Меланка – Народна драма
МЕЛАНКА
НАША МЕЛАНКА ГОСПОДИНЯ
Наша Меланка господиня,
На ополонці ложки мила.
Приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я! 1
На ополонці ложки мила,
Ложку, тарілку упустила.
Ложку, тарілку доставала,
Шовковий фартух замочала.
– Ой повій, вітре, сюди-туди,
Висуши фартух та й із води.
Повій, вітроньку, крізь ворота,
Висуши фартух краще злота.
Ой повій, вітре, буйнесенький,
Висуши фартух білесенький.
ОРАНКА ЗВІРАМИ
У ряді місцевостей України в час, коли водили Меланку,
Звичайно, при цьому хлопчаки співали:
Ой не знала бідна вдова, як на світі жить,
Да й наняла ведмедика за плугом ходить,
А вовчика сіренького волів погонить,
А зайчика куценького передні водить.
А лисицю Парасицю обідать носить.
Опізнилась бідна вдова обідать варить.
Розсердився ведмедичок і плуг поламав,
А вовчочок сіресенький воли розігнав.
А зайчичок куцесенький у ліс пострибав.
А лисиця Парасиця горшки побила.
Іде вдова дорогою, спотикається.
Лежить ведмідь під горою, осміхається.
Бідна ж
Лежить моя нивочка неораная,
Стоїть моя пшениченька несіяная.
Добрий вечір!
Пане господарю, гей, гей!
Чи позволиш коло хати сіяти, орати? Гей, гей!
Ваші воли, наші воли, гей, гей!
Ваші коні, наші коні, гей, гей!
Ваш віз, наш віз, гей, гей!
Ваш плуг, наш плуг, гей, гей!
Ваш батіг, наш батіг, гей, гей!
Ваша упряж, наша упряж, гей, гей!
Ваші сани, наші сани, гей, гей!
Ваш бук, наш бук, гей, гей!
А в переді два ведмеді, гей, гей!
А в бороні два вороні, гей, гей!
В колісниці дві синиці, гей, гей!
Виходить конець, виноссіть боханець!
1 Повторюється що два рядки.
??
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Весільні пісні – Народна драма ВЕСІЛЬНІ ПІСНІ Виготовлення короваю 1. Івашкова мати по улоньці ходить І сусідочок просить: – Ви, сусідочки мої, Та ходім ік мені, До мого дитяти короваю бгати, Сиром, маслом та посипати. 2. Благослови, боже, Пречиста, госпоже, І отець, і мати, Своєму дитяти Сей коровай зібгати. 3. Не вій, вітре, вгору, Та повій по роздолу, Та на […]...
- Мак – Народна драма МАК А Дівчата стають у коло і беруться за руки, а дві ламають собі палички та сідають у коло. Ті, що сидять, звуться “маківночки”. Дівчата стоять навколо тих двох і співають: Ой по горі лен, лен, По долині мак, мак; Любі наші маківночки, Просили вас соколочки Оріть же го так, так! І показують їм, як […]...
- Коза – Народна драма КОЗА1 Дійові особи Дід – у драній свиті, з горбом (або в кожусі, вивернутому догори вовною), довгими вусами та бородою з клоччя (або з вовни) аж до пояса. В руках ціпок. Циган – у чорному драному капелюсі з вузькими крисами, довгій червоній сорочці, широких штанях, жилетці, чоботях. У руках батіг. Лікар – у чорному костюмі, […]...
- Гей, там на горі Січ іде (народна пісня) Гей, там на горі Січ іде, Гей, малиновий стяг несе. Приспів: Гей, малиновий, наше славне товариство, Гей, марширує, раз, два, три! Гей, попереду кошовий, Гей, як той орел степовий. Гей, а позаду осавул, Гей, твердий хлопець, як той мур. Гей, а по боках чотарі, Гей, то сторожі огневі. Гей, отамане, батьку наш! Гей, веди, батьку, […]...
