Микита Годованець – Ведмідь і гадюка
ВЕДМІДЬ І ГАДЮКА
Якось, неначе на біду,
Підпилий Садівник в саду
Чвала охлялою ходою.
З ним друг Ведмідь, не розіллєш водою.
– Ведмедику! Наліг на мене сон.
За сон віддам мільйон.
Боротись з ним немає змоги.
Дрімота хилить голову мою…
– Лягай! Поспи!-говорить
Клишоногий.-
А я… на варті постою.-
За хвильку Садівник на моріжку хропів,
А вірний друг його на варті прикипів,-
Ведмідь покаже вірність і любов свою!
Аж другу на чоло вмостилась Муха.
Ведмідь зігнав, затамувавши зло.
Вона
Вона на вухо. Зігнав.
А клята – на чоло.
– Хи-хи!- почув з кущів Гадюку.-
Хапай-но камінь в руку!
Хи! Камінь влучно б’є!
Нехай, проклята, дружню кров не п’є!-
Ведмідь, хоч має голову не ззаду,
Не міг Гадючу змислити пораду,-
Хапає камінь – р-раз в чоло,-
І… Мухи наче й не було.
* * *
Загинув Садівник.
Казали: винна Муха.
А вся біда
– Ведмідь Гадюку слуха!
“Ведмідь і Гадюка”. Написана за мотивами індійської казки. Увійшла до збірок 1961, 1963 рр., подається за останньою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микита Годованець – Ведмежі танці ВЕДМЕЖІ ТАНЦІ Поснідавши, блукав Ведмідь в ліску, Шукав дупла, куди б засунуть лапу, Дістать смачненького медку. Аж гульк – Мисливець. Дав би Миша драпу І димом зник в густих чагарниках, Коли ж в того рушничка у руках. Воно й рушничка невеличка, Але така проклята птичка – За кілометр, як швидко б ти не біг, Наздоганя […]...
- Микита Годованець – Як вони вола ділили ЯК ВОНИ ВОЛА ДІЛИЛИ Лев, Вовк, Ведмідь, Лисиця Зійшлись волом ділиться. – Діли!-Ведмедю каже Лев.- Діли! У нас ти правдолюб. Твій фах – воли. – На чверті поділю,- реве Ведмідь мудрящий,- Всім буде нарівно, чого іще вам краще?- Та Лева план такий не вдоволив: – Не те… А як би Вовк ділив? – Я? Цей […]...
- Микита Годованець – Ратиця РАТИЦЯ – Так це, голубко, ти тут вічно чиниш шкоду? Тепер я виведу тебе на чисту воду, Бо ти на всій біді була!- Ведмідь загріб Лисицю жваву І поволік до Лева на розправу: – Ось, Леве, корінь зла,- Сьогодні ратицю несла! Знайшлася ратиця – знайдем вола! – Так, так, мої ви любі!- Промовив Лев, облизуючи […]...
- Микита Годованець – Трамплін ТРАМПЛІН Микола з Василем,- прекрасні давні друзі, Співаючи ідуть собі у лузі І бачать новину: Селянські хлопці край степочка Плигають в довжину З маленького горбочка. – Ех!- заздрісний Василь зітхнув.- Ну що зробить, коб я так скаконув, Щоб мовили усі: “Оце Василь плигнув! Убийся – дальш його не скочиш!” Ось, друже, поможи, я дам тобі, […]...
- Микита Годованець – Капризний водій КАПРИЗНИЙ ВОДІЙ Дзвіночок голосний вчепили Віслюку: – Водитимеш на честь собі отару!- Віслюк задрав чванливо голову під хмару: – Ще в пелюшках таку Мені ворожка віщувала долю!- Забувши про дзвінок, про водієву ролю, Провідця і пастух Пішов собі гулять по полю, В пшениці випасавсь, аж грало коло вух. Услід за водієм в сусідському городі У […]...
