Марта Тарнавська – Я люблю всіх дівчат

Related posts:

1. Марта Тарнавська – Поворот у зелену юність Чи тямите: цвіла черемха біла І пахощі її розносив вітер. До нас, мов пісня, тихо і несміло Прийшов у гості неповторний квітень. Чи тямите: зелені однострої, Весна зелена і зелені мрії – І цей порив, що й досі непокоїть, І цей вогонь, що юну дружбу гріє… … Я чую знов дзвінку юнацьку пісню І прапорів […]...
2. Марта Тарнавська – Ліхтарі Десь далеко є край, Де немає турбот, Де, мов квіти, ростуть доброта і любов. Але шлях у цей рай Крізь страхіття темнот, Що їх досі ніхто не зборов. Променій, не згасай, моя зірко ясна, Проведи мене в край, де царює весна. Не зупинять мене Темноти вояки: Там – царівна, що серце мені віддала. В неї […]...
3. Марта Тарнавська – Сіль землі Як чумаки колись по сіль Ішли від рідних хат і піль, Хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли у Крим – Так ми за море подались, Хоч заповіли-поклялись, Що ми ще вернемось колись У рідний дім. У преріях сини степів Знайшли найбільший скарб скарбів: Вільне життя і гордий спів – Свободу – сіль […]...
4. Марта Тарнавська – “В житті моєму теж був Бабин Яр… “ В житті моєму теж був Бабин Яр: Ішли по вісім вулицею міста – Діди, чоловіки, жінки і діти – І понад ними нісся дивний гул: Мов стогін сотні скарг, немов скигління, Мов здавлений у горлі дикий плач. Попереду сивоволосий муж – Високий, у розстебнутій сорочці, З піднятою угору головою – Це наш знайомий, Гольдберг, наш […]...
5. Марта Тарнавська – Вітер Вітер, солоний вітер, Що хмарить обрій, Вітер, що пахне літом, П’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни Несе в обличчя, Вітер, що з далечіні До моря кличе, Вітер, що пестить тіло – Гарячу бронзу, Вітер – рибалка смілий, Надморський бонза, Вітер, чайок квиління І шуму повен, Вітер, немов весіння Бурхлива повінь, Вітер, що ніжно пестить […]...
6. Ковальчук Людмила – За що люблю За що люблю? Бо є за що любити, Хоча люблю я всупереч всьому! Ти не даруєш мені перші квіти, Бо осінь я люблю, а ти весну. Ти знаєш все про мене, навіть більше, Що запах трав нескошених п’янить. Ти в пам’яті моїй навік залишив Останню зустріч, зорепаду мить. А я в той час бажання загадала. […]...
7. Марта Тарнавська – “Ось знову – смерть. І звужується коло… “ Ось знову – смерть. І звужується коло Близьких людей, що разом йшли в життя, І дише пусткою юрба навколо, І ближчає нірвана небуття. Все, що в житті здобув, що мав, чим жив, – Під знаком вічності – лиш суєта… Хто віри ласку-казку заслужив, Той нагороди жде на тому світі – (хоча за ним ніхто ще […]...
8. Марта Тарнавська – Будь зо мною Люблю тебе я давно, ти – світу вікно, Ти – радість і жаль, ти – сміх і печаль. Ходім у край наших мрій, коханий мій, До зір аж ходім, там вічний наш дім. Любов – життя наснага і джерело, В любові зустрічаймо добро і зло. Яке ж бо радісне наших серць злиття: Будь зо мною […]...
9. Марта Тарнавська – Південнокаліфорнійський реквієм Пам’яті Лялі Савицької-Маланчук На твоїй вулиці захворіли дерева. Зрізують їх. Пахне в повітрі камфорою. Тепер тут посадять евкаліпти – ти називала їх – безвстидниці. Вони – як ми з тобою – нетутешні. Але вони – здорові. Їм тут добре. Країна цвіте вічною весною. На дах твоєї хати вишнева бугенвіля Прослала пишноцвітний килим. Довгошия якка ряхтить […]...
10. Марта Тарнавська – Memento Складаєш задуми і плани В скарбницю, на пізніш, Так, як скупар – майбутнім п’яний – Несе до банку гріш. Давно готовий до дороги Мандрівний виряд твій: Ось жде біля порога Наплечник, повен мрій. Рушай, покіль в душі весна є – Вже сіті час простяг: На колісниці здоганяє Тебе життя. 1957...
