Микита Годованець – Капризний водій


КАПРИЗНИЙ ВОДІЙ

Дзвіночок голосний вчепили Віслюку:

– Водитимеш на честь собі отару!-

Віслюк задрав чванливо голову під хмару:

– Ще в пелюшках таку

Мені ворожка віщувала долю!-

Забувши про дзвінок, про водієву ролю,

Провідця і пастух

Пішов собі гулять по полю,

В пшениці випасавсь, аж грало коло вух.

Услід за водієм в сусідському городі

У зеленях густих гуляли Вівці в шкоді.

Не обминуло лихо Віслюка:

Позбувсь дзвінка,

Спороли спину:

– Іди, обийбоко, місити глину!

– Щоб глину я, водій, місив?

Хіба не я дзвінок носив? –

Сказали Хазяї:- І тут нема ладу!

Їси за трьох, а користі не бачим.

Недбайлицям і спритникам ледачим

Не місце в чесному ряду!

У чорну валку йди; як на твою природу –

Возитимеш сміття і воду.

От по тобі і честь така! –

Образився Віслюк.

Усюди нарікав,

Що Хазяї не тямляться в талантах,

Засяять не дали його ясній зорі,-

Замість водить в шовках і бантах,

Велять робить на чорному дворі.

– Там прості трударі

Ішачать, шмаровозять,

Слухняно в шлеях ходять,

А ми не з тих, що возять,

Ми з тих, що водять!

Здеріть із мене шкуру – на біду,

На низову роботу не піду.

* * *

На жаль, в громаді бачив я

Вухатого такого водія:

Хай раз йому дзвінок під шиєю подзвонить

До праці не проси, хай бог боронить!

“Капризний водій”. Вперше надрукована в журналі “Вітчизна” (1962, № 4), написана 1960 року. Увійшла до збірок “Вужі під яслами” і “Байки” (1963), подається за останньою.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Валерій шевчук дім на горі скорочено.
Ви зараз читаєте: Микита Годованець – Капризний водій