- Микита Годованець – Хомин спадок ХОМИН СПАДОК Дізнавсь Хома, що на чужім селі Старенька тіточка подякувала богу. Не можна не піти не виплакать жалі, Небіжку провести в далеку путь-дорогу (Такий із вік-віків порядок). Та й інше там цікавило Хому: Казала мати, що йому Від тітки має бути спадок. Той спадок казна-що – дійничка, Але й дійничка не дрібничка, Коли вона […]...
- Микита Годованець – Ховрах ХОВРАХ Весна ласкавим оком глянула зі сходу… – Тікаймо, братику! На полі й по ярах Синіє сніг і скоро пустить воду, І нам тоді з тобою крах! – Сказав до Зайчика Ховрах. – Куди?- питає брат, скосивши око.- – Туди, де он гора висока В зеленому вбранні, Промінням оповита. Отам життя – веселе, вільне, сите! […]...
- Микита Годованець – Галасуни ГАЛАСУНИ Коли Рябенька й Семенатка, Кінчивши яйцекладку, Злетять з гнізда у курнику,- Там стільки галасу та крику, Немов хтозна-яку Зробили справу превелику. Якось од нічого робить, чи як, І Півень з ними розкричався так, Аж Господиня вийшла з хати: – Чого кричиш, хвостатий? Немов залізом хто припік! – Та як “чого”? Яєчка любиш? Поглянь, в […]...
- Микита Годованець – Гедзі ГЕДЗІ Телята ледве мукають в безсиллі. Корови жалісно ревуть. А Бугаї гудуть, як в люту бурю хвилі, І під собою землю рвуть… Шукають винного в біді: – Це сонце винне!- мукає Руде.- Опівдні стане, і тоді Світ гедзями гуде! – Ні, ні, провина пастухова!- Реве розлючена Безрога.- Чому від гедзів нас не відгородить? – Та […]...
- Микита Годованець – Коваль та його пес КОВАЛЬ ТА ЙОГО ПЕС Стук та стук, Дзень та дзень! На всю силу дужих рук День у день По ковадлу бив-кував, Гірко гроші добував. Від тих дзвонів, Передзвонів Світ, здавалося, дрижав. За ковадлом Пес лежав. Горно дише та сопе, Тисне пригарами груди,- Псу байдуже: спить, хропе, Грім, здавалось, не розбудить… Ось кінчив Коваль роботу. Обітерши […]...
- Микита Годованець – Добрий вовк ДОБРИЙ ВОВК Вовк розпустив по лісі славу, Що душу має він і добру, і ласкаву; Хай всі до нього йдуть, як в рідний дім,- Велике, і мале, і біле, й чорне, – Він жирного м’ясця поставить їм, Усіх він ласкою обгорне… Слова прекрасних обіцянок – мед! Ймучи Вовчазі віри, Зійшлися звірі, Всяк ближче рветься стати […]...
- Микита Годованець – Кручений Панич і Лозина КРУЧЕНИЙ ПАНИЧ І ЛОЗИНА Під сяйвом місячним в чудовім квітнику Панич розмову вів палку, П’янку, Мов чарівне вино: – Давно, Лозинонько, давно У мене серце сохне-в’яне. Терпіти далі сил не стане: Я з давніх літ Тебе люблю над цілий світ, А ти… Взаємності не бачу. О-ох! – І сльози полились гарячі, Великі, як горох. А […]...
- Микита Годованець – Біографія Микита Павлович Годόванець (*14 (26) вересня 1893, Вікнина Тернівської волості Подільської губернії, нині Гайворонський район Кіровоградської області – †27 липня 1974, Кам’янець-Подільський) – український поет-байкар, жертва сталінських репресій. Годованець Микита Павлович народився 26 вересня 1893 року в с. Вікнина Тернівської волості Кам’янець-Подільської губернії (нині – Гайворонський район Кіровоградської області) в селянській сім’ї. Після закінчення Степашанської […]...
