Месневі

Related posts:

1. Марсійя Марсійя – елегійна, переважно моноримна поема на честь покійника, найдавніший жанр арабської Поезії, що постав на основі ритуальних похоронних оплакувань. Один із відомих поетів цього жанру – аль-Мугальхіль (VI ст.), котрий присвятив свої твори загиблому у бою братові. Звертався до М. перський поет Рудакі (елегія на смерть Шахіда Балхі), автор поеми “Шахнаме” Фірдоусі, зокрема у […]...
2. Редиф Редиф (араб. – букв.: “той, хто сидить за вершником”) – повторювання слова або кількох слів наприкінці кожного рядка в тюркомовній, арабській класичній та сучасній східній поезії, поширене, скажімо, в газелі. Застосований у першому бейті, Р. без будь-яких змін має перейти весь вірш, як в одному з творів Гафіза, перекладеному В. Мисиком: Днів, що з друзями […]...
3. Мелодика вірша Мелодика вірша (грецьк. melodos – пісенний) – один з яскравих проявів версифікаційної інтонації, що полягає у гармонійній модуляції тону голосу в поетичному мовленні (зниження – підвищення), розгорнута система інтонування (за Б. Ейхенбаумом) у поетичному синтаксисі, притаманна, зокрема, наспівному віршеві....
4. Шарада Шарада (фр. charade, від Прованс, charrado – бесіда) – різновид версифікаційної гри, котрий полягає у відгадуванні закодованих слів чи виразів, сприяючи розвитку інтелекту та активізації мовного поля під незвичним, асоціативним кутом зору. Цей жанр здавен використовувався з дидактичною метою, викликав інтерес у літературі бароко, авангардизму тощо. Приклад Ш. – вірш д. Білоуса: Одне – сніп […]...
5. Сапфічна строфа Сапфічна строфа – одна з античних строф, різновид різностопної строфи, запровадженої давньогрецькою поетесою Сапфо (VI ст. до н. е.), пізніше вдосконаленої римським поетом Горацієм. Складається з трьох одинадцятискладників та, у четвертому рядку, з адонія. І. Франко, перекладаючи пісні Сапфо, намагався бути не лише еквіритмічним, а й еквілінеарним: Афродіто, безсмертна Зевесова доню, Баламутко на ясному троні, […]...
6. Версифікаторство Версифікаторство (лат. versus – вірш та facio – роблю) – іронічна назва імітаційного віршування, що не має нічого спільного з поезією, а лише засвідчує рівень освоєння автором версифікаційної майстерності, вміння наслідувати певні віршові зразки, ілюструвати відповідну ідею. В. стосується не тільки, наприклад, альбомної лірики чи римування з нагоди різних святкових подій, а й штучно створюваних […]...
7. Твір на тему: Захистімо планету Людина, як тільки усвідомила себе людиною, почала активно освоювати довколишній природний простір. Та робила це, не порушуючи законів природи. Вона жила в гармонії з нею. Що таке закони природи? Їх, напевно, легше відчути, аніж пояснити словами. Закони природи, на мою думку, це гармонійний внутрішній стан, який пояснити просто: роби добро, і воно до тебе добром […]...
8. Рапсодія Рапсодія (грецьк. rhapsodia, від rhapto – шию та ode – пісня, або rhabdos – гілка та ode – пісня) – у давній Греції – уривок епічної поеми про богів та героїв (це ж стосується Гомерових “Іліади” та “Одіссеї”), що його виконував мандрівний професійний співець (рапсод), який замінив співця-імпровізатора (аеда). Замість ліри, як в аеда, він […]...
9. Хор лісових дзвіночків (уривок із поеми) – Тичина Павло Уривок із поеми Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, – Ясний день. Окропіте, Нас нашелестіте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тінь. Хай схитнеться – Жито усміхнеться: Тінь! […]...
10. Анациклічний вірш Анациклічний вірш (грецьк. ana – над, проти і kyklos – колесо, круг, цикл) – зворотний вірш, побудований так, що його текст можна читати від початку до кінця і навпаки за словами (а не за літерами, як у паліндромі), не порушуючи віршового ритму. Він здобув особливу популярність у добу бароко, зокрема у творчості Івана Величковського: Високо […]...
