Марія Рожновська – Бажання є влізти у кошик
Бажання є влізти у кошик
Сховатись від галасу й бруду
Сховатись від залишків й броду
Бажання є влізти у кошик
Бажання є впасти зі скелі
В сталеві обійми пробачень
Без зайвих прощань та побачень
Бажання є впасти зі скелі
Бажання є взнати, що ж треба
Для спокою, миру та щастя
Де правда панує, де кривда
Бажання є взнати, що ж треба
Бажання є випити море
Наповнене мудрістю й світлом
Ковтати так літер за літром
Бажання є випити море
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Володимир Лучук – Кошик яблук ніс їжак Із садка В осінню пору Поспішав їжак В комору. Ніс їжак, Увесь зіпрілий, Стиглих яблук Кошик цілий, Аж біжить навпроти Друг: – Я шукав тебе Навкруг!.. Біля саду на межі Їжаки присіли. Довго друзі говорили Кошик яблук з’їли....
- Марія Рожновська – Сп’яніла Мені тебе досить. Не можу Ще пити міцне шепотіння. Агов, я в десяте вже кАжу, Що матиму вранці похмілля. Мені тебе досить. дурнію. Ти що мене просиш співати? Облиш, – танцювати я вмію. ПокАжу, коли зможу встати. Мені тебе досить. Сп’яніла. Ти віскі з текілою вкупі. Та тягнуться до мого тіла Жаркі поцілунки і руки. […]...
- Юлія Смаль – Йшов їжак, кошик ніс Йшов їжак, кошик ніс, В кошику малина. Важко нести через ліс Ягоди для сина. А хом’як не носив Ягоди для сина, Просто хату він зробив Прямо у малині!...
- Іще горять в душі бажання… – Тютчев Федір “Еще томлюсь тоской желаний… “ Еще томлюсь тоской желаний, Еще стремлюсь к тебе душой – И в сумраке воспоминаний Еще ловлю я образ твой… Твой милый образ, незабвенный, Он предо мной везде, всегда, Недостижимый, неизменный, Как ночью на небе звезда… “Іще горять в душі бажання… “ Іще горять в душі бажання, Ще манить зір краса […]...
- Наші бажання Миттю тебе побачив у реалії, Запалали вогники блакиті, Забулись принципи моралі, Думки відкрились скриті. І я як вперше закохалась В малинові тонкі вуста, В пориві моє серце рвалось І закричало твоя неспроста… Життєво лину я в твої обійми, Твоя краса закралась в душу, І серцем я уже не вільний, Спокій втратив свою тишу. І в […]...
- Алла Жабокрик – вона прокинулась вчора від бажання суїциду Вона прокинулась вчора від бажання суїциду. На вулицях було порожньо, нестерпно і трохи сиро. І не відомо: чи дощ її бив у душу чи в спину І чи то він закинув їй зашморг на шию. Вона прокинулась вчора. і не знала, що їй робити. Її не чекали ні друзі, ні колеги і, знаєте, навіть кредити […]...
- Аналіз вірша “Бажання” Семенко Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тільки ходиш, розводячи руками. Але хто мені заперечить перевернути світ? Місяця стягн’уть і дати березової каші, Зорі віддати дітям – хай граються, Барви, що кричать весняно, – служниці Маші. Хай би одягла на себе всі оті розкоші! […]...
- Ольга Анцибор – Бажання Ну чому я завжди неможливого хочу? Хочу бачити барв пом’яну красу, Зірку ясну з небес діставати щоночі, Пити з квітів, як з келиха срібну росу. Щоб у світі повік лиш добро панувало І щасливо всі люди в цім світі жили, Щоб уміли дружити, щоб вірно кохали, До ста років, щоб всі молодими були. Кожен дім, […]...
- Максим Рильський – Сонет нудьги й бажання Немає гірш, як буть собі нудним: Не гіркість яду – кислощі цитрини, Не розмахи в оркестрі огнянім, А квиління фальшиве мандолини. Огонь пройшов, і залишився дим, Про бурю спогад – жовті складки піни, Туман їдкий, де був потоп і грім, Де грала повідь – кумкання жабине. Хоч би злочинні гордощі чола, Хоч би Кармен привабливо […]...