- Микола Руденко – Гадюка Я зустрів її, слизьку потвору, Між конвалій в росяній траві – Поміж сосен, що дивились вгору, Де висіли тучі грозові. Це була така невідповідність – Квіти-перли і слизька змія! – Що природі за уяви бідність Був готовий докоряти я. Справді ж бо, образа в тім велика, Що в красу травневу заповзла Ця отруйна гадина безлика […]...
- Леонід Глібов – Ведмідь-пасічник ГЛІБОВ ЛЕОНІД ВЕДМІДЬ-ПАСІЧНИК У темнім лісі, за горами, Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкодливий тхір І ще там деяких чимало Безпечно в лісі панувало. Була і пасіка у них… Нехай, мов, люди не гордують, Що тільки все вони мудрують У хуторах своїх! От радиться громада стала – Кому б то пасічником […]...
- Російська народна казка – Маша і ведмідь Жили собі дід і баба. У них була внучка Маша. Зібралися раз дівчатка в ліс по гриби та по ягоди. Кличуть із собою й Машу. – дідусю, бабусю,- каже Маша,- пустіть мене в ліс з подружками! Дід і баба кажуть: – Іди, тільки від подруг не відставай, а то заблудишся. Прийшли дівчатка в ліс, почали […]...
- Сидить ведмідь на копі – Жниварські пісні СИДИТЬ ВЕДМІДЬ НА КОПІ1 Сидить ведмідь на копі, Дивується бороді2: – Ой диво мені Об тій бороді! Ой чия ж то борода Чорним шовком увита? Чорним шовком увита, Сріблом-злотом улита? Іванова борода Чорним шовком увита, Сріблом-злотом улита! Василева борода Мачулами увита, А смолою улита. 1 Жартівлива пісня під час завивання “бороди” після закінчення жнив. 2 […]...
- Ведмідь-пасічник – Глібов Леонід У темнім лісі, за горами, Зібравсь усякий звір: Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкодливий тхір І ще там деяких чимало Безпечно в лісі панувало. Була і пасіка у них… Нехай, мов, люди не гордують, Що тільки все вони мудрують У хуторах своїх! От радиться громада стала – Кому б то пасічником буть? Лисичка зараз […]...
- Надя Ковалюк – Все місто ніч обвила, мов гадюка Все місто ніч обвила, мов гадюка Й жадАна тиша в жилах потекла. Я чашами до тебе тягну руки, Налий мені душевного тепла. З роками відчуваю в нім нестачу, Недопалками гасячи думки, Що лиш тоді, коли тебе не бачу – Здаються дні тривалістю в роки… А верби гублять в травах листя-сльози, Як гублять люди відданість сердець; […]...
- Франко Іван – Королик і Ведмідь Казка про те як малі пташки Королики не дозволили Ведмедеві ображати їхню гідність, примусили його просити пробачення. Ішов Ведмідь з Вовком по лісі, аж ось зацвірінькала якась пташка у корчах. Підійшли ближче, а маленька пташка з задертим хвостиком скаче по гілках й цвірінькає. – Вовчику-братику, а що це за пташка так гарно співає? – запитав […]...
- “В двадцать два года нужно было начинать третью жизнь… ” (По рассказу “Гадюка”) Итак, героиней оказалась Сонечка Баренцева. А. Толстой Алексей Николаевич Толстой, пережив трагические моменты истории, отразил их в своих произведениях. Его таланту было подвластно все: как большие широкие полотна – “Хождение по мукам”, “Петр Первый”, так и малые формы. Рассмотрим подробно рассказ “Гадюка”. На примере жизни Ольги Вячеславовны Зотовой писатель показывает трагедию целого поколения. В ранней […]...
- Володимир Винниченко – Чорна Пантера і Білий Ведмідь Чи не найбільший успіх випав на долю п’єси “Чорна Пантера і Білий Ведмідь”. Вона вперше була опублікована у “Літературно-науковому віснику” (1911, кн. VI). Ознайомившись з п’єсою, театральний критик львівського тижневика “Неділя” М. Данько пророкує їй щасливу сценічну долю: “П’єса на українській сцені мусить мати цілком заслужений успіх”. На жаль, перша світова війна ускладнила її шлях […]...