- Меланка – поетичний голос України (за драмою “Свіччине весілля”) Українська література, як і всяка інша література світу, має безліч прикладів чудових жіночих образів. До них, безумовно, належить і образ Меланки з драми Івана Кочерги “Свіччине весілля”. Про це ми дізнаємося вже з передмови до п’єси: “Образ Меланки, дівчини, яка проносить тремтячий, але незгасний вогник, крізь бурю і терни своєї весільної ночі, є поетичним символом […]...
- Меланка – поетичний символ України (за п’єсою “Свіччине весілля” І. Кочерги) Німецький філософ А. Шопенгауер писав, що жінка не здатна до великих почуттів і справ, що її земне призначення – бути лише матір’ю, опорою чоловікові. Але українки вже багато століть своїм життям доводять і силу почуттів, і талант материнства, і велич справ. Чимало творів української літератури уславили й возвеличили жінку. Кожен з них прославляв жінку по-своєму […]...
- Весілля – Народна драма ВЕСІЛЛЯ Велична народна опера: у ньому завжди були три жіночі хори (дружок, світилок, свах), у деяких місцевостях – один парубоцький. У хорових піснях пояснювався зміст і значення кожного обряду, величалися молодята, їхні батьки та челядники. Часом між хорами спалахували словесні поєдинки жартівливого характеру Між весільними обрядами хори співали народні пісні різного змісту – застольні, баладні, […]...
- Подоляночка – Народна драма ПОДОЛЯНОЧКА А Дівчата роблять коло, крутяться і співають, а одна дівчина, ставши всередині, жестами показує те, що інші співають. Десь тут була подоляночка, Десь тут була молодесенька. Тут вона стояла, До землі припала, Личко не вмивала, Бо води не мала. Ой встань, ой встань, подоляночко, Обмий личко, як ту скляночку, Возьмися в боки за свої […]...
- Явтух – Народна драма ЯВТУХ “Да куди їдеш, Явтуше, Да куди їдеш, мій друже?” “Не скажу?” “Да коли ж твоя добрая ласка, То й скажеш!” “На базар!” “Підвези ж мене, Явтуше, Підвези мене, мій друже!” “Не хочу!” “Да коли ж твоя добрая ласка, То й схочеш!” “Сідай, та скраєчку!” “Ой що везеш, Явтуше, Ой що везеш, мій друже?” “Не […]...
- Просо – Народна драма ПРОСО А Ставши в два ряди, лицем одна до одної, Дівчата по черзі співають, кланяючись: 1-й ряд: Ой ми в поле виїдем, виїдем, Ой ми з Ладом виїдем, виїдем. 2-й ряд: А ми нивку виорем, виорем, Ой ми з Ладом виорем, виорем1. 1-й ряд: А ми проса насієм, насієм. 2-й ряд: А ми коні пустимо, […]...
- Руданський Степан – Гей-гей, воли! Чого ж ви стали? Гей-гей, воли! Чого ж ви стали? Чи дуже поле заросло, Чи лемеша іржа поїла, Чи затупилось чересло? Бадилля зсохло, вже й валиться, Леміш я добре насталив, А чересло моє новеє… Чого ж ви стали? Гей, воли! Гей-гей, воли! Чи зсохло поле? Чи плуг у землю не іде? Чи дерев’яная полиця Тяжкої скиби не зведе? Земля […]...
- Розлилися круті бережечки – Народна лірика РОЗЛИЛИСЯ КРУТІ БЕРЕЖЕЧКИ Розлилися круті бережечки, Гей, гей, по роздоллі; Пожурились славні козаченьки, Гей, гей, у неволі. Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці, Гей, гей, не журіться, Посідлайте коні воронії, Гей, гей, садовіться! Та поїдем у чистеє поле, Гей, гей, у Варшаву Та наберем червоної китайки, Гей, гей, та на славу! Гей, щоб наша червона […]...
