Микита Годованець – Ратиця

РАТИЦЯ

– Так це, голубко, ти тут вічно чиниш шкоду?

Тепер я виведу тебе на чисту воду,

Бо ти на всій біді була!-

Ведмідь загріб Лисицю жваву

І поволік до Лева на розправу:

– Ось, Леве, корінь зла,-

Сьогодні ратицю несла!

Знайшлася ратиця – знайдем вола!

– Так, так, мої ви любі!-

Промовив Лев, облизуючи губи

(А з бороди гаряча кров текла),-

Сьогодні я устиг наїстись і напитись,

Приходьте завтра, будете судитись… –

По царській доброті

Лисицю обласкав,

По пишному хвості

Жартливо поплескав

(А й справді, чом тих не ласкати,

Хто любить нам смачних волів таскати?).

Ведмедя “ласкою” також не обминув:

Так проти шерсті потягнув,

Що правдолюб у гущину

Галопом дременув:

– Нехай їй біс! Не буду зроду

Виводити Лисиць на чисту воду!

Ой, не знайти там чистої води,

Де наверху такий сидить,

Що ніби судить,

Насправді – воду каламутить.

* * *

Не бійсь, Ведмедику-добродію!

На чистій на воді

Є місце злодію

Й поганому судді!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



У присмеркові доброї дібровості.
Ви зараз читаєте: Микита Годованець – Ратиця
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.