Микита Годованець – Гедзі
ГЕДЗІ
Телята ледве мукають в безсиллі.
Корови жалісно ревуть.
А Бугаї гудуть, як в люту бурю хвилі,
І під собою землю рвуть…
Шукають винного в біді:
– Це сонце винне!- мукає Руде.-
Опівдні стане, і тоді
Світ гедзями гуде!
– Ні, ні, провина пастухова!-
Реве розлючена Безрога.-
Чому від гедзів нас не відгородить?
– Та ні, це винні хазяї!- ревуть авторитетно Бугаї.-
Навіщо гедзів клятих плодять!!-
Старенький чередник Панас,
Підпершись на гирлигу, слухав,
Смішливо чухав вухо:
– Бодай бо вас! Навіщо скаржитись, коли
Самі ви гедзів розвели,
Годуючи своїм м’ясцем
І вигріваючи своїм теплом!
– Брехня! Обмова це!
Ніколи цього не було!
Ми брехням не повірим!-
Старий од реготу почервонів:
– Скажіть же ви мені, невіри:
Які то гулі в вас по шкірі?!
* * *
А чи не так от, грішним ділом,
Ви, примиренці незіркі,
Виплекуєте шкідників
Драглистим своїм тілом?!
“Гедзі”. Передруковується із збірки “Байки”, “Рух”, 1932.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микита Годованець – Трамплін ТРАМПЛІН Микола з Василем,- прекрасні давні друзі, Співаючи ідуть собі у лузі І бачать новину: Селянські хлопці край степочка Плигають в довжину З маленького горбочка. – Ех!- заздрісний Василь зітхнув.- Ну що зробить, коб я так скаконув, Щоб мовили усі: “Оце Василь плигнув! Убийся – дальш його не скочиш!” Ось, друже, поможи, я дам тобі, […]...
- Микита Годованець – Ведмідь і гадюка ВЕДМІДЬ І ГАДЮКА Якось, неначе на біду, Підпилий Садівник в саду Чвала охлялою ходою. З ним друг Ведмідь, не розіллєш водою. – Ведмедику! Наліг на мене сон. За сон віддам мільйон. Боротись з ним немає змоги. Дрімота хилить голову мою… – Лягай! Поспи!-говорить Клишоногий.- А я… на варті постою.- За хвильку Садівник на моріжку хропів, […]...
- Микита Годованець – Ховрах ХОВРАХ Весна ласкавим оком глянула зі сходу… – Тікаймо, братику! На полі й по ярах Синіє сніг і скоро пустить воду, І нам тоді з тобою крах! – Сказав до Зайчика Ховрах. – Куди?- питає брат, скосивши око.- – Туди, де он гора висока В зеленому вбранні, Промінням оповита. Отам життя – веселе, вільне, сите! […]...
- Микита Годованець – Галасуни ГАЛАСУНИ Коли Рябенька й Семенатка, Кінчивши яйцекладку, Злетять з гнізда у курнику,- Там стільки галасу та крику, Немов хтозна-яку Зробили справу превелику. Якось од нічого робить, чи як, І Півень з ними розкричався так, Аж Господиня вийшла з хати: – Чого кричиш, хвостатий? Немов залізом хто припік! – Та як “чого”? Яєчка любиш? Поглянь, в […]...
- Микита Годованець – Ратиця РАТИЦЯ – Так це, голубко, ти тут вічно чиниш шкоду? Тепер я виведу тебе на чисту воду, Бо ти на всій біді була!- Ведмідь загріб Лисицю жваву І поволік до Лева на розправу: – Ось, Леве, корінь зла,- Сьогодні ратицю несла! Знайшлася ратиця – знайдем вола! – Так, так, мої ви любі!- Промовив Лев, облизуючи […]...
- Микита Годованець – Коваль та його пес КОВАЛЬ ТА ЙОГО ПЕС Стук та стук, Дзень та дзень! На всю силу дужих рук День у день По ковадлу бив-кував, Гірко гроші добував. Від тих дзвонів, Передзвонів Світ, здавалося, дрижав. За ковадлом Пес лежав. Горно дише та сопе, Тисне пригарами груди,- Псу байдуже: спить, хропе, Грім, здавалось, не розбудить… Ось кінчив Коваль роботу. Обітерши […]...