- Драма поета і драма особистості (за твором В. Сосюри “Червона зима”) В. Сосюра – поет, народжений буремною епохою 20 років XX століття. І ця епоха, з її складнощами і мінливостями, не пройшла повз творчість поета. “Червона зима” – це поема про громадянську війну в Україні, про поета та його участь у подіях тих років. Тому поема багато в чому автобіографічна. Ліричний герой, як і молодий В. […]...
- Із-за гори вітер віє – Народна лірика ІЗ-ЗА ГОРИ ВІТЕР ВІЄ Із-за гори вітер віє, А в долині тихо, Добре було на Вкраїні, А тепера лихо. За молодих панів стало Трудно на роботу: Увесь тиждень на панщині, А собі в суботу. А в неділю до схід сонця В усі дзвони дзвонять, Десятники підвіконню На панщину гонять. Чоловікам за неводом Раненько вставати, Старим […]...
- Вилітали орли з-за крутої гори – Народна лірика ВИЛІТАЛИ ОРЛИ З-ЗА КРУТОЇ ГОРИ Вилітали орли З-за крутої гори – Заплакали молодії хлопці, Сидячи в неволі. Вони заплакали, Ще й заголосили: “А в кого ми, пани-браття, Цеє заслужили? Чи в Господа Бога, Чи в свої громади, Що нас, таких молоденьких, В некрути забрали. В некрути забрали, Ще й попарували, На руки й на ноги […]...
- За городом качки пливуть (народна пісня) За городом качки пливуть, Каченята крячуть… Вбогі дівки заміж ідуть, А багаті плачуть. Вбогі жінки* заміж ідуть З чорними бровами, А багаті вдома сидять З кіньми та з волами. – Ой чи чула, дівчинонько, Як я тебе кликав? Через твоє подвір’ячко Сивим конем їхав. – Ой хоч чула, хоч не чула – Не обзивалася, Темна […]...
- Берізка (народна пісня) Кожен вечір дожидаю – Вийдеш ти чи ні? Кожен вечір виглядаю У далечині. Бачу: в білому убранні Край твоїх воріт Хтось в неясному смерканні Все стоїть, стоїть. Чи не ти мене чекаєш В сумі самоти? Я лечу і повертаю, – Ні, не ти, не ти… Край воріт сумна і мила В білому вбранні Жде мене […]...
- Ой високо сонце сходить… – Народна лірика ОЙ ВИСОКО СОНЦЕ СХОДИТЬ, А НИЗЬКО ЗАХОДИТЬ Ой високо сонце сходить, А низько заходить; Ой ходить піп по вівтарю Та листи читає: “Чому, чому галаганців У церкві немає?” “Ой як же нам, наш батюшка, До церкви ходити, Загадують десятчики В клуні молотити; Що брат косить, що брат косить, А батько молотить, Сестра у нас одиниця, […]...
- “Драма і життя” та життя і драма у розумінні Джеймса Джойса I. Джеймс Джойс – відомий письменник-модерніст. (Джеймса Джойса називають “батьком” сучасного модерністського роману. Він народився у столиці Ірландії Дубліні. Після закінчення університету залишив батьківщину і жив у Європі. Писав літературно-критичні статті про мистецтво, ліричні вірші, романи, оповідання, п’єси.) II. Джеймс Джойс про суть і призначення мистецтва. (Дж. Джойс не визнавав принципів реалістичної естетики. Він вважав, […]...
- Зелений дубочок на яр похилився (народна пісня) Зелений дубочок на яр похилився. Молодий козаче, чого зажурився? Молодий козаче, чого зажурився? Чи воли пристали, чи з дороги збився? Воли не пристали, з дороги не збився. Того зажурився – без долі вродився. Ой піду я в поле шукать собі долю. Не знайшов я долі, знайшов риболовців. Ой ви, риболовці, ви гарнії хлопці, Знайдійть мені […]...
- Народна творчість: колядки та щедрівки Надзвичайно популярними обрядовими піснями були в народі колядки і щедрівки. Колядки співають від 25 грудня до 7січня. Вони приурочувались до Різдва. А щедрівки – до Нового року (за старим стилем -14 січня). Колядки – найдревніший фольклорний жанр. Вони бережуть у собі пам’ять старої родоплемінної доби і пов’язані з зимовим поворотом сонця на літо, яке називали […]...
