Мене вже ніщо не врятує

Related posts:

1. Ніщо так не дивує мене, як банальність (за п’єсою Е. Йонеско “Носороги”) … люди, втративши всі принципи І здатність до самостійного мислення, З жахливою легкістю йдуть за будь-якими Гаслами. Б. Ємельянов У дванадцятому класі ми познайомилися з різними напрямками літератури XX століття. Мені здається, це був найбільш бурхливий час для розвитку мистецтва. Уявляю себе на величезному полі літератури й мистецтва. Бачу одне, друге, третє століття. Щось виразніше […]...
2. Краса врятує світ, якщо світ врятує красу (за новелою Рея Бредбері “Усмішка”) Є вічні шедеври образотворчого мистецтва, над якими не владний час, метушня політиків, для яких “минає славне і гучне”. До таких творів належить неперевершена “Джоконда” Леонардо да Вінчі, незрівнянне втілення гуманістичного ідеалу жіночої краси. Жодна картина світу не зазнала такої кількості підробок, нападів: її заливали фарбою, намагалися пошматувати, старанно замальовували куточки вуст, щоб убити незбагненну посмішку, […]...
3. Краса врятує світ, якщо світ врятує красу (за новелою Р. Бредбері “Усмішка”) Є шедеври мистецтва, над якими не владний час. До таких шедеврів належить неперевершена картина Леонардо да Вінчі “Джоконда” – втілення ідеалу жіночої краси. В жодної картини світу не було стільки підробок, і жодна картина не піддавалася таким випробуванням: її заливали фарбою, прагнули порвати на шматки, замалювати куточки губ, щоб назавжди знищити таємницю, що зберігається в […]...
4. Павло Мовчан – “З нікуди в нікуди ніщо у нічого… “ З нікуди в нікуди ніщо у нічого Тече, заникає, зника за порогом Чотири стіни, сторін світу чотири – Не визначить меж усесвітнього ширу. З усього поздмухано ймення, як порох: Лише оболонки зринають угору. А тут, на землі, позлипались безликі Дерева, пташки, ручаї без’язикі; І треба усе, розщепивши, обмежить І винести слово з німої пожежі – […]...
5. Била мене мати (народна пісня) Била мене мати Березовим прутом, Щоби я не стояла З молодим рекрутом. А я собі стояла, Аж кури запіли, На двері воду лляла, Щоби не скрипіли. На двері воду лляла, На пальцях ходила, Щоб мати не почула, Щоби не сварила. А мати не спала, Усе чисто чула, Та мене не сварила – Сама така була. […]...
6. Руданський Степан – Мене забудь, моя дівчино! Мене забудь, моя дівчино! Спокійно жий, щаслива будь, Цвіти хоть рожой, хоть калиной, – Мене забудь, мене забудь!.. Мене забудь – і тяжким смутком Не розбивай біленьку грудь: Шукай собі коханка хутко, Мене забудь, мене забудь!.. Мене забудь, мене не треба! Та якби я коли-небудь Тебе забув… – о боже з неба, Мене забудь, мене […]...
7. Не потрібно мене втішати Якщо бачите, що я плачу – Не потрібно мене втішати. Якщо я для вас щось значу – Треба диво подарувати. Я не хочу високих замків, Не потрібні мачо і “бехи”, Подаруйте мені веселку, Й на додачу – шоколадні цукерки. Я в обійми візьму веселку, І піду разом з нею в літо. Своє щастя зберу на […]...
8. Марина Лонська – Не врятує ні хміль, ні Забужко Не врятує ні хміль, ні Забужко, Ураган польового писання. Дістає він солдатську кружку, Й в “нержавійці” горить Оксана. Дістає з кирзача він ничку, Ну і хай посміються солдати, Бо у них такий гарний звичай- Геть усе на кпини підняти. Доламала прозова дівка, Всьому серцю – у вічність закрила. Кляті чоботи – маломірки І до жаху […]...
9. Олесь Гончар – Нині ти не впізнала б мене Чорний стовп до небес вироста, Тільки кров на снігах, тільки дим: На війні я вже сивим став, А із дому пішов молодим. Не пиши, не чекай, забудь. В тилу іншого друга знайди. Хай для вас повесні зацвітуть Недоламані танком сади. Нині ти не впізнала б мене. Я не той, що студентом був. Серце стало в […]...