- Семенко Михайль – Бажання (“Мені багнесь заплющити очі… “) Мені багнесь заплющити очі Щоб тихо і мовчки страждати Не мислить не бачить не чути Тільки страждати страждати Тільки страждати і думать про неї І думать про неї Про вії про тіні Про яснь її очей прищурених в пестощах очей У вечір пестливий і темний Коли завмирає природа У ночі безмісячні темні самотні осінні Замислені […]...
- Семенко Михайль – Бажання (“Чому не можна перевернути світ?..”) Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тільки ходиш, розводячи руками. Але хто мені заперечить перевернути світ? Місяця стягн’уть і дати березової каші, Зорі віддати дітям – хай граються, Барви, що кричать весняно, – служниці Маші. Хай би одягла на себе всі оті розкоші! […]...
- Володимир Сосюра – Марія Задуманий вітер над городом віє, Ідуть перехожі невпинним прибоєм, І я поміж ними йду, повний тобою, Горять ліхтарі, мов шепочуть: “Маріє!..” І солодко серце стискає і мліє, Мов сон мені дивний, невиданий сниться… І хочеться в небо злетіти, мов птиця, Де блимають зорі далекі: “Маріє!..” І пісня в душі наростає і спіє, Мов вирватись хоче […]...
- Дмитро Павличко – “Море з моря ткалось гладко… “ Море з моря ткалось гладко, Шовком слалося до стіп. А по ньому йшло дівчатко, Голе й чисте, наче хліб. Море крила піднімало, Відлітало в ніч, як птах. Я відчув журби немало На зцілованих устах. Море падало на скелі І кричало, мов Ікар. Як дві зірки невеселі, Ми тулились поміж хмар. Море вранці шелестіло, Тліло, як […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Суворий вірш Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів, Не втекти вже ні в мрію, ні в пісню. Мов фальшива струна, так дзвенить кожний спів Під суворих світань весну пізню. Вже не вирватись більше з затислих обійм, Треба глянути дням просто в вічі, Хоч навпроти вдаряє скажений прибій, Невблаганним нас визовом кличе. Не сховатись, дарма, в […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Руки мої порцеляна Руки мої порцеляна скільки нам років Господи Скільки потрібно любовей і губ до найближчої пристані Скільки доріг хоч приблизно молитв і гордості Треба пройти чи відчути вітрів і пристрастей Вулиці міста не чують не бачать Господи Сірий асфальт кращий друг і ніхто не зайвий Тіло моє на мотузках – аж плечі згорбились В небо моє […]...
- Пригара Марія – Байбак-мандрівник Віршована казка – Ти знаєш що, – сказав байбак Дружкові-ховрашкові. – Чого нам треба жити так – В степах, а не в діброві? Десь, кажуть, є ліси й гаї, Приносять прохолоду, А я і родичі мої Не бачили їх зроду. Ми звикли кублитись в норі, З травинок роси пити, На лапах сівши на горі, На […]...
- Анна-Марія Нараєвська – ти в мені починаєш Ти в мені починаєш Безмежність кохання і слів Я до тебе лечу, а треба, можливо, пішки Доки ти там в молитві Прославляєш своїх Богів Я молюся на тебе, Без єдиної псевдо – віддишки Я би рада мовчать Я би рада не чути співзвучність Поринати у світ, де немає й не буде тебе Я би рада […]...
- Бабка Марія – Скрипалі (Збірка) 1967 рік, видавництво “Веселка” ХУСТОЧКА Я сказала тихо голці: – Ший хутенько, не колись, Це ж я хусточку Миколці Вишиваю, подивись! Поспішає швидко голка, Не лінується, ні, ні! Посміхається Миколка: – Гарна ж хусточка мені! НЕ СУМУЙ, БЕРІЗКО Не сумуй, берізко, Не журись, не треба Скоро знов прилине Веснонька до тебе. Бо лихий морозець Недарма […]...
- Бажання та можливості людини впливати на долю, фатум (за п’єсою П. Кальдерона “Життя – це сон”) Питання боротьби людської волі й фатуму хвилювало не одне покоління людства. Відомий іспанський драматург П. Кальдерон у п’єсі “Життя – це сон” запропонував власне бачення зазначеної проблеми. Тлом для зображення подій Кальдерон обирає Польське королівство. Принцу Сехисмундо при народженні складають гороскоп. Король нажаханий пророцтвом: … буде Сехисмундо Чоловіком вкрай зухвалим, Принцом-кривдником жорстоким І монархом нечестивим, […]...
