Марта Тарнавська – до самоти

Я вернуся… Не довго нам бути в розстанні.
Скоро в смутку шукатиму радощів знову,
Без запросин прийду, коли промені ранні
Поведуть мене в гори на тиху розмову.

Ти простиш, але я – непокірна і горда –
Мов апостол Христа, відречусь тебе тричі.
Я нестиму тобі і зневагу й погорду,
Поки вірність твоя знов мене не покличе.

Утікатиму з гір в гамірливі долини,
Щоб щоразу вертатись в покорі до тебе.
Без докорів зустрінеш, мов блудного сина,
І простягнеш окраєць гостинного неба.

1947


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір опис на тему дніпро.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – до самоти
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.