10. Олесь Гончар – Мене війна веде все далі Мене війна веде все далі Просторами чужих земель. Де й наші птиці не літали, Іду, мов давній менестрель. Я вірю в пісню, як в молитву, І смерть, здається, на війні Щадить мене в найтяжчих битвах За… недоспівані пісні. Коли при спалахах заграви Вночі, ввірвавшися у дзот, Я дістаю із-за халяви З піснями вольними блокнот І […]...
11. Власта Власенко – Кожного разу, коли мене любиш Кожного разу, Коли мене любиш, Коли довіряєш мені, не перевіряючи, – Розпорпуєш з-під трави мої похоронені крила.. І так настирно і вперто вчиш мене забувати Все те, що колись мені згодували і зговорили, Що всі ці трагікомедії, епоси й драми Йдуть від мене підкреслено тонко й безсило, Концертно, як дуже порядні дами, Яким так личить […]...
12. Альбіна Смолянська – Він мене береже Він мене береже. Ніжно-ніжно. Так, як досі ніхто не беріг. Якось так методично, неспішно Він кордони мої переміг. Якось тихо і геть непомітно Він у моє життя увійшов. Чим я стала для нього примітна? Як він стежку до мене знайшов? Як я маю віддячити Богу, Що він наші долоні з’єднав? Він мені прокладає дорогу Навіть […]...
13. За що люблю – питаєш ти мене За що люблю – питаєш ти мене А я не знаю, що сказати Бо люблю не за щось, а всю тебе. Люблю я твої карі оченятка, Якими дивишся на мене. Люблю усмішку бездоганну Яку даруєш ти мені. Люблю твій голосочок чути Яким я насолоджуюсь щодня. Люблю я твої губки цілувати, Люблю в тобі усе…...
14. Дмитро Павличко – “На мене дивиться вікно… “ На мене дивиться вікно – Щось рідне в погляді сумному, Так ніби я забув давно Свій молодечий образ в ньому. Так довго я дививсь колись На те вікно щодня й щоночі, Що в золоті шибки влились Жадні тебе юначі очі. Тебе нема. Ця дивина Мене також колись поглине. Ось я вже сам з твого вікна […]...
15. Ти змінюєш мене Ти змінюєш мене.. твої слова гріють мої долоні… . на вулиці прохолодно… в серці – 7 градусів… . там пусто і до нудоти зимно… Скільки ще листів ти напишеш мені? скільки потягів проводжатимеш поглядом і не сядеш в жоден? скільки квитків зберігатимеш і купуватимеш знову? скільки разів на день подумаєш про мене? … знаєш, я […]...
16. А давай ти доб’єш мене прозою А давай ти доб’єш мене прозою, Щоб не дихати більше неправдою? Перебивши всі спогади грозами, Значно рідше про тебе я згадую. Я чекаю не літа, а осені, Жовте листя якось заспокоює. Ну давай, добивай мене прозою, Тільки так, як тоді, а не новою. Знов заплутуюсь в променях сонячних, Забуваю тебе з непокірністю Я тепер посміхаюсь […]...
17. Іван Франко – Не знаю, що мене до тебе тягне Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене, що все, Коли погляну на твоє лице, Чогось мов щастя й волі серце прагне І в груді щось метушиться, немов Давно забута згадка піль зелених, Весни і квітів, – молода любов З обійм виходить гробових, студених. Себе я чую сильним і свобідним, Мов той, […]...
18. Агнеса Цвіт – Ніхто тебе із мене не викине Ніхто тебе із мене не викине. не змусить забути. Як щось неважливе, як невдалу сцену із фільму, Де герої обережно і пильно знову стають на горло /чи то на граблі/ щоб ламало ще довго, Щоб горіло ще довго. і не згасало. Ніхто тебе із мене не витіснить. ніхто не зможе. Навіть ті. які щоночі тебе […]...
19. Крістік Хрустік – Відокрем мене, як слово у реченні Відокрем мене, як слово у реченні, Постав просто кому. Ми з тобою давно приречені, Гвалтуємо свою втому. Розділи мене комою від реальності І я більше не повернусь. Від поцілунків, обіймів, банальності Я, нарешті, знову звільнюсь. Цим текстом вигаданим мене проведи З нікуди і до мого дому. Не думай довго, жорстоко не суди І просто постав […]...