- Павло Мовчан – “Навпроти кого сон цей снився?..” Навпроти кого сон цей снився? Гадюка у кутку сичить, Посеред хати камінь лисий, На ньому тінь сира лежить… В проймі дверей білують цапа, Що лобом вперся у поріг, Кров у залізні ночви капа, А в сіни залітає сніг… Напевне, ти стояв надворі – Тінь проломилась крізь стіну, Що відвологло, наче корінь, Лягла на плаху кам’яну. […]...
- Олександр Олесь – Микита Кожум’яка МИКИТА КОЖУМ’ЯКА Убивши князя Святослава, Печеніги раз у раз Йдуть ордою на Вкраїну, Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сірі Вкрили луг над Трубежем, Печеніги знов з’явились І погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїться Печенізький хан іти, Йому хочеться без бою Перемоги досягти. Є один вояк у його Втроє дужчий за вола… […]...
- Хвалькувата муха – Народні байки ХВАЛЬКУВАТА МУХА Раз тягнули чотири волики тяженький плуг вечором з поля додому. Тягнуть вони, тягнуть; аж надлітає уперта муха, сідає собі поважно на ріг одного вола і їде з ним помаленьку. Надлітає тим часом друга муха і питає тую, що сидить на розі вола: – А ти звідки їдеш, сестро? – 3 поля,- відповідає вона,- […]...
- Євген Дудар – Слон і мухи Євген ДУДАР СЛОН І МУХИ Учені Мухи зібрались на симпозіумi: “До питання про походження прислів’я “Не робіть із Мухи Слона”. Муха-доповідач з усією категоричністю заявила: – Прислів’я “Не робіть із Мухи Слона” у своїй основі не відповідає правді! Виходить, що первинним був Слон, а Муха вторинною. Коли все навпаки. І прислів’я, зрозуміло, повинно звучати так: […]...
- Iван Франко – Лис Микита Лис Микита – вигаданий лис, з казки Івана Франка “Лис Микита”. Микита походить з бойків і мешкає десь на Західній Україні. Його можна охарактеризувати як розсудливого, господарського, запасливого і, звичайно ж, хитрого лиса. Він переконаний сім’янин і дуже любить своїх дружину і дітей. Але, обмовлений недоброзичливцями, він змушений відправитися до Львова, на заклання. На якийсь […]...
- Коваль Микита – Воронько Платон Мій батько славний був коваль На все село, на кілька сіл. В його руках співала сталь, На сорочках блищала сіль. Кував підіски, лемеші, Варив поламані вали. В двадцятім році гармаші Гармату в кузні притягли, І комісар сказав: “Біда! Одна була на два полки… “ У батька сила молода, В роботі все йому з руки. Він […]...
- Микита Воробйов – Розквіт хаосу Розквіт хаосу. Хаосу божевілля. Божевілля кохання. Кохання похмілля. Похмілля болі. Болі почуття. Почуття пристрасті. Пристрасті життя. Життя занепад. Занепад порядку. Порядку вічного. Вічного спадку. Спадку безцінного. Безцінного гніву. Гніву спокою. Спокою співу. Співу прекрасного. Прекрасного бачення. Бачення щастя. Щастя побачення....
- Павло Глазовий – Як Микита став боксером Прийшов наказ директору м’ясокомбинату: “Ви повинні спортроботу ширше розгортати. Щоб в цій справі подолати давне відставання, Найсильнішого боксера вишліть на змагання”. Сів, задумався директор – справи складнуваті… Звідкіля ж того боксера взять на комбінаті? І звернувсь до м’ясоруба силача Микити, Що умів одним ударом бугая убити. – Виручай мене, Микито! Візьмеш рукавиці І поїдеш на […]...
