Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Микола Бажан – Пісня бійця
Микола Бажан – Пісня бійця
Бійці виїжджали і коні іржали
(Стримано в стременах сталь дзвенить),
А дим терпкий у полі, А в полі дим іржавий,
І слина з кінських губ – немов ковильна мить.
Дібровою загін бійців поїхав,
Підковами клепали коні путь,
І лязк шабель, і брязкіт піхов
У тиші чорній чуть.
Насували на лоба папахи,
Ковтали піль міцний, солодкий дух,
І порохом робучі руки пахнуть,
І кров’ю засмердівсь ялозений кожух.
Ось один похилився. Я знаю: ти мариш
Про дітей і про жінку якусь.
Полюби ж, полюби, товаришу,
В барабані
Бійцям не можна спать на варті,
Плекать утому на лиці.
Чого ж то будуть варті
Такі бійці?
Ви месники тепер за них,
Ви месники єсте
За братів розтерзаних,
Згвалтованих сестер.
Бережіть, бережіть і гордіться
Найменням суворим своїм,
Найменням червоногвардійця
І прапором бойовим!
Коли ворожий почуєш постріл,
– Рушницю – й на коня!
Подивися на обрій просто,
– Поганяй!
Крізь гони, крізь гони
Боєць помчить.
Лічи патрони,
Ран не лічи!
Не питай дороги,
Хоч трупом ляж!
Серце – в остроги,
Розкрий патронташ.
Хай вітер
Умри – не стій!
На кожній стрічі
Стрічаєм бій.
Команд не ждіте!
Хто став – пристрель!
Розкрають вітер
Сотні шабель.
І ми двічі умерти змогли б
За чорний вугіль, за чорний хліб;
За чорні натруджені руки
Ми двічі умерти змогли б.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Бажан – Слово о полку Слово о полку Масивні коні, п’яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей… Тягли в проклятім перегоні Тупі потвори батарей. Услід подоланій колоні Тьма волочила мокрий шлейф. Квадратний крок і коней і людей Котився в строгім ескадроні. Бійці замислились – ачей Іржатимуть ще їхні коні Перед атакою на лоні Бездонних галицьких ночей. Ніч одступу. В арієргарді Йде […]...
- Микола Бажан – Нічний рейс Нічний рейс Ю. Я. Підноситься зневажливо рука, І щерблене перо, неначе шпага, гнеться, І пада, зломлений, в покресленій чернетці Рядок, мов щогла неструнка. Та напина вітрила плавні строф, Скрипить холодним тростом літер Вітер Вишуканих катастроф. Шукання катастроф, і мандрів, і натхнень – Утіха всіх утіх, розрада всіх розрад. Хай спиняється твій патетичний фрегат, Фрегат патетичних […]...
- Бажан Микола – Будинок (Будівлі) Мов райдуга, що викута в гамарні, Уже нагнувсь над домом віадук, Але ще юрбами навколо ходить гук, Стає в стовпи громохкі й незугарні. Стовпи громохкі. Палі риштувань. Підойми зігнуті. Поламані домкрати. Кипить могутніх будувань Гарячий бунтівничий кратер. В’їдається у степ завзята праця та, Як смерч, поставлений донизу головою. Трясе рівниною і двигає горою, Мов аркуші, […]...
- Микола Бажан – Будівлі БУДІВЛІ I. СОБОР У тіні пагорків, процвівши потаймиру, Звучить колона, як гобоя звук, Звучить собор камінним Dies irae, Мов ораторія голодних тіл і рук. Встає огонь святобливої готики, Як ватра віри, як стара яса, І по-блюзнірському піднеслись в небеса Стрілчасті вежі – пальців гострих дотики. Рукою обійми холодні жили твору І дай рукам своїм німим […]...
- Микола Бажан – Труна Тімура Труна Тімура УЗБЕКИСТАНСЬКІ ПОЕЗІЇ Він світ громив, жахав народи Палив міста, топтав степи І гнав орду свою в походи Крізь млу кавказької тропи. До нього йшли по зиск і ласку, Путі торуючи старі, Купці Ірану і Дамаску І генуезькі лихварі Із джагатайської пустелі Він звівся привидом кривим, І многорукий ідол Делі Повергся в порох перед […]...
- Микола Хвильовий – Пісня з тракту Битий шлях. Життя. Тюпали верхів’я … тюпали, потюпали – далі. Похнюпливі коні поштові, Пісок і батіг в колесо … Чи то – передок, чи то – човен, А хвилі-задума крізь сон. Кажуть, була революція… – Не знаю – я волосний… Куди це мої коні пнуться Напередодні весни? Куди це? Коні! Куди це? … В вербах […]...