- Микита Годованець – Хомин спадок ХОМИН СПАДОК Дізнавсь Хома, що на чужім селі Старенька тіточка подякувала богу. Не можна не піти не виплакать жалі, Небіжку провести в далеку путь-дорогу (Такий із вік-віків порядок). Та й інше там цікавило Хому: Казала мати, що йому Від тітки має бути спадок. Той спадок казна-що – дійничка, Але й дійничка не дрібничка, Коли вона […]...
- Микита Годованець – Ведмежі танці ВЕДМЕЖІ ТАНЦІ Поснідавши, блукав Ведмідь в ліску, Шукав дупла, куди б засунуть лапу, Дістать смачненького медку. Аж гульк – Мисливець. Дав би Миша драпу І димом зник в густих чагарниках, Коли ж в того рушничка у руках. Воно й рушничка невеличка, Але така проклята птичка – За кілометр, як швидко б ти не біг, Наздоганя […]...
- Микита Годованець – Капризний водій КАПРИЗНИЙ ВОДІЙ Дзвіночок голосний вчепили Віслюку: – Водитимеш на честь собі отару!- Віслюк задрав чванливо голову під хмару: – Ще в пелюшках таку Мені ворожка віщувала долю!- Забувши про дзвінок, про водієву ролю, Провідця і пастух Пішов собі гулять по полю, В пшениці випасавсь, аж грало коло вух. Услід за водієм в сусідському городі У […]...
- Микита Годованець – Добрий вовк ДОБРИЙ ВОВК Вовк розпустив по лісі славу, Що душу має він і добру, і ласкаву; Хай всі до нього йдуть, як в рідний дім,- Велике, і мале, і біле, й чорне, – Він жирного м’ясця поставить їм, Усіх він ласкою обгорне… Слова прекрасних обіцянок – мед! Ймучи Вовчазі віри, Зійшлися звірі, Всяк ближче рветься стати […]...
- Микита Годованець – Як вони вола ділили ЯК ВОНИ ВОЛА ДІЛИЛИ Лев, Вовк, Ведмідь, Лисиця Зійшлись волом ділиться. – Діли!-Ведмедю каже Лев.- Діли! У нас ти правдолюб. Твій фах – воли. – На чверті поділю,- реве Ведмідь мудрящий,- Всім буде нарівно, чого іще вам краще?- Та Лева план такий не вдоволив: – Не те… А як би Вовк ділив? – Я? Цей […]...
- Микита Годованець – Кручений Панич і Лозина КРУЧЕНИЙ ПАНИЧ І ЛОЗИНА Під сяйвом місячним в чудовім квітнику Панич розмову вів палку, П’янку, Мов чарівне вино: – Давно, Лозинонько, давно У мене серце сохне-в’яне. Терпіти далі сил не стане: Я з давніх літ Тебе люблю над цілий світ, А ти… Взаємності не бачу. О-ох! – І сльози полились гарячі, Великі, як горох. А […]...
- Микита Годованець – Біографія Микита Павлович Годόванець (*14 (26) вересня 1893, Вікнина Тернівської волості Подільської губернії, нині Гайворонський район Кіровоградської області – †27 липня 1974, Кам’янець-Подільський) – український поет-байкар, жертва сталінських репресій. Годованець Микита Павлович народився 26 вересня 1893 року в с. Вікнина Тернівської волості Кам’янець-Подільської губернії (нині – Гайворонський район Кіровоградської області) в селянській сім’ї. Після закінчення Степашанської […]...
- Олександр Олесь – Микита Кожум’яка МИКИТА КОЖУМ’ЯКА Убивши князя Святослава, Печеніги раз у раз Йдуть ордою на Вкраїну, Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сірі Вкрили луг над Трубежем, Печеніги знов з’явились І погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїться Печенізький хан іти, Йому хочеться без бою Перемоги досягти. Є один вояк у його Втроє дужчий за вола… […]...