11. Марта Тарнавська – На справжньому снігу, створеному людиною Л. і З. – з приязню Сиплеться, стелиться Біла метелиця, Вітром збиває із ніг. День, наче писанка Сонцем розписана, А тут, між горами – сніг. В зелені крузі є Клаптик ілюзії: Створена штучно зима. Йдемо на лещета, Хоч хтось і плеще там, Що “снігу ж справді нема.” Мрія засніжена Серце розніжила: Час зупинився на мить. […]...
12. За що люблю – питаєш ти мене За що люблю – питаєш ти мене А я не знаю, що сказати Бо люблю не за щось, а всю тебе. Люблю я твої карі оченятка, Якими дивишся на мене. Люблю усмішку бездоганну Яку даруєш ти мені. Люблю твій голосочок чути Яким я насолоджуюсь щодня. Люблю я твої губки цілувати, Люблю в тобі усе…...
13. Марта Тарнавська – “Сонцерадістю день налито… “ Сонцерадістю день налито: Світ воскрес з кам’яного сну. Наче книга, душа розкрита: Зустрічаю нову весну. Знаю: дощ іде смертоносний, Що залишить на серці знак; Знаю: вся ця краса – відносна, Суб’єктивних повна признак. Знаю: все це – оманна зрада: Моя радість і ця весна, – але я навіть мрії рада, Що на мить повернулась, ясна. […]...
14. Марта Тарнавська – Зальцбург Константинополь, Неаполь і Зальцбург – Це найкращі міста у світі. Александер фон Гумбольт (Напис на Монашій горі в Зальцбургу) З нових бараків, що на передмісті Сховалися за давній монастир, Щодня опівдні група гімназистів Верталася в життя буйного вир, Щоб юним сміхом, гамором і свистом Міщанський заколочувати мир. Та молоді те вибачити треба, Коли в душі […]...
15. Марта Тарнавська – Ти не знаєш Так до болю, до болю тужно, Так безмежно, жагуче жаль, Хоч і небо ясне-головокружне, І хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо не знаєш ти, що саме в цю мить Вітер вістку нам приніс, Що востаннє вже так серце тремтить, І більше не треба сліз. Ти не знаєш, що розстання це час, Що холоне в жилах кров, […]...
16. Марта Тарнавська – Землетрус Моїм синам Маркові і Максимові – Вдумливим критикам, прекрасним друзям Землетрус Лялі – після чергового землетрусу в Каліфорнії На скалі Ріхтера занотували: сім. Якісь щасливі фоторепортери На фільм схопили драматичну сцену: Мурована фортеця подалась І умлівіч розсипалась в руїну. (Тепер – говорять – є такий закон, Що будувати треба сейсмостійко – Нових споруд не валить […]...
17. Марта Тарнавська – Бібліотекарка У суботній ясний ранок Я дівчину зустрів: Зупинилася неждано, Сказала кілька слів: “Ах, яке чудове небо! Що чувати там у тебе? В бібліотеку мені треба Щоб ти мене провів.” Падав дощ в суботу вранці, Не знав я, чи іти, Щоб коханій Маріянці Лектуру віднести. Жду, і повна в мене тека. Чую голос десь далеко: “Я […]...
18. Марта Тарнавська – Navigare necesse est Плавба була, мов ще одна пригода. Коли людині вісімнадцять літ, Прислів’я, що ось “плавання – конечне”, Здається, мов девіз на все життя, І, хоч співали моряки у порті Німецьку пісню про загибель мрії, – Байдужим залишався Бремергафен. U. S. S. Mercy вже не віз солдатів Підсилювати европейський фронт – Він повертався з транспортом додому, Останнім […]...
19. Марта Тарнавська – до самоти Я вернуся… Не довго нам бути в розстанні. Скоро в смутку шукатиму радощів знову, Без запросин прийду, коли промені ранні Поведуть мене в гори на тиху розмову. Ти простиш, але я – непокірна і горда – Мов апостол Христа, відречусь тебе тричі. Я нестиму тобі і зневагу й погорду, Поки вірність твоя знов мене не […]...
20. Марта Тарнавська – Синтез Бібліотекар, професор права, І директор найбільшої в світі Бібліотеки правничих наук, Друг мій Морис сьогодні саме На вершинах своєї кар’єри. При вині, у професорськім клубі, Каже Морис: “Ти знаєш, учора Я отримав листа-спокусу: Запросили мене заснувати Научну бібліотечну централю У новім університеті Недалеко від Єрусалиму… “ “Та невже ти для цього лишив би Свій достаток, […]...