11. Співець рідної природи (за віршами “Над Дніпровською сагою… “, “Зоре моя вечірняя… “) (2 варіант) Тарас Шевченко – це великий український поет, який надзвичайно любив свою Батьківщину і віддав їй своє життя, серце, геніальний талант. Велике місце в творчості Шевченка займають описи природи, яку він дуже любив. У вірші “Над Дніпровою сагою” поет зображує дерева, які стоять над берегом Дніпра. Він надає деревам людських рис, передає їхні почуття, думки та […]...
12. Відповідь на контрольне питання До теми “Байки І. Крилова” У чому мудрість байок І. Крилова? Байки І. Крилова написані близько двохсот років тому. У них говориться про те, що завжди хвилювало й буде хвилювати людей. Про добро і зло, про малодушність і підступництво, про розум, талант і дурість. У крилатих виразах криловських байок – уся мудрість великого байкаря: “скупой теряет все, желая все достать”; […]...
13. Вічна тема кохання у поемі Гянджеві Нізамі “Лейла і Меджнун” Ця поема є вершиною лірики найславетнішого азербайджанського поета середніх віків – Гянджеві Нізамі. Він, як і інші його сучасники мусульманського східного ренесансу – Хайям, Рудакі, Фірдоусі, був не тільки поетом, а й філософом, астрономом, математиком, фізиком, географом. Ці знання Нізамі використовував у своїй творчості. Поема “Лейла і Меджнун” – гімн чистому і величному коханню, яке […]...
14. Паліндром, або Перевертень Паліндром, або Перевертень (грецьк. palindromeo – той, що повертається) – віртуозна віршова форма, в якій певне слово (тут, потоп і т. п.) або віршовий рядок можна читати зліва направо і навпаки при збереженні змісту. П. відомі світовій літературі здавен, особливо поширені в Китаї. В Україні до П., що визначав інтелектуальні можливості версифікаційної практики та непересічний […]...
15. Алла Жабокрик – Скільки ж іще їх буде? Скільки ж іще їх буде? Розумних, гордих, гарячих. Тих, хто нічого не значить. Хто не запалює груди. Хто тебе ніжно цілує. Зранку заварює каву. З ким тобі просто цікаво. З тим, хто в тобі не пульсує. Скільки ж іще їх буде? Вірних, чутливих і тихих. Тих, хто покине у лихо. Мовчки піде і забуде. Тих, […]...
16. Моя власна оцінка вчинку Грицька (за оповіданням “Грицько”) (3 варіант) Коли я тільки розпочала читати твір Б. Грінченка, мені дуже не сподобався Семен – сусід Грицька. Так, родина Семена була вбогою, але це не виправдовує його поведінки. Зовсім по-іншому поводить себе Грицько: намагається не ображати Семена, пам’ятати про їхню вбогість. Зрозуміло, що Семен через бідність виявляє певну злість, але Грицько на таке ставлення не заслуговує. […]...
17. Пантелеймон Куліш – Рідне слово ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ РІДНЕ СЛОВО Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Шевченко Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили 3 вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі віча, Панські трибунали, І перевертні гетьмани Ради радували. Радували, – утікала Правда з того суду, Багатились підмовлянням […]...
18. Рідне слово – Куліш Пантелеймон Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Шевченко Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили 3 вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі віча, Панські трибунали, І перевертні гетьмани Ради радували. Радували, – утікала Правда з того суду, Багатились підмовлянням На перелюб люду. Радували, […]...
19. Аліна Міщук – Роби добро Роби добро та не чекай віддачі, Роби добро, хай по обличчі б’ють, Та не очікуй добротою здачі, Тобі її байдужістю сплюють Та все ж роби добро та вчись прощати, Учись на злість любов’ю відповідь давати, Роби добро комусь, не будь ти егоїстом, Наповни ти своє життя добротним змістом. Роби добро та на синці на серці […]...
20. “Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь” 1. Ідея поеми “І мертвим, і живим, і ненарожденним… “ 2. Заклик до служіння своєму народу. 3. Діалог між освіченим паном і героєм поеми, його ідейна суть. 4. Засудження слов’янофілів. 5. Народ повинен мати свою історію. 6. “В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”....