- Iван Франко – Лис Микита Лис Микита – вигаданий лис, з казки Івана Франка “Лис Микита”. Микита походить з бойків і мешкає десь на Західній Україні. Його можна охарактеризувати як розсудливого, господарського, запасливого і, звичайно ж, хитрого лиса. Він переконаний сім’янин і дуже любить своїх дружину і дітей. Але, обмовлений недоброзичливцями, він змушений відправитися до Львова, на заклання. На якийсь […]...
- Павло Мовчан – “Ні подумки, ні пошепки, ні вголос… “ Ні подумки, ні пошепки, ні вголос Не викричу я розпачу ніколи, Не вимовлю ні словом, ні журбою, Пустошну глухомань, що за тобою. Навіщо ти лишив напризволяще Мене, о Боже, в цій життєвій хащі, Де дні щільні, як паколи високі, І ночі котять смоляні потоки! Навіщо клопоти біля вогню недремні, Навіщо погуки даремні ці спасенні? Навіщо […]...
- Микита Воробйов – Розквіт хаосу Розквіт хаосу. Хаосу божевілля. Божевілля кохання. Кохання похмілля. Похмілля болі. Болі почуття. Почуття пристрасті. Пристрасті життя. Життя занепад. Занепад порядку. Порядку вічного. Вічного спадку. Спадку безцінного. Безцінного гніву. Гніву спокою. Спокою співу. Співу прекрасного. Прекрасного бачення. Бачення щастя. Щастя побачення....
- Коваль Микита – Воронько Платон Мій батько славний був коваль На все село, на кілька сіл. В його руках співала сталь, На сорочках блищала сіль. Кував підіски, лемеші, Варив поламані вали. В двадцятім році гармаші Гармату в кузні притягли, І комісар сказав: “Біда! Одна була на два полки… “ У батька сила молода, В роботі все йому з руки. Він […]...
- Павло Глазовий – Як Микита став боксером Прийшов наказ директору м’ясокомбинату: “Ви повинні спортроботу ширше розгортати. Щоб в цій справі подолати давне відставання, Найсильнішого боксера вишліть на змагання”. Сів, задумався директор – справи складнуваті… Звідкіля ж того боксера взять на комбінаті? І звернувсь до м’ясоруба силача Микити, Що умів одним ударом бугая убити. – Виручай мене, Микито! Візьмеш рукавиці І поїдеш на […]...
- Микола Руденко – Втома Не криюся: життя мене стомило, Бо знає втому навіть мідний дзвін, Що також скаржиться: якби не било – Безмежно довго не старівся б він. Якби мене ізмалечку й донині Життя не катувало, не товкло – Мені, можливо, в тихій самотині На старості б ще й затишно було. На пасіці поміж валками сіна, Щасливий від червневого […]...
- Іван Андрусяк – дно пекла На дні пекла Люди квасять капутсу І плодять дітей Кажуть холодно як у пеклі Або вчора був пекельний день Кажуть мусимо вирватися з цього пекла І обдумують втечу ув інші виміри У нові незнані прикрощі Хоч про це їх ніхто не просить Вони й самі цілком досвідчені Аби вірити що можливо розірвати коло А могли […]...
- Антонич Богдан-Ігор – до музи 1 Навіщо ти прийшла до мене Й застукала в вікно? Навіщо серце б’є шалене, А думка з ним водно. Навіщо ти прийшла до мене, Веселкою заблиснула в вікні? Навіщо серце ти шалене В ці безпросвітні будиш дні. 2 Тисяча питаннів падає на наші уста, Тисяча шляхів навхрест лягає нам під ноги, Тисяча зірок свої вказує […]...
- Борис Грінченко – Її дихання чую Весна іде! Її дихання чую… Пташиний спів немов уже дзвенить… Дніпро лама покрівлю крижаную, І в берег б’є, і плеще, і кипить. Плещи, старий! І в море вільні хвилі Неси-жени, як і раніш носив,- Весна тобі нові приносить сили: Устань, розлийсь з високих берегів! Твій час іще! Ще не віднято змоги! Нехай шумлять, нехай ревуть […]...
