Марта Тарнавська – “Непотрібні здаються змагання людей… “

Непотрібні здаються змагання людей,
Коли станеш віч-на-віч із вічністю, з Богом,
Як душа вирушає в останню дорогу,
Як у пустку нірвани навіки гряде.

На безмовну самотність – мовчазне виття –
Не знайти ні потіхи, ні ліку ніколи.
Вчуся наново жити, змагатись із болем,
Щоб абсурдом для мене не стало життя.

Жовтень 1992

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – “Непотрібні здаються змагання людей… “