21. Твір на тему: Що головніше – розум чи почуття? (твір-роздум дискусійного характеру) Нещодавно я став свідком однієї дискусії. Сперечалися мої однолітки. Мова йшла про те, що слід вважати головнішим – розум чи почуття. Більшість були переконані, що основним сьогодні є розум, а почуття залишилися у минулому столітті. Деякі вважали, що тільки почуття є найважливішими. Мені здається, що неможливо назвати одне головнішим за інше. Людині, яка віддає перевагу […]...
22. І на асфальті крейдою: “Кохаю” Кричала, плакала, ридала Так голосно, а ти не чув. Я навіть фото твоє цілувала, А ти голубив іншу, з нею був. Ти їй писав пісні, поеми і вірші І на асфальті крейдою: “Кохаю”. А, що до мене? Був ти у моїй душі Тепер про тебе тихо забуваю. Вже не кричу, не плачу, не ридаю, Коли […]...
23. Єресь Єресь (від грецьк. aireais – особливе віровчення) – вчення, що вступають у протиріччя з панівним віровченням, не виходячи при цьому за межі релігійного світогляду; відступ від загальноприйнятих поглядів, правил, положень. В Україні виникають у XIV-XV ст. як наслідок пожвавлення культурних стосунків між південними слов’янами та Західною Європою. Вони впливали на розвиток української літератури, вносили нові […]...
24. Твір на тему: Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся (твір-роздум) Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся (твір-роздум) Недарма ж сказано в українському прислів’ї: “Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся”. Жити добрим у нашому шаленому світі важко, значно легше бути жорстоким, відгородити себе від усього, що є навкруги. Люди перестали допомагати один одному, робити добрі справи, дотримуватись найелементарніших […]...
25. Рідне слово (скорочено) – Куліш Пантелеймон Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Т. Шевченко Мовчки предки наші в полі Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів. За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили – пам’ять про “безголов’я”. А […]...
26. Ліричний портрет Ліричний портрет – один із поширених в українській поезії жанрів, в якому змальовується внутрішній світ певної особи (при певних зовнішніх атрибутах), виражаються її сутнісні риси. Приклад Л. п. – уривок із вірша Є. Маланюка “до портрета Мазепи”: В панцир закуто груди і плечі. Тінню за ними – спалені крила. Серце юне і тіло старече Пурпур […]...
27. Євген Маланюк – Уривок з поеми ЄВГЕН МАЛАНЮК УРИВОК З ПОЕМИ Je suis un fils de cette race… E. Verhaeren Внук кремезного чумака, Січовика блідий правправнук, Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну. І крізь папери, крізь перо, Крізь дні буденні – богоданно Рокоче запорозька кров Міцних поплічників Богдана – Тих отаманів курінних, Що під гармати революцій Уміли кинуть […]...
28. Пантелеймон Куліш – Рідне слово (СКОРОЧЕНО) Пантелеймон Куліш Рідне слово (СКОРОЧЕНО) Я на сторожі коло їх Поставлю слово. Т. Шевченко Мовчки предки наші в полі Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну Рідне слово буде. Вже судили княжі суди, та правда утікала з тих судів. За маєтки продавалася з радістю воля, насипалися могили […]...
29. Героїчний народний епос Героїчний народний епос – збірна назва фольклорних творів різних жанрів (колядки, думи, історичні (козацькі, гайдамацькі, опришківські, стрілецькі, повстанські та ін.) пісні, казки, легенди, перекази), в яких відображена воля, завзаття народу у боротьбі з ворогом, злом, кривдою, соціальним і національно-релігійним гнітом, прославляються розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних месників. У вужчому розумінні вислову український Г. н. […]...
30. Дедикація Дедикація (лат. dedicatio, від dedico – посвячую, присвята) – вказівка перед початком твору імені адресата, якому автор присвячує його. Найчастіше виражає жест поваги, вдячності автора певній особі; інколи вказує на зв’язок мотиву твору або його задуму з творами адресата д. чи факт спілкування з ним. У творчості Т. Шевченка д. нерідко мають поширений вигляд відносно […]...