- Марія Матіос – Ох, ця ера – сумна гетера Ох, ця ера – сумна гетера: Робить з тебе вже циркача. Шляк трафляє, бере холєра – І несила (ох же ж!) мовчать. Ох, ці ринки… Все стало дибки. Ох, дивен-ні-і гримлять дива! А я жінка – тонка, як скрипка, – Голос з мене видобувай. Ні, не скрипка. Я сива дримба, Я відлуння печальних скель. Я […]...
- Микола Вінграновський – Марія На базарі рученьки ісклала, В білій хустці, в сірім піджаці, Голову на буханець поклала, Задрімала в хліба на щоці. У чоботях, в темній спідничині, В білому горосі-фартусі Спить собі в базарній хуртовині, А оса тим часом на осі Гомонить, по сливах… Задрімала.. Промінь сонця гасне у косі. На буханець голову поклала, Продає ті сливи уві […]...
- Алла Жабокрик – А я прагну неба А я прагну неба. Так треба, так треба. Злітаю зі скелі і зорі ловлю. Але в руках пусто, Лиш попіл потусклий, І вже я не знаю чи ще я живу… Я прагнула сонця І волі саксонця. В душі і у серці. У снах й на яву. І міряла крила. Й чекала на диво. Чекала й […]...
- Дмитро Загул – Марія і мара Чи не марні марю мрії, Коли стільки вже століть Постать матері Марії Тут примарою стоїть. Ледве чутно скорбний голос: “Я примарою умру!” В мене й серце розкололось На Марію і Мару. З них одна стоїть марою Під раменами хреста, Друга гострить ясну зброю Вирушати на міста. З гордим прапором Марута Серед натовпу пливе: Пропадай, стара […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Що ти знаєш про неї? Що ти знаєш про неї? Ім’я і невпевнені рухи? Їй щоночі сняться моря – і болять у тобі океани. Чорно-біла любов її – клавіші фортепіано. А сама вона схожа на зиму, душа її – грудень. Що ти знаєш про неї? Погляд лякливого звіра? Вся свобода її – сховатися в слові “назовсім”. А у неї до […]...
- Павло Мовчан – Марія Ти – доле моя у країні живих. І пристання. Знемігся язик мій щомиті тебе покликать: Для ймення твойого я випив повітря останнє, Для з’яви тебе в уяві моїй – вже повіки тремтять… Мов лопнула куля – світ збігся і стиснув довкола… Та, наче мачина, ти ходиш по жилах в мені, Розтулюю губи, холонучи в смолах, […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Так стається Так стається, що їй випадає палити мости. Бог у неї спеку і сталь помістив, І коли бракне кисню, Вона згадує мамине: “донечко, перерости” – Повертатися пізно. Їй здається, що тісно і нікуди далі рости, Що життя – божевільня або монастир, Що немає ні віри, ні сенсу, ні сил, Тільки тризна. Вона звикла ділитися на голоси: […]...
- Тарас Шевченко – Марія (поема) Радуйся, ты бо обновила еси Зачатыя студно. Акафіст присвятій Богородиці. Ікос 10 Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю. Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая! Молюся, плачу і ридаю: Воззри, пречистая, на їх, Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай їм силу Твойого мученика сина, Щоб […]...
- Павло Мовчан – Гірка Марія Вертаю у себе, як річка з розливу, Прискоривши в руслі життя течію. А був же широким… А був же й щасливим, Коли відчував всю безмежність свою… Ніхто не спиняє мене, не гукає – Ні ясен, ні шпиль, а ні ти на шпилі, Лиш слово високе приховує камінь Та чистий пісок закипа в джерелі. Волочиться слідом […]...
- Андрій Малярик – Слово “Любов” Слово “Любов” – п’ять літер, два склади, Ридання, сміх, образи, поцілунки. Сімейні драми й вірність назавжди, Конфлікти, радість, сльози та стосунки. Слово “Любов” – відоме на весь світ, У всіх країнах, селах, регіонах. Містах, провулках, школах, “до і від”, Й звучить “Любов” так щиро на всіх мовах. Слово “Любов”- майбутнє для усіх, Кохані, друзі, діти […]...