- Микола Вінграновський – день Перемоги Ярами бурими, гнідими Тумани впали, поповзли, Німотні тіні заходили Сліпого попелу й золи. Який поріг? Нема порога. Де родовід? – не доведу. Цілує тихо Перемога Губами білими Вдову. А горе горя ще народить, В порожній вигляне рукав: Стоїть народ мій і народи Із похоронкою в руках. Лежать руйновища, затихли, Зозулі лет – ні в тих […]...
- Українська народна казка – Кривенька качечка Був собі дід та баба, та не було у них дітей. От вони собі сумують; а далі дід і каже бабі: – Ходімо, бабо, в ліс по грибки! От пішли; бере баба грибки, коли дивиться – у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить. От вона дідові: – дивись, діду, яка гарна качечка! А дід […]...
- Словацька народна казка – Брати-Місяці Словацька народна каза про пригоди бідної пасебриці. Переклад зі словацької дмитра Чередниченка. Була собі мати й мала дві дочки: одну рідну, а другу пасербицю. Свою ж вона любила, а на пасербицю й дивитися не могла, і все через те, що Марушка була краща за її Голену. Марушка не здогадувалась про свою красу й не знала, […]...
- Вечір надворі, ніч наступає (народна пісня) Вечір надворі, ніч наступає, Вийди, дівчино, серце бажає! Чистеє небо зіроньки вкрили, Вийди, дівчино, до мене, мила. Дай подивитись в яснії очі, Стан твій обняти гнучкий дівочий, Глянути в личко, біле, чудове, На коси довгі, на чорні брови. Примітки: Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі....
- Гей, видно село (народна пісня) Гей, видно село, широке село під горою, Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою. Іде, іде військо крізь широке поле, Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи! Приспів: Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха, гей! Дівчино, рибчино, чорнобривко моя, Вийди, вийди, подивися чимскоріше до вікна, Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи! Гей, видно село, широке село під горою, […]...
- Духовна драма Шевченка Іван Світличний Іван Світличний ДУХОВНА ДРАМА ШЕВЧЕНКА Кохайтеся, чорнобриві. Та не з москалями, Бо москалі – чужі люде, Роблять лихо з вами. Коли цю моральну сентенцію, що нею починається Шевченкова “Катерина”, вважати лейтмотивом поеми, ідеєю, що організовує поетичну структуру твору, тоді мало важить, як витлумачуватимуться інші мотиви та образи: в усіх випадках трагедія Катерини не переростає рамок […]...
- Ясени (народна пісня) Ясени, ясени, Бачу вас за селом край дороги, Бачу вас у красі, Коли світиться ранок в росі. Ви приходите в сни, Як дитинство моє босоноге, Ви приходите в сни, Кучеряві мої ясени. Ясени, ясени, Наді мною шумлять ваші крона, І, неначе літа, Жовте листя за вітром зліта. Перший сніг сивини Я приніс, як тривогу, на […]...
- Українська народна казка – Вовк, собака та кіт Був собі чоловік, і жив у нього собака. Собака цей, поки молодий був, то й стеріг хазяїна, а як зістарився, то господар прогнав його з подвір’я. Ходив він собі степом, ловив там миші, що попало, те й їв. Уночі перестрів того собаку вовк та й каже: – Здоров був, собако! Поздоровкалися. Вовк і питає: – […]...
- Заспів Заспів – усталений початок співаного фольклорного твору – думи, билини, рідше історичної пісні. У ліро-епічному творі 3. є, власне, ліричним вступом до оповіді: Ой у святу неділеньку Та рано пораненько, То не сива зозуля кувала. Не дробна птиця щебетала, А не в борі сосна зашуміла, – Як та бідна вдова А в своєму домові гомоніла […]...
- Твір на тему: Українська народна пісня Українська пісня… Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією. З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого […]...