31. Поезія Поезія (грецьк. роіеsіs – творчість від роіео – роблю, творю) – художньо-образна словесна творчість. Термін вживається у багатьох значеннях. Передовсім він називає мистецтво слова (включаючи й фольклор), виповнене енергією “аристократизму духу”, або, як пише Ліна Костенко: Поезія – це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі. У вужчому розумінні П. – ритмічно організоване мовлення, постале […]...
32. Микола Руденко – Розум і душа Пригадую давніх років чудеса І в серці дитячому спалах: Я плакав тому, що на мене краса Сніжинкою з неба упала. Лежала вона на долоні – Та вмить Їй щось повеліло вмирати. Здавалося, небо ось-ось загримить Суворим засудженням страти. Тим часом на чорному тлі рукава Така ж нерозгадане гарна – Як розум, як диво! – З’явилась […]...
33. Що я попросив би у Долі (за твором Івана Липи “Близнята”) Уявляю себе на місці матері, яка просила у Долі щастя своїм синам, і їй це було насправді складно зробити. Адже їй не давала Доля часу на довгі роздуми. У мене ніби є час на роздуми, але теж важко відповісти на питання: що я попросив би у Долі… Перше, що спадає на думку, – це здоров’я […]...
34. Руданський Степан – Преслів’я Спив до дна я прикрий келих За здоров’я долі, І з похмілля моє серце Розривають болі. Нащо ж, мила, мої думи, Нащо твої чари, Коли з ними враз по серцю Бродять чорні хмари? Правда, мило мені було, Як ти обіймала І опущене покрів’я З думки підіймала І на розум накидала, – Правда, мило було!.. Моє […]...
35. Герасим’юк Василь – Балада Прокажені, брате. Колокільця Знов озвались… Застеляй столи. На тобі нема живого місця. Застеляй столи – ми вже прийшли. І тебе ніхто не буде чути, І себе не буде, Бо в один Келих ми насипали отрути. Вибирай. Хто добрий на почин? Ти шепочеш: “Господа побіймось… “ Та береш найпершим І – до дна. Не боїшся тільки […]...
36. Алла Жабокрик – Сукня падає з пліч і ключиці твої горять Сукня падає з пліч і ключиці твої горять. Ти не тут. Ти мовчиш. Ти додолу схилила повіки. Всі слова утекли, лише руки зрадливо тремтять. І по венам не кров, а бурхливі карпатськії ріки. Сукня падає з пліч і бажання до стелі летять. І зап”ястя вібрують, і входять у вигини тіл. Ти безмежна тепер. Розчинилася серед […]...
37. Альбіна Смолянська – Коли місто покриє Коли місто покриє суцільний килим туману, І навколо не буде нічого, крім листя й води, Ти почуєш заледве вловиме звучання органу: Це тебе моє серце покличе, це твій поводир. Ти вслухайся у тишу, звучатиме тільки для тебе Ця мелодія поклику долі з моєї душі. Коли місто зіллється туманом землею із небом, Не збивайся з дороги, […]...
38. Руслан данилюк – Сильно, сильно обійми мене Сильно, сильно обійми мене, Так ніби вперше, ніби як в останнє, Десь між словами загубилось головне, Без тебе все життя моє – страждання. Не хочу вогню іншого крім твого, Бо тільки він мене зігріє і спасе, Чи є хоч, щось на нього в світі схоже? Можливо, та не чув про це. Хто ти і звідки? […]...
39. Григорій Сковорода – Чим зайнятий Чим зайнятий тепер твій меткий розум? Де він тепер у тебе блукає? Чого він бажає, чого уникає? Чи діє він впевнено, чи вагається? Якщо він діє впевнено і свято, ти блаженний. Якщо непевний, то і ти вагаєшся. Де серце сповнене вагань, Там панують огида і нудьга. Моряк не співає, а непокоїться і боїться, Коли лютують […]...
40. Надія Ковалюк – Якби дві долі не переплелись Якби дві долі не переплелись- Мій розум з серцем були би у згоді… Якби я передбачила колись, Що друга віднайду в твоїй особі… Як керувати правильно життям? Якщо мій розум – вже планує втечу. А серце-аплодує почуттям, Чекаючи на відданість лелечу… Так важко-нести на своїх плечах Гнітучу ношу маревних ілюзій. Кохати один одного у снах, […]...