- Микола Бажан – Сліпці (Уривок із розділу другого) СЛІПЦІ (Уривок із розділу другого) – Я не товариш вам, діду, Й не недруг, Хоч і приблуда сліпий між людей, Ні датку собі ні дівчат товстобедрих Я не шукаю… Ви, діду, ачей Не перший десяток вакуєте з лірою І знаєте добре сліпецькі путі, Що я їх ніколи не взнаю, Не зміряю… Діду! Скажи – чи […]...
- Микола Бажан – Гофманова ніч Гофманова ніч По рубаних щаблях – в провалля, в яму, в тьму, По рубаних щаблях, по сходах обважнілих, І по обвислих, висклизаних схилах – В брухатий льох, в заброьохану корчму. В корчму без вивіски, без назви і наймення, В корчму скажених бюргерів, голодних волоцюг, В корчму фантастів, візників і шлюх, В корчму огидного й ганебного […]...
- Микола Бажан – Нічні концерти Микола Бажан Нічні концерти І. КРИНИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА … І він серед степу спинився, вслухаючись в гони і гони, У луни і луни епохи, в сполохані людські серця. Вони напливають – ці шуми, і думи, і гомони, й тони. Немає для серця і пісні ані тишини, ні кінця. Гармонія степу хвиляста, колосся співучі поклони, Хорали могутнього […]...
- Бажан Микола – На луг лягло благословіння снігу На луг лягло благословіння снігу – Хитливий переплив і перелив сніжин, – І я мовчу, немов читаю книгу Великих, тихих, лагідних таїн. В п’янливому, сповільненому смерку Кружіння серця. О солодка млость! Пурпурні снігурі, як змахи фейєрверку, Пронизують сріблисту високость. Я йду, й мовчу, і тепло марю снами, Я на долонях тиші розтаю, – Кристалик, зведений […]...
- Микола Бажан – Зустріч на перехресній станції ЗУСТРІЧ НА ПЕРЕХРЕСНІЙ СТАНЦІЇ Розмова трьох Перехресна станція. Рівні й блискучі рейки колій ведуть подорожніх у всі кінці. Тут відбулась зустріч трьох, що їхні колії нарешті знову зійшлися на цій станції. Там, де колія веде вперед, на грані стиків блищить зеленим вогником семафор у майбутнє. Його поставлено на межі доріг та націй; і лише хоробрі […]...
- Микола Бажан – Політ крізь бурю МИКОЛА БАЖАН ПОЛІТ КРІЗЬ БУРЮ Поема Пружнаста віхола – Прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка. Як нудно пахне тулуб літака Розпеченим металом і мастилом! Як ухають, працюючи навзаводи, Мотори! Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття. Брести крізь ніч, В морозній хузі плавати, Нести моє малесеньке життя… Напружено, аж пальці побіліли, Чіпляюсь за дюралієвий плинт І […]...
- Микола Бажан – Дорога Дорога Ретельно тіні складено в штахети, І над пустелищем степів, Як хвіст скаженої комети, – Огонь рахманних вечорів. Упали тіні гострі осторонь! Чіткіш лягли риски гілок, Перехилившись в темну просторінь Кущі здичавілих зірок. Іду, й дороги переламані, Гнучись, плазують із-під ніг. Так важко на жорстокім камені Класть лінії твердих доріг. Так важко на жорстокім камені […]...
- Микола Бажан – Кров полонянок Кров полонянок Б’є космогрудий кінь копитом на припоні. Кипить на дні подовбаних барил Солодке молоко розпалених кобил. Пахілля пахнуть, дикі та солоні. Войовники так сплять, що смерті не почули б, І нерухомо на землі лежить Узор карбований могутніх верховіть, Мов левня мускулястий тулуб. Додолу хиляться рясні кущі багаття, І дим струною в небозвід зіперсь. Рвучи […]...
- Микола Бажан – Елегія атракціонів ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІВ Із чорного стебла баска сівба важких басів, і флейти метушня баска на рині голосів. Різкий плижок, зухвалий скік, сухий, як дріб, галоп, і флейт одчай, цих флейт баских над ямами синкоп. Крутися, світ, крутися, цирк, крутися, карусель! І гостроверхий фейєрверк злітає над усе. І день – у смерк, і ніч – у смерк, […]...