- Микола Вінграновський – Стояла в травах ніч Стояла в травах ніч, а трави пахли літом, За кленами сіріло джерело, І небо йшло задумливо над світом, І довгі зорі сіяло крізь віти, Втираючи хмариною чоло. За травами у срібнім верховітті Замерехтіла в тінях темна хата, Цвірчав цвіркун за хатою у житі, Я тихо голову поклав на руку брата. Сіяла ковдра в росах. З […]...
- Володимир Бровченко – Чарівник ЧАРІВНИК В рожево-білії папахи Вбира весна розлогий сад: Здаля, немов незнані птахи, На білих ніжках стали вряд Пармен, антонівки, ранети… Природо мила, чарівна! Зберись отут усі поети – Не оспівать їм сад сповна. Тут головний один хазяїн – Степан Петрович, садівник, Спитай дітей, і кожен знає, Що садівник той – чарівник. Він розмовляє з деревами […]...
- Павло Мовчан – Шовки Летять шумкі шовки, щоб лагідно сповити Попалені горбки, пощерблене чоло. І пензель золотий відновлює на плитах Затерті імена і вибите число. Та падає листок і закрива століття,- Утворений провал їх миттю поглина. І промінь, наче перст, пронозить верховіття, І кам’яні карби промацує до дна. Зусилля твоїх рук чогось на світі варті? Де камінь родовий, де […]...
- Леся Українка – “О, не кори мене, любий, за мрії про славу… “ О, не кори мене, любий, за мрії пpo славу, Не дорікай за жадобу тернів золотих, Сам ти в мені розбудив ту гадюку лукаву, Голос її засичав… а здавалось, навіки затих! Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста З мого чола з того часу, як я до роботи взялась Тихої, смирної. Зникла поезія […]...
- Павло Мовчан – Карбівник Збігає життя, проходять і дні спотикальні. Лежить, мов наріжник терпіння, спростований камінь, Байдужий до часу, глухий саморослий, Укотре, укотре об нього душа спотикається боса… На ньому чи з нього підносився погляд далекий, Білились полотна, і сніг спочивав, мов лелека. На ньому вода полишала глибокі позначки І долю свою сполучала з минулим завбачно. Безсмертя своє покладали […]...
- Максим Рильський – Ніцше Змію, людину, сонце та орла Благословив він у високих горах: Премудрість, світло, серце, міць крила – Для бур, для щастя, для висот прозорих. Безумієм чоло оповила Йому гадюка; терни мислів хорих Людина непомітно принесла; Орел упав на землю, в тлін і порох. І він до сонця руки підійняв, Але воно сміялося зрадливо, – І на […]...
- Богдан Лепкий – Вона там є ВОНА ТАМ Є… Стояв я сам-один, немов на варті Забутий вóяк у чужій землі, І України я шукав на карті, Шукав, шукав, та не було її. Розірвана граничними стовпами, Осяяна загравою пожеж І розпанахана ворожими мечами, Конала тихо серед власних меж. Кругом кістки, череп’я, попелище, Незвісного непройдений простíр, А в тім просторі, чую – ближче […]...
- Леонід Глібов – Муха й Бджола МУХА Й БДЖОЛА Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квіти подивиться, Почуть Зозулин голосок. От примостилась на красолі Та й думає про те, Що як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте. Сидить, спесиво поглядає, Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає, Мов панночку яку… Побачила Бджола близенько: – Добридень! – каже […]...
- Максим Рильський – Мова Мова Треба доглядати наш сад Вольтер Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно в ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хан буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає – Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж […]...
- Антианакруза Антианакруза (грецьк. anti – префіксі що означає протилежність, протидію та andkrusis – відштовхування) – нестача одного складу на початку вірша. Приміром, у “Вірші про Близька” С. Гординського, написаному чотиристопним анапестом: Не в очі, а в голову ззаду відстукали кулі, В коридорах вже крок конвоїрів замовк…...
Опис картини с васильківського козача левада.