Мезостих

Мезостих (грецьк. meson – посередині та strichos – віршовий рядок) – вірш, у якому серединні літери приховують певне ім’я або втаємничують певне значення, розглядається як різновид акровірша. досить рідкісна форма у новітній українській поезії, спостережена, зокрема, у творчості В. Самійленка:

Щоб зараз же тебе пізнав люд! Мила
І гарна ти, що й кращої нема,
І між людьми ласкавіша всіма,
Нехай же буду я твоїм поетом:.
Я з Музою – зберем ми сили всі,
І впевним люд ми лагідним сонетом,
Що вмієм віддавати честь красі!

В. Самійленко, закодовуючи ім’я “Людмила” у наведеному уривку з сонета “Коли б твоєї вроди не хвалила… “, виходив з поетичної традиції, що вже склалася в Україні з барокової доби.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Мезостих