- Бажан Микола – Брама (Будівлі) У грі нелюдській, В спразі неприродній, Потрясши ланцюги прикрас, Важкою зморшкою напнувся владний м’яз, Обняв краї Спокійної безодні. Підніс, Як пожаданний келих, Широку браму в вишину, Широку браму, Грішну і земну, Мов круглий перстень на руках дебелих. І творчий хист, Що не втомивсь, Не вистиг, Снопи принадних зел на камені поклав, Як груди дів, Гарячих […]...
- Бажан Микола – Собор (Будівлі) У тіні пагорків, процвівши потаймиру, Звучить колона, як гобоя звук, Звучить собор камінним Dies irae, Мов ораторія голодних тіл і рук. Встає огонь святобливої готики, Як ватра віри, Як стара яса, І по-блюзнірському піднеслись в небеса Стрілчасті вежі – Пальців гострих дотики. Рукою обійми холодні жили твору І дай рукам своїм німим Піднести серце власне […]...
- Бажан Микола – Політ крізь бурю Пружнаста віхола – Прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка. Як нудно пахне тулуб літака Розпеченим металом і мастилом! Як ухають, працюючи навзаводи, Мотори! Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття. Брести крізь ніч, В морозній хузі плавати, Нести моє малесеньке життя… Напружено, аж пальці побіліли, Чіпляюсь за дюралієвий плинт І прислухаюсь, як гребе під крила Густенну […]...
- Микола Бажан – Біографія З юних дебютантів другої половини двадцятих років Бажан єдиний устиг за короткі п’ять хвилин до “дванадцятої” (1928 – 1931) вивершитись на богатиря поезії нашого сторіччя. Його виступ із першою книжкою стався в час, коли кремлівський Вій уже показав пальцем на викритого Кагановичем автора “Синіх етюдів” і “Камо грядеши”. Москва вже йшла в другу фронтальну атаку […]...
- Бажан Микола – Папороть Мов скарб старий – цей місяць-білозір, Мов сни старі – ці хмари білопінні. І бачу я: в тривожному тремтінні Поганська ніч лягла на чорний бір. Снується дим опівнічних офір. Несуть жерці на слані рядна лінні Німим богам свої дари уклінні: Прозорий мед і соковитий сир. Поганська ніч – таємний час оман. Пливе з озер мережаний […]...
- Бажан Микола – Любисток З-під вій – блакитна тінь, ознака нестеменна, Й рожевий слід лишивсь на грудях де-не-де, А він уже ступив ногою у стремена, І кінь його баский вже гривою пряде. Лишилася сама, коханка безіменна, І дивиться на путь, де курява паде. Одного вечора, як праця цілоденна Кінчиться геть, вона дитину приведе. Та в хаті прокричить недовго немовля, […]...
- Майстер Залізної Троянди (пам’яті Юрія Яновського) Микола Бажан Микола Бажан МАЙСТЕР ЗАЛІЗНОЇ ТРОЯНДИ Пам ‘яті Юрія Яновського І от я знову чую твоє дихання, твій нешвидкий, приглушений голос, твої стримані, але внутрішньо гарячі слова; чую широку музику твоїх мрій і сподівань, узорну гру твоєї уяви і звучне відлуння пережитих, дбайливо збережених у твоїй пам’яті спогадів, радощів і болів, твоїх нечастих днів світлих і […]...
- Бажан Микола – Пильніше й глибше вдуматися в себе Пильніше й глибше вдуматися в себе… Ти звівся й стверд у лютій боротьбі, З кісток і тріщин викладений склепе, Маленький космос скривши у собі. Там в’ються смерчі крихітних галактик, Двигтять рої движких мікро-плеяд. Там кожен образ, світла й світу клаптик, Вкладається у нерозривний лад. Чи на космічні сфери справді схожі Півкулі ці, вражаюче малі? Чи […]...
- Руданський Степан – Полюби мене Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг, Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг; Що збіліло – замалюю Ще й нового накуплю – Полюби мене, дівчино, То-то я тебе люблю! Небагато в мене мізку, Та і пусто в голові, Та я змалку оженився На багатій удові; І я собі узяв гроші, […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня сьома) Голос: Ми путь свою пройшли, як гагаган, Що з неба од зорі схилив орбіту. У ніч, у млу, у біль, у дикий лан Летіло непідковане копито! Дихання моря пестило фрегат. Широкий вітер з півдня шторм заводив. Незнаних напрямків ішов пасат, Прапорами вимахував без коду. Незнаних напрямків ішов пасат! Нечуваної сили і завзяття – Стелився гул […]...