20. Чи врятує людину кохання? (за романом Кнута Гамсуна “Пан”) Чи врятує людину кохання? (за романом Кнута Гамсуна “Пан”) Норвезький письменник Кнут Гамсун посідає одне з почесних місць як поет кохання, митець, що відкрив і зобразив нові відтінки цього почуття, показав його складний характер, суперечності між його життєдайною і руйнівною силами. Вчинки героїв у романі К. Гамсуна “Пан” визначає через кохання. Головний герой роману лейтенант […]...
21. Краса врятує світ Краса у житті людини… Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються. Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М. Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник. У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена доля людства і здавалось, що духовні цінності втратили всякий смисл, він […]...
22. Сидить поет у мене в голові Сидить поет у мене в голові Сидить і пише про історії минулі Читає вголос І пише, пише по моїй літературі І хоче щось сказати той поет Які нікчемні і бездарні всі мої вірші Як засмердівся рими туалет Що чує запахи навозу на душі Шепоче тихо-тихо звуками у ніч І каже, що не слава і визнання […]...
23. Чи врятує світ краса? (за новелою Р. Бредбері “Посмішка”) БРЕДБЕРІ РЕЙ (нар. 1920) Справжнє ім’я – Монд Дуглас. Перше оповіданні Бредбері опублікував одразу після закінчення школи (1941). Письменник відзначається великою оригінальністю у реальному житті, наприклад, він не любить автомобілів і літаків. Його твори – “Марсіанська хроніка” (1950), “451? за Фаренгейтом” (1953) – теж є досить незвичними, оригінальними. Творчість Бредбері – це поєднання реальності і […]...
24. Олена довганюк – Мабуть, в тобі мене привабила твоя простота Мабуть, в тобі мене привабила твоя простота. Мене тягнуло до тебе з першого погляду, з кожною хвилиною ти ставав для мене все цікавішим. Попри багатство твоєї душі і розуму, ти – надзвичайно простий і зрозумілий, добрий і відкритий. Ніколи до цього я не зустрічала таких людей… Ти допоміг мені зрозуміти себе, адже твої думки збігаються […]...
25. Катерина Кочетова – Вилікуй мене від надій Вилікуй мене від надій, що не здійснилися, Вилікуй мене від образ, які не йдуть. Поглядом спини чи поклич, щоб не барилися, Дотиком руки, словом, справою поряд будь. Вилікуй мене від людей, що у минулому, Може, це тому час нас разом тримає, Щоби на собі, що у мріях, відчули ми: Тільки від кохання жодних ліків немає…...
26. Христина Головко – у мене до Вас – тумани У мене до Вас – тумани У мене до Вас – гроза Ми граємо в піжмурки з Вами? Вас, не втомила ця гра? У мене до Вас – тумани У мене до Вас – темнота Ми граємо в літо із Вами? Насправді між нами зима? У мене до Вас – тумани У мене до Вас […]...
27. Христина Головко – Не малюй мене очима Не малюй мене очима Сонце з мене тінь зіткало І безодня за плечима А йти далі сил замало… Не п’яни мене всю зразу. Я безмежно-божевільна Крила зробленні з бажання Серце – зібране каміння. Не шукай мене гудками Я навпрочуд випадкова, Бо тебе блокують спами І в душі суцільна-змова.. Не малюй мене очима Сонце з мене […]...
28. Заберіть мене Заберіть мене звідси. Тут пахне зрадою І духами від Коко Шанель. Заберіть мене звідси. Як завжди скажу вам, Що сонце блідне і закінчується день. Заберіть мене звідси Туди, де сірий дим Заповняє кімнату і простір всіх моїх легень. Заберіть мене звідси. Я знаю – зайвий тут. Вірші...
29. Руслан данилюк – Сильно, сильно обійми мене Сильно, сильно обійми мене, Так ніби вперше, ніби як в останнє, Десь між словами загубилось головне, Без тебе все життя моє – страждання. Не хочу вогню іншого крім твого, Бо тільки він мене зігріє і спасе, Чи є хоч, щось на нього в світі схоже? Можливо, та не чув про це. Хто ти і звідки? […]...
30. Руданський Степан – Згадай мене, мила Згадай мене, мила, Ранньою весною, Як зав’яне квітка В тебе під ногою І засохне до весни, – Тоді мене, мила, спом’яни! Згадай мене, мила, Як пташка заб’ється В залізную клітку, Сама розіб’ється І загине без вини, – Тоді мене, мила, спом’яни! Згадай мене, мила, В тяжкую пригоду, Як твоя обручка Звалиться на воду І не […]...
