, Пшениця спіє, Зелене жито половіє, Вже й серп готує пильний жнець – Весні кінець… Пора і нам Збирати з поля, Що прищадила божа воля, Як не гуртом, то сам на сам – Пора і нам!...
- Гуцулка Ксеня (народна пісня) Темна нічка гори вкрила, Полонину всю залила, А в ній постать сніжно-біла, – Гуцул Ксеню в ній пізнав. Він дивився в очі сині, Тихо спершись на соснині, І слова палкі любові Він до неї промовляв: Приспів: – Гуцулко Ксеню, Я тобі на трембіті Лиш одній в цілім світі Розкажу про любов. Душа страждає, Звук трембіти […]...
- Тіна Карабанович – Лист про небо Нам лишається тільки небо, опісля… Після довгої муки, розлуки, втоми, щастя, любові. Нам лишається лише небо. Я заглядаю у вишину, як у твої очі, що досі люблю. Нам лишається тільки небо. Та дару до крил немає, невтомно хтось когось карає. Зупинись, отямся – у нас тільки небо, з тобою. Воно не зрадить, воно лиш манить-висотою. […]...
- Взяв би я бандуру (народна пісня) Взяв би я бандуру Та й заграв, що знав, Через ту дівчину Бандуристом став. А все через очі, Коли б я їх мав, За ті карі очі Душу я б віддав. Марусино, серце,* Пожалій мене, Візьми моє серце, Дай мені своє. Маруся не чує, Серця не дає, З іншими жартує – Жалю завдає. Де Крим […]...
- Тарас Шевченко – Мені тринадцятий минало Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в бога… … Уже прокликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся богу… І не знаю, Чого маленькому мені Тойді так приязно молилось, Чого так весело було? Господнє небо, і […]...
- Інна Стократна – Небо падає серед рядків Небо падає серед рядків – прагне втопитися Поміж того вогню що повзе судинами Судинами й містом і врешті ним мовби кривдою Стелиться шлях що пройдений виключно винними Небо падає Небу боляче й холодно Гнів осідає Кулі чекають на вторгнення Чекають на зустріч мов військо сліпих під проводом Смерті яка відчуває смак болю та стогонів Небо […]...
- Мозолевський Борис – Це ти, моя юносте? Здрастуй Це ти, моя юносте? Здрастуй. Прости. Привітаймось. Це я… А весни насіяли рясту, Аж сонцем зітхає земля. Прости, моє диво зелене, За те, що тебе не вберіг. Іди, не хвилюйся про мене, Я весь у розвої доріг. А раптом спіткнуся від бігу – Вбери у барвінок мене… А зими насіяли снігу, Аж небо уже крижане....
- Микола Вінграновський – Над чорнобривцями в саду Над чорнобривцями в саду Останнє яблуко висить. Останній лист упав на чорнобривці вчора. 1964...
- Надія Ковалюк – Скажи мені, коханий мій, чому Скажи мені, коханий мій, чому У грудях більше Серце не живе? Воно так щиро вірило в весну, Та необачно вибрало тебе… І після тисяч пройдених доріг Та попелу від спалених мостів- Упало без жалю тобі до ніг, Від болю не залишивши слідів. Ти… попіл перетворював в вогонь, Ти… казку про весну розповідав, Ти… Серце грів […]...
- Володимир Кучерявий – Ти там, де сонце сходить уночі Ти там, де сонце сходить уночі, Я тут – де ніч вкладає всіх у ліжко. Пишу Тобі, що зараз на душі І як до щастя залишилось трішки. Ти там, де всі забули про любов, А я у потойбіччі, де кохання… Якби ж я знав до безлічі багато мов, То мова слів була б, повір, остання. […]...
- Павло Мовчан – Співвідношення Мало, мало, ой мало життя, Аби втішити всіх і розрадить, Перейнятись до всіх співчуттям, По голівці кульбабу погладить. Мало рук, мало серця мені Обійняти, любов’ю зігріти Дні старечі і плечі сумні, Безпросвітне сирітство на світі. В моїх подихах мало тепла, Щоб обмерзлі листки підійняти, Світ ввібрати – душа замала, А нужденних багато, багато… І зроста, […]...
- Олександр Олесь – “Ти з’являєшся, як ранок… “ Ти з’являєшся, як ранок… Там, на заході ще ніч, А на сході уже небо Червоніє від проміння, Блиску сонця золотого… Як в чеканні б’єтся серце! Ти ідеш, як день блискучий! Все радіє навкруги, Все впилось очима в сонце, Все співає йому гімни, Простяга до його руки… Як радіє, квітне серце! Ти проходиш… ніби вечір… Там, […]...
- Мозолевський Борис – Втеча Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус, У шахти, у могили, в урожаї. Чи хто моливсь, як я тобі молюсь? А ти мою молитву зневажаєш… І ось утік. Гасаю по степах. На Кальміусі смажусь щонеділі. Дорогами і стернями пропах. І щось роблю, і наче – не при ділі. Від губ твоїх, від слів твоїх пустих, […]...
- Павло Мовчан – “Голос, наче пожухлий листок… “ Голос, наче пожухлий листок, Кружеляючи, впав на лужок, А за ним, а за ним в дві руки Навперейми біжать дітваки. Безголосий біжить вороний Уздовж стежки, баскої струни. А за ним – то не порох, а дим, Біг його – молодий, молодим… Навздогони за тим втікачем Вибігає сльоза із очей, І простерта рука доганя Розтривожену квітку […]...
- Хто ж це так із тебе насміяться смів? – Тичина Павло Хто ж це так із тебе насміяться смів? Хто у твоє серце ніж загородив? Виростали діти в хаті, як в гаю, Без ясного сонця в рідному краю. Накипіла злоба, сповнились серця – Гей, курки спустили в матір і отця! Хто ж це так із тебе насміяться смів? Хто у твоє серце ніж загородив? Засівали поле […]...
- Максим Рильський – Молочно-сині зариси ланів Молочно-сині зариси ланів, Сніг на листках – а листя ще зелене! Я вийшов, я покинув сутерени, Назустріч снігу голову відкрив. Нарешті, що таке любов для мене? Чи полюбив – це значить загубив? Хіба немає світа і світів Поза лицем зрадливої Гелени? Так: військо превеселе я зібрав, Та поведу це військо не на Трою. Хай тужиш […]...
- Микола Вінграновський – Рябко, і дощ, і з вітром цвіт Рябко, і дощ, і з вітром цвіт, І мамалига, й небо з богом, І пізній розум з ранніх літ, І ранні рани за порогом. Усе, усе, усе – для битви! В часи страждань, болінь, жалю Я повен першої молитви: Свободи тінь в душі ловлю. Червоний місяць аж горить, З діброви хмара виступає, І світ на […]...
Киноповесть украина в огни скорочено.