- Іван Драч – Ода совісті ІВАН ДРАЧ Ода совісті Дослідів зливи. Каскади думок. Експериментів напружений крок. Ось Феофанія. Ген там Дубна. В криниці пізнання не бачу я дна! Та голос підношу за бомбардування Ядра таємниці! Хай тихе світання Розчепиться криком хитрющого кварка! Хоч сумнів, як ворон, нав’язливо карка: Навіщо? Для бомби?! Навіщо? Для муки?! Чого ж Оппенгеймер заламував руки?! Чи […]...
- Руданський Степан – Бородатий хусит На підсінні в малій хаті Сидить старий хусит, Вопівночі над талмудом Бородою трусить. І, як рабин, зачитався, Читає, читає!.. А з підсіння запорожець В вікно заглядає… Заглядає та гадає, Чим би поживитись; Але в жида всюди голо, Куди подивитись. Тілько сам він бородатий, Борода до пупа, Та книжок його поганих Кругом ціла купа… Замишляє запорожець […]...
- З ким можу розділити біль і радість? Навіщо я пишу? Щоб не мовчати? І склавши руки, мовчки не сидіть? А може, краще зовсім не писати? Навіщо я пишу? Хто я? Скажіть! Кому свою печаль розповісти? З ким можу розділити біль і радість? Так хочеться, щоб біля когось сісти, І, не втираючи сльози сказати:”Знаеш… “ І більш нічого, Тількі руку відчути на своїм […]...
- Юра Матвійчук – Знаєте Знаєте, Навіть якби на вулиці, Було все одного кольору, наприклад білого, Як чистий листок паперу, Чи помаранчевого, як сонце, Або жовтого як лимон, Я б все одно відчув, що за вікном осінь… Це специфічне відчуття її в крові, У голові, в усьому, Навіть у поведінці своїй і оточуючих… , Я знаю, що це осінь… Вона […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Сутінь Долоні сну в весінніх сінях Лягли на струн прощальнім шумі. В твоїх очах блакитна сутінь. Не дно кларнета – дно задуми! Мов зустрічі давно забуті, Подертий шовк твоїх левконій. Мембрана пам’яті найтонша, Не пропустивши світла, дзвонить. Навіщо, сестро, Навіщо пестиш тіні тіней? Закрижаніле соло сонця Мов дно музики Ув оркестрі, Що грає в сну блакитних […]...
- Володимир Самійленко – Непевність Якби знати, що треба жить, І сподіватись, і бажати, То жив би так, щоб кожну мить Для цілі одної віддати, Щоб і хвилини не згубить, – Якби знаття, що треба жить! Якби знаття, що все дарма, Що в руху вічному створіння Мети ніякої нема, – Навіщо радощі й боління, Навіщо нам і жизнь сама, – […]...
- Леся Українка – Пророк (З біблійних мотивів) Я духові серцем сказав: “Навіщо ти будиш мене серед ночі? Навіщо сі тихі уста розв’язав І речі надав їм пророчі? Оспалі тут люди, в них в’ялі серця, Народ сей не вдавсь на борця”. Мій дух промовляє мені: “Ставай, вартовий, без вагання на чати! Хоч люди замлілі в рідній стороні На голос твій […]...
- Павло Мовчан – Спогад Навіщо ти у пам’яті долоней, Навіщо ти на язиці солона? Для чого ув очах ця порожнеча, Розріджене повітря кожен вечір? Невірогідна, дзеркалом забута, Глибоким слухом кухля непочута, Присутня в жилах, стягнутих вузлом, Збережена невичахлим теплом, Ти так углибла в корені думок, Що вдвічі важчим став мій кожен крок, І кожне слово так до вуст припало, […]...