31. Любомир Винник – Вбивай мене! Вбивай мене! Ти ж знаєш, я не вартий З’явитися на світ здоровим сином. Ще пляшку пива! Ще одну цигарку, Надіючись, що все ж настане диво! Вбивай мене! Ти ж знаєш, що не місце Мені на цьому світі. Не для мене Пташки співають, в небі сонце світить І вітер у гаю хитає клени. Вбивай мене! Життя […]...
32. Яна Мельник – Ти лікуй мене із середини Ти лікуй мене із середини Крок за кроком цілуй уста, Я забула тебе попередити, Що далеко я не свята. Ти лікуй мене від минулого Кожним подихом й до душі І зроби, щоб усе забула я, Що привиділося мені. Буде осінь дощем звеніть, Шурхотітиме листя в вікні Ти лікуй мене із середини, Виліковуй “Мене” в мені....
33. Руданський Степан – Не кидай мене Не кидай мене, Моя чарочко! Не жени мене Ти, шинкарочко! Не жени мене, Дай упитися. В тебе, бридкую, Улюбитися! Не без жінки я, Не без хати я, Все у мене є, Відьмо клятая! Хліба досита Маю в засіку, Маю волика, Маю й пасіку. Моя хаточку – Повна чашечка; Моя жіночка – Мов та пташечка; Та […]...
34. Катерина Кочетова – Ти мене не почув, і тому вже давно загубив Ти мене не почув, і тому вже давно загубив, Кажуть правду: цінуєш тоді лиш, коли втрачаєш. Я хотіла навчити тебе звикати до див, А потрібно було – до життя, де мене немає. І я знаю, про що сказав і про що змовчав, І забути про це ми, напевне, вже не зуміємо. “Ви щасливі!” – читатимуть […]...
35. Дмитро Павличко – “Обніми мене руками… “ Обніми мене руками, Пригорни мене крильми, Вкрий цілунками-листками, У свій сон мене візьми. Спи спокійно до світання, Не тривожся, не будись, Щоб тривало в сні кохання, Мов на явині колись. І вчини, щоб з того мління, Замлівання, сновиття, Маревіння, сновидіння, Не вернувсь я до життя....
36. Чи врятує людину кохання? (за романом К. Гамсуна “Пан”) У світовій літературі Кнут Гамсун посідає одне з почесних місць як поет кохання, митець, що відкрив і зобразив нові відтінки цього почуття, показав його складний характер, протиріччя між його життєдайною і руйнівною силами. Усі вчинки героїв у романі К, Гамсуна “Пан” визначає кохання. Головний герой роману лейтенант Глан живе відлюдником у лісовій хатині. Саме тут […]...
37. Катя Гуйван – Тримай мене, коли я на межі Тримай мене, коли я на межі Безумства, Що пов’язане з Тобою. Тримай мене! А то я упаду. Я зникну, спопелюся, Пропаду Без рук Твоїх, Без нашого “сьогодні”. Тримай мене! На щастя чи біду Я вірю в НАС Ще більше ніж у Тебе. Минає час. Думки ідуть в “запас”. Стабільно лиш одне: Чи Моє Небо Ще […]...
38. Руданський Степан – Полюби мене Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг, Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг; Що збіліло – замалюю Ще й нового накуплю – Полюби мене, дівчино, То-то я тебе люблю! Небагато в мене мізку, Та і пусто в голові, Та я змалку оженився На багатій удові; І я собі узяв гроші, […]...
39. Краса врятує світ (за твором “До прекрасного”) Хто відчув насолоду мистецтва, Для того вже інші насолоди не існують. А. П. Чехов Сонет “До прекрасного” Вільяма Вордсворта, видатного англійського поета-романтика, розкриває перед читачем сутність мистецтва в житті людства, його функцію у формуванні “прекрасних” рис людини. Вірш починається словами: “Святе мистецтво! В пензлі чи пері… ” Автор визначає мистецтво як “святе”, бо вважає, що […]...
40. Павло Мовчан – Вихід (“Твій подих пронозить мене… “) Твій подих пронозить мене, наче воду у склянці, – Хитається розум, вдихаються сльози в нестямці. Яка коловерть – колування зелини дрібної, – Невипита смерть нахолола в напої. Життя недожите – пиття недопите з тобою! Журбою розведена радість, як сажа водою. – Не треба мені, ну не треба нічого! – Впираються в землю хрести одноногі – […]...