Марта Тарнавська – Кожна зустріч – прощання

Лялі

Не плачте, діти. Розкажіть про себе.
Як моя внучка? З ким вона тепер?
О, вже говорить? Ма-ма, та-та, ба-ба?
Я хочу чути! Запишіть на стрічку!
Розважу вас: скажу вам анекдот
– Сашко розповідав по телефону –
А може ви вже чули? Про ту пару:
Любов свою хотіли обновити:
Давай-но, спробуєм собачий стиль! –
Це чоловік, а жінка каже: добре,
Лиш не на вулиці, і не у білий день!
Ось, бачите, смієтесь. Я любила
Усе життя, як ви були веселі…
Не легко вам дивитися, як гасну –
Рак, все-таки, в цій боротьбі

сильніший…
Та, будьте мужні – сила ваша й радість
Дають мені снагу життя й відвагу…
Ще житиму, не плачте, смерть – не зараз…
Живіть живим життям, черпайте щедро
Із радощів, що їх в житті так мало.
Не відкладайте планів на майбутнє!
Ось, ви хотіли їхати в Европу –
Не відкликайте виїзду, поїдьте!
Якби померла я – заждуть, не поховають!
Для тих, хто був близький, в любові жив весь вік,
Хто кожну зустріч важив, мов останню,
Не треба драматичних розставань!
В обличчі смерті кожний з нас самотній,
Чи умирає сам, чи між людьми…
Але я житиму, і ждатиму. Ще, може,
Почую вашу розповідь про Зальцбург –
Купіть мені на стрічці Гльокеншпіле!
Ідіть уже… Прекрасний день надворі.

… Так сестро, прошу. дайте вже морфіну:
Мов хвиля, знову наростає біль.

1987


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Мина мизайло вчора й сьогодні.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – Кожна зустріч – прощання
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.