21. Марта Тарнавська – Перша лекція демократії Холодний вітер дме від океану, А він – простоволосий, без пальта: Сивизни розкуйовджена чуприна, Розстебнутий піджак і – наче прапор – Краватка вільно лопотить на вітрі. Хто він – цей незнайомий? Чи бостонець? Іміграційного бюро урядник? Чи спонсор чийсь, що вийшов зустрічати, Або чийсь родич? Може, перехожий, Що випадково заблукав у пристань Якраз коли причалив […]...
22. Марта Тарнавська – “Є в мене життєрадісне звіря… “ Є в мене життєрадісне звіря: Воно до сонця лащиться, і радість Його від сонця. Коли тепле й сите, Розвіює добробут свій на гавкіт, Свій захват перетоплює у рух І радість перетворює у працю. Та без тепла воно не може жити. Як заховається за обрій день, Воно бентежиться: зіщулене, чекає: Чи переборе чорний холод ночі? І […]...
23. Марта Тарнавська – “На столі робочому – Шекспір… “ На столі робочому – Шекспір: Тижнів два, як закінчив сонети. Ніч і тиша. Світло і папір. Ніч – найкращий приятель поетів. Утомився. Можна б і лягти. Та у ліжку дихати трудніше… Ще хотів би, може, зберегти Свіжу думку у новому вірші. Лиш здрімнутись. Треба трохи сну. Голову схилив. Зімкнув повіки. Серед любих книг своїх заснув […]...
24. Марта Тарнавська – “де несмертельність, виснена у снах… “ Де несмертельність, виснена у снах, Що їй приносив жертву людський геній? Не весь помер ти. Житимеш в синах, І внуки понесуть в майбутнє гени. І дух живий твій на папері книг, Де віднайде слова твої читач твій, І, може, пам’ять лишиться про них Серед колег в літературнім братстві. І хоч я бачила тебе в труні, […]...
25. Марта Тарнавська – діягноз Зенкові Der Tod ist gross. Wir sind die Seinen Lachenden Munds. Wenn wir uns mitten im Leben meinen, Wagt er zu weinen Mitten in uns. Rainer Maria Rilke: Schlussst? ck. Не вирок це – мале memento mori: Затьмарила хмаринка небосхил, Та простір неба – голуба прозорість, І сонця курс – пополудневий схил. Здаля йде ніч […]...
26. Марта Тарнавська – Запрошення Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір І в серця спраглого відчиненім вікні З’явилась знову туга молодеча). Ах, підніми на приязне рам’я? І понеси мене у простір неба, Щоб, наче зірку, віднайшла там я Себе саму – свою любов до тебе. Ах, відірви на мить хоч від землі, Щоб знову я […]...
27. Марта Тарнавська – Фонтан Фонтан – чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав п’янкий дурман І шуму океан? Цей день – чи пам’ятаєш ти цей день: Душа дзвеніла від пісень – Це був прекрасний день! Так, наче промінь заблис, У тьмі самоти блиснула ти, Так, як ряхтить падолист – Щоб у красі відійти… Фонтан, чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав […]...
28. Марта Тарнавська – Поворот Мов гість, приходить довгожданий час І – як колись на мрій аеродромі – Гарячим серцем я вітаю вас, Мої далекі рідні незнайомі. І, мабуть, ліпше, як не буде слів: Дозвольте, що піду я між каштани, Послухаю, як гомонить Поділ, На камені історії пристану. Піду, щоб у провулків глибині, Як метушня буденна вже засне там, Знайти […]...
29. Марта Тарнавська – “Ти в моє життя прийшов у вересні… “ Ти в моє життя прийшов у вересні, Поцілунком першим землю зрушив. Ти пішов з мого життя у вересні І забрав у мене серце й душу. Розцвіло моє кохання осінню, Мов багата в кольори палітра. Відлетіло це кохання осінню, Наче листя за осіннім вітром. Почалось воно у сорок п’ятому – Боже мій, це ж майже півсторіччя! […]...
30. Марта Тарнавська – Das ewig Weibliche Я – земля, Сповнена ласк, Щедра своїм багатством. Тепло моє – життєдайне. Черпай із нього, Мов воду цілющу, Мужність, силу, радість життя. Я – земля. Ти спраглий – я можу тебе напоїти. Ти голодний – я нагодую. Ти самотній – я зігрію теплом свого тіла. Я – земля. Тепло моє життєдайне – Не власне – […]...