- Таня-Марія Литвинюк – І у цій безкінечній тисняві І у цій безкінечній тисняві короткозорості Подаруй мені Господи легкості і прозорості Так щоб контури тільки і більше причин для радості Так щоб зовсім ніколи мені не боятися сірості Вбережи мене Боже від заздрості і від злості Заплітай мені рими у вірші і сни у волосся Подаруй мені Боже жменьку своєї милості Так щоб все […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Ми поза сезонами Ми поза сезонами осінь співає соло Ховаємо руки в кишенях неначе золото Неначе на пальцях мозолі думки дозовано Зіниці розширені волосся електризоване Дзвінок телефону здається ми поза межами Ми поза мережами кількість вхідних обмежена У стоптаних мештах півночі по місту вештались Кидаєм під ноги пожертви і тіні зрештою Обличчя шарфами вітрами губами долонями Повітря торкається […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Світ так вибрав і вирішив Світ так вибрав і вирішив – жити тобі в цей час. Ворожити на мир і війну, на обійми-набої. Світ дорослий і мудрий, він знається в цих речах. Береженого Бог береже. Бережи свого Бога. Світ так вибрав і вирішив – рухатись по кривій: Хоронити хоробрих, писати “хороші новини”… Пробачай, доки зможеш. Люби, доки поруч живі. І […]...
- Леонід Кисельов – Відлине день без’язикий Відлине день без’язикий І чути в тиші нічній: Люди, дерева, ріки Тужно кричать: “Не бий!”. Затулити вуха. Заплющити очі. А втім не варто, бо я вже звик. Щогодини, щодня, щоночі, Немов білокрів’я, ковтати крик. 1968...
- Таня-Марія Литвинюк – Гріх тобі скаржитись Гріх тобі скаржитись – переживи і живи. Перев’яжи собі римами рани і внутрішні драми. Наворожи собі тишу нічними містами. Знай собі ціну – не опускай голови. Біль тобі шоковий, шок тобі больовий. Крила твої ламані-переламані. Йди по асфальту. Не витрачай висоти. Жоден із них не вартий твоєї пам’яті. Літо на вулиці – небо тобі на […]...
- Пономаренко Марія – Подарунок (Збірка) ОЛЯ, СОНКО Й СОНЕЧКО Біда з цією Олею, та й годі! Вранці сонечко вже 4 ген високо в небі, а вона притулиться міцніше до подушки і спить собі. Мама будить її: – доню, вставай, в дитсадок запізнишся! – Ще трохи посплю,- пхикає дівчинка. – Соня, ну й соня… – сердиться мама.- Вставай, а то ковдру […]...
- Людкевич (Білоус) Марія – Біографія Людкевич (Білоус) Марія Йосипівна народилася 7 січня 1948 р. в с. Нижня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області. Закінчила факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. Працювала вчителем, журналістом, керівником обласної літстудії. Нині – редактор газети “Галицьке юнацтво”. Автор збірок “Теплі гнізда”, “Червнева повінь”, “Продовження літа”, “На Білій горі”, “Старий годинникар”, “Благослови, Маріє”, “Коротке літо […]...
- Систола Систола Систола (грецьк. Systole – скорочення) – поява наголошеного складу в тій позиції, де за розміром силабо-тонічного вірша має бути ненаголошений склад: Хто може випити дніпро, Хто властен виплескати море, Хто наше злото-серебро Плугами кривди переоре, Хто серця чистого добро Злобою чорною поборе? (М. Рильський)....
- Таня-Марія Литвинюк – Так виводиш себе з цього стану зими Те, що ви будували роками, Може бути зруйноване в одну мить – все одно будуйте ( Мати Тереза ) Так виводиш себе з цього стану зими – З викликом, А тобі починається сніг – відрами, А тобі починаються сни – титрами, А тобі починається мир – війнами. А тобі починаються дні – тижнями, А у […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Хтось тебе по шматочках виймав Хтось тебе по шматочках виймав-не виймав, але вийняв – І більше не любиться. І тепер тобі ночі не пишуться, дні не римуються. І не сила, не слабкість, а втома тобі по хребту. Бо хотілось не тиші, не тилу, не тіла, а захисту. Хтось до тебе мовчав-не мовчав, але змовчав – І більше не мріється. І […]...
- Семенко Михайль – Море Я сьогодні був коло моря Купався й почуваю що прохолонув. От не хватало ще горя – А чому ж здорові Цехмистрюк і Рибаков? Година була безнадійно похмура. Вітер з Японії, море брикалось бурун’ами. Чомусь уявлялось, як розбивають мури І подобалось, як море кепкувало над нами. Ходили ходили втрьох по жовтому шосе – Скільки тут каміння […]...
Литературная дискуссия 1925-28.