- Семенко Михайль – Трамп В моїй душі стільки болів і ран роз’ятрених, Як на Хрещатику електричних ламп. І навіщо для мене стільки вигуків отеатрених, Коли для вас до кінця і завжди я – трамп! І навіщо ваші погляди, і презирство, і рецензії, Коли я очікую на барабан з ваших шкір! Ах, ви ж спостерегли вже, Що я не потребую […]...
- Короткий літопис життя і творчості Панаса Мирного Короткий літопис життя і творчості Панаса Мирного 13 травня Народився Панас Якович Рудченко в родині бухгалтера повітового 1849 скарбництва в м. Миргороді на Полтавщині. 1562 Закінчив Гадяцьке повітове училище. 1563 Розпочалася його служба в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. У вільний від служби час юнак багато читає, записує зразки усної народної поезії. 1577 Переселяється до Полтави, […]...
- Ірина Ярко – Сьогодні заварила чорну каву! Сьогодні заварила чорну каву, Але навіщо? Нащо це мені? Не хочу я впиватися лукаво, Коли горять і блимають вогні. Сьогодні заварила чорну каву, З корицею, приємну до зірок, Тепер сиджу, дивлюсь на оту страву, Зробивши цей омріяний ковток. Сьогодні заварила чорну каву, Зі свіжим, біло-ніжним молоком, І уявила “квітень” коло ставу, Який рахує впевнено “дурдом”. […]...
- Павло Глазовий – Старий дурень Узяв собі старий дурень молоду дружину, Пожив тиждень та й не може розігнути спину. Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку, Та й лягає спочивати на окремім ліжку. Жінка шепче: – Мерзнуть ручки, мерзнуть мої ніжки. Нема кому мене, бідну, погріти хоч трішки. Раніш було моя мама біля мене ляже, Приголубить, і зігріє, й казочку розкаже. – […]...
- Герасим’юк Василь – Старовинний пейзаж Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені… Немов у забуте століття зайшов І стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені. Дзвіночки про них сповіщають, Сповільнюють вірш. І сиплеться попіл па трави старі і короткі, І подув залізний плече, як вода, відчува. Якого ще треба терпіння, Навіщо і доки? Яка ще потрібна душа І яка голова? Небесні […]...
- Твір на тему: Без мови в світі нас нема Ми живемо в той час, коли Україна нарешті спромоглася позбутися ненависного ярма неволі, з рабської країни перетворилася на вільну, незалежну. І на підтвердження цього по усіх усюдах задзвенів її голос – українська мова. Не. та мова, якою розмовляли обмежені невігласи, хизуючись своїм псевдо-знанням, а чиста, щира – справжня. Саме нею розповідав усьому світові про знущання […]...
- Павло Мовчан – “Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились… “ Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились, Аби до зникання поволі усе призвичаїть: Стоїть серед снігу будяк почорнілий, На ньому вітри вже давно відзвучали. Зимовий малюнок, золочений ніжно, Хотів оживити веселий снігур І легко проходив крізь погляд навстіжний, Лишаючи присмак солодких зажур. І пам’ять гукаєш, аби відновити В словах чи у барвах весняний пейзаж, Та […]...
- Ліна Костенко – Пелюстки старовинного романсу Той клавесин і плакав, і плекав Чужу печаль. Свічки горіли кволо. Старий співак співав, як пелікан, Проціджуючи музику крізь воло. Він був старий і плакав не про нас. Той голос був як з іншої акустики. Але губив під люстрами романс Прекрасних слів одквітлі вже пелюстки. На голови, де, наче солов’ї, Своє гніздо щодня звивають будні, […]...
- Мій погляд на проблеми твору “Старий і море” Мій погляд на проблеми твору “Старий і море”. Проблема твору надзвичайно широка, але “принцип айсберга” та символізм, притаманні “Старому і морю”, дещо завуальовують її. На мій погляд, уважно пригледівшись до деталей та вникнувши в суть психологічно – філософських розмірковувань Хемінгуея, можна виділити такі основні, крім питання віри, проблеми, порушені у повісті: 1) Проблема людської самотності, […]...
Н місто в ревізорі.