31. Люблю травневий світлий час – де Борн Бертран Люблю травневий світлий час І ніжні квіти весняні, Люблю, коли чарують нас Пташині радісні пісні, І тішусь я красою Рясних наметів і шатрів, Розкиданих серед лугів, Де гасла ждуть до бою Ряди уславлених полків, І вершників, і скакунів. Люблю я бачить, як погнав Юрбу озброєний загін, Як мчать отари серед трав, А військо лине навздогін. […]...
32. Марта Тарнавська – Пісня про Зальцбург Були голодні сорокові роки – Нових надій післявоєнний час. В маленьке місто, з-поміж гір високих Прийшла у гості молодість до нас. І загорілись мріями каштани, І розцвіла над Зальцахом любов, І ми – неначе справжні зальцбуржани – Із містом разом оживали знов. Зальцбург, чудесне місто! Ах, неповторні це були часи! Зальцбург – для гімназиста – […]...
33. Марта Тарнавська – “Непотрібні здаються змагання людей… “ Непотрібні здаються змагання людей, Коли станеш віч-на-віч із вічністю, з Богом, Як душа вирушає в останню дорогу, Як у пустку нірвани навіки гряде. На безмовну самотність – мовчазне виття – Не знайти ні потіхи, ні ліку ніколи. Вчуся наново жити, змагатись із болем, Щоб абсурдом для мене не стало життя. Жовтень 1992...
34. Марта Тарнавська – Над синім океаном Над синім океаном Зустрінемося рано, Як вийде сонце на обрій. Послухаєм, як море Із берегом говорить, Чи день віщує нам добрий? Чи чуєш: немов хтось кличе. Чи чуєш: чайки кигичуть. Чи чуєш, як шепче вітер? Чи чуєш, як пахне літо? Чи чуєш, як шум колише? Чи чуєш, як дзвонить тиша? Чи чуєш удар прибою? Чи […]...
35. Марта Тарнавська – Макіявелівський полуденок з Архипенком Титові Геврикові Прийшов його милість король Соломон У гості не тільки до мене – Нікого, одначе, не взяв у полон, Лиш серце моє незбагненне. Пройшов він крізь простір, пройшов він крізь час – король цей для вчора й для завтра. Біблійну кирею надів він для нас, Чи, може, це плащ космонавта? Не стрій, не корона, […]...
36. Марта Тарнавська – “Не реквієм тобі – подяки гімн… “ Не реквієм тобі – подяки гімн: Все добре починалося від тебе, Все, що в житті здавалось дорогим, Що радістю зростало аж до неба. Дівча несміле, що в п’ятнадцять літ, Замріяне, чекало на порозі, Ти взяв за руку і пішов у світ По бомбами розгромленій дорозі. Над світом саме загорявся мир, І ми несли – назустріч […]...
37. Марта Тарнавська – Lackawanna Manufacturing Company Я тільки-но з европейської гімназії: Латина занадто свіжа ще в моїй голові. Слово “manufacturing”, що світить синім неоном Мені в обличчя у сутінках раннього ранку, Говорить про працю рук, – не людських рук взагалі – Моїх власних. Я стала в лави пролетаріату З молодечим запалом, з ентузіазмом. Пробую довести Усім і вся, взагалі, а найбільше […]...
38. Люблю весну, та хто її не любить… – Сосюра Володимир Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І, мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей… Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить променем своїм І […]...
39. Люблю За те, що дивишся у вічі, За те, що снишся увісні, За те, що згадуєш частіше Ніж бачу я тебе крізь сни. В очах твоїх блакитне небо І я лечу у височінь, Немов, тону у морі щастя І насолоджуюся ним. За ясні очі теплий погляд, За усмінку твою-люблю Люблю за те, що ти є поруч, […]...
40. Марта Тарнавська – “де твій читач, поете-емігранте?..” “де твій читач, поете-емігранте? Хто купить віршів наболілих том? Навіщо доторкаєшся до ран ти Старого слова творчим долотом? Самотній ти – ніхто не знає хто ти! Живи, як всі! Чому б не йти з гуртом? Чому без гонорару й заохоти Плекаєш дивний цей анахронізм? – Вмирає мова наша, дон Кіхоте, Не в моді ліберальний гуманізм! […]...