- Українська народна казка – Лисичка-сестричка Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить та й біжить, от вже й ніч заходить. Бачить вона хатку, заходить туди, вклонилась звичайненько та й каже: – добривечір, люди добрі! – доброго здоров’ячка. – Пустіть переночувати! – Ой лисичко-сестричко, у нас хата маленька,- ніде буде тобі лягти. – дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся […]...
- Зачарована десна (народна пісня) Розшумілись луги Рясними калинами, І верби старі В задумливих снах. Де ходили з тобою Крутими стежинами, Рідним маревом хвиль Чарувала нас тиха десна. Вечір кликав дівчат Далекими зорями, З долин і дібров Пливла сивина. І співала про щастя Ночами прозорими Світла юність моя, Зачарована тиха десна. Промайнули літа Вітрами суворими, Вогнями калин, Як мрія ясна. […]...
- “Гроза” А. Н. Островского – драма или трагедия? “… Мир затаенной, тихой вздыхающей скорби” изображает драматург, воплощая его события и характеры в образах персонажей драмы “Гроза”, и очевидно, что слова Н. Добролюбова помогают точнее дать жанровое определение произведения. “… Мир тупой, ноющей боли, мир тюремного, гробового безмолвия… ” – но целый мир, а не фрагмент его, – мир, взятый во всей полноте своих […]...
- А вже третій вечір (народна пісня) А вже третій вечір, як дівчину бачив, Ходжу біля хати – її не видати. – Вийди, дівчино, вийди, рибчино, Вийди, серденя, утіхо моя! – Не вийду, козаче, не вийду, соколе, Мене мати лає, гулять не пускає. – Брешеш, дівчино, брешеш, рибчино, Брешеш, серденя, утіхо моя! – Та було б не рубати зеленого дуба, Та було […]...
- Драма “Гроза” – “глоток свежего воздуха” В заключительной части статьи “Луч света в темном царстве” критик-демократ Н. А. Добролюбов пишет, что, по его мнению, “Гроза” есть самое решительное произведение Островского; взаимные отношения самодурства и безгласности доведены в ней до самых трагических последствий; и при том большая часть читавших и видевших эту пьесу соглашается, что она производит впечатление менее тягостное и грустное, […]...
- Черемшина (народна пісня) Знов зозулі голос чути в лісі, Ластівки гніздечко звили в стрісі. А вівчар жене отару плаєм, Тьохнув пісню соловей за гаєм. Приспів: Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу вбралася калина. Вівчара в садочку, В тихому куточку, Жде дівчина, жде. Йшла вона в садок повз осокори, Задивилась на високі гори, Де з беріз спадають чисті […]...
- Туркменська народна казка – Гора самоцвітів Казка про бідняка Міралі і чарівну гору самоцвітів. Колись давно в одному селищі жила старенька вдова, і мала вона сина Міралі. Жили мати з сином бідно. Стара людям вовну чесала, шила, прала – отак і заробляла на прожиття. Коли Міралі підріс, мати сказала: – Гей, синку, я вже не здужаю працювати. Знайди-но собі якусь роботу, […]...
- “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила!” (Драма І. Кочерги “Свіччине весілля”) Земле моя! Довгий і тяжкий шлях судився тобі, щоб зберегти вогник волі, правди, незалежності. Український трудящий народ ніколи не терпів знущань над собою, сміливо піднімався на справедливу боротьбу з гнобителями в ім’я утвердження волі і правдивості. Темний і пригнічений давній Київ. Кінець XV – початок XVI СТОЛІТТІ. Людям заборонено користуватися СВІТЛОМ, однак кияни не примирилися […]...
- Павло Тичина – О панно Інно О панно Інно, панно Інно! Я сам. Вікно. Сніги… Сестру я Вашу так любив – Дитинно, злотоцінно. Любив? давно. Цвіли луги… О панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз – ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги… Я Ваші очі пам’ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий – я знаю. […]...
Приклад стійкості духу твір.