Мені наснився дивний сон (за романом Дж. Свіфта “Мандри Ленюеля Гуллівера”)
Розмірено гули двигуни реактивного літака. Не вірилося, що ми знаходимося на значній висоті. В салоні було зручно, затишно, не було ні трясанини, ні повітряних ям. Було таке враження, що я перебуваю у своїй кімнаті, але я знав, що зараз під літаком, де ми всі сидимо, океан.
Я замріявся, дивлячись в ілюмінатор, на душі приємно, аж раптом жах пронизав усе моє єство, і за мить я розумію, що літак спіткало лихо.
Далі я пам’ятаю: океанські хвилі, щоправда, невеликі, уламки літака неподалік, а на мені рятувальний жилет. Я так і не зрозумів, коли і як
Але раптом ситуація змінилася. Неподалік від мене блиснула спина акули. Як врятуватися? Голова пішла обертом. Порятунок прийшов звідти, звідки я не чекав. Чиясь велетенська постать кинула на мене тінь, я відчув, що мене підіймають над водою, і ось я вже в безпеці –
Я згадав, як Гуллівер сам був безпорадний. Після того, як розбився корабель, довго плив, поки хвилі не викинули його на берег. Прийшовши до тями, ліг на зелену м’яку траву і заснув, а коли прокинувся, то не міг поворухнутися, бо мешканці країни Ліліпути’, куди він потрапив, зв’язали велетня. Його руки й ноги, як і довге густе волосся, були міцно прив’язані до чогось на землі. На нього полетіли стріли, але Гулліверу пощастило: зброя ліліпутів не зашкодила його здоров’ю. А потім Гуллівера, людину-гору, годували, поїли, але від пут не звільняли.
У подальшому Гуллівер виявився корисним ліліпутам. Він захистив Ліліпутію від запеклого ворога – імперії Блефуску. Зібравши до купи ворожі кораблі, Гуллівер привів цю флотилію до королівського порту Ліліпути…
На долоні Гуллівера я не відчував себе безпорадним. Він величезними кроками рухався в напрямку до берега, ніс мене обережно. На суші він плавно опустив мене на землю. Гуллівер нахилився наді мною і кілька разів назвав моє ім’я: “Петрику, Петрику, ти мене чуєш?” І тут я зрозумів, що це голос не Гуллівера, а мамин. “Прокидайся, друже, бо спізнимося на літак. Ти, сподіваюсь, не забув, що на нас чекає Чорне море?”
Починалися літні канікули, найсправжнісінькі улюблені канікули! Попереду багато часу. В дорогу я взяв із собою роман Дж. Свіфта про мандри Гуллівера.
У літаку, в польоті, з Гуллівером мені було спокійніше.
Відомі відгуки про тараса шевчкнка.