- Микола Вінграновський – Новорічна заяча пісня Хоч раз на рік ми можем не бояться – Діду Морозе, ніс нам холоди! Ти ж, вовче, не взувайсь у хитрі тихі капці, І ти, лисице, ти з біноклем не ходи! Сьогодні ми й собі йдемо, як люди, – З капустою у діда пироги! І лише літо нам оте, яке ще буде, Щоб ми до […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ранній вітер Крилатий вітер, дужий вітер, Що зорі, листя й ластівки несе, Сп’яняє серце. Ех, летіти В зелений квітень, в синь пісень! Піднявся день, мов олень з кручі, Ніч відплила, мов корабель. Крилатий вітер і пахучий, Мов дзенькіт сріблених шабель....
- Народна основа “Книга про бійця” О. Твардовського “Василій Тьоркін” И читатель вероятный Скажет с книгою в руке – Вот стихи, а все понятно, Все на русском языке. О. Твардовський Чи може бути незрозумілою ця “Книга про бійця”, якщо вона пов’язана з народним життям так, що інколи здається, ніби немає ніякої можливості відокремити її від народної творчості? Л народ завжди говорить правду про своє життя, […]...
- Микола Вінграновський – Пісня Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі. Тремтять з відбитими ногами і руками Козацькі черепи під Берестечком в церкві. Тремтять козацькі черепи в зовиці, Звуть-кличуть ноги свої, руки і шаблі, І коней кличуть, порох і сулиці, Себе – живих – звуть-кличуть із землі. Та не біжать їм коні із долини, І порох […]...
- Микола Вінграновський – Зоряний прелюд В тихім світлі нічних заграв Пахло море вечірнім сіном… Вітер хвилі на руки брав І виносив на берег синій. Ми стояли в кормі човна – Серце в серце і руки в руки. Ми клялися в душі до дна Буть такими на всі розлуки. Ти стояв у промінні, як спис, Чорношкірий, тугий, губатий – За сто […]...
- Микола Вінграновський – Пісня Сіроманця Познайомився з лісом, травою, грозою, І на лапах моїх доцвітає весна. Походив по снігах, понапивався водою, Понаслухав рушниць – їм немає числа. Вийшла з дому зоря й піднімає вітрило, Степ з лиманом лягли – ждуть вітрило зорі… З-поза хмари на вечір дощем засвітило – То вже я народивя при дубовій корі… Познайомились дні, день за […]...
- Сингаївський Микола – Пісня в росах Темно-сиза ожина Гляне гронами з гаю. Тут моя Батьківщина, Сонце отчого краю. Ген привітна домівка, Що мене колисала, Та ромашка-журливка, Що на луг виглядала. Що мені в нагороду Аж до осені квітла, Віщувала погоду, Як провісниця літа. Тепла в росах стежина – Та, що з ночі пізнаю. Тут моя Батьківщина, Пісня рідного краю. Ніжна матері […]...
- Микола Хвильовий – Народна пісня Ой зацвіла папороть, Зацвіла На Купала в темряву Між дерев. А у лісі реготом Лісовик Прокидає шелести І жахи. Ой як хочеться, хочеться Взяти скарб – Ті червінці-блискавки Під дубком. В позолоту кралею Уквітчать Це життя сучаснеє, Що скиглить. Ой зацвіла папороть, Зацвіла. Та не в казці жити нам, А в борні!....
- Микола Вінграновський – Пісня про життя Заспіваю твоє ім’я, Твоє тихе ім’я вишневе, Де між хмарами обійма Свою ніжну дорогу небо. Де горить під зорею мак І говорить гроза з грозою, Переманює – перейма Хвиля хвилю попід горою. Заспіваю твою любов У великій твоїй дорозі, В тій дорозі, де й я ішов В кароокій рясній тривозі, Де цілує росу роса, Де […]...
- Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти ті, Яким нема числа… У тепле небо Дивились води, І пісня у вікні – Давно воно мені, Все при мені. Щасливий я – В мене ім’я твоє, І я люблю […]...
- Гуде вітер вельми в полі (народна пісня) Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає… Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає… Козак нудиться, сердешний, Що робить – не знає. Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає… Козак стогне, бідолаха, Сам собі гадає: “Ревеш, вітер, та не плачеш, Бо тобі не тяжко! Ти не знаєш […]...
- Микола Хвильовий – “Через переліг й байрак темний… “ Через переліг й байрак темний