Марта Тарнавська – Geiranger

Юність

Молодечий порив білопінним збігає потоком
З гір, де батьком буття – чародійний чаклун-льодовик,
– молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду.

Пахне морем цей фйорд: ось і меви, від моря посли,
На зухвальство у даль закликають, на вікінгів подвиг.
На підбій, у життя, вирушають гадючі човни.

Старість

Скрині повні добра: награбовані мудрощі мандрів:
Міхи вин гіркоти і в плящині малій – еліксир.
Завертають човни з океану у затишок фйордів.

Кличе туга Сольвейг до зелених гірських полонин
І до скель, де у гномів – секрет стародавнього міту…
Понад фйордом вогні: це горять мореплавні човни.

1980


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Як прометей здобув вогонь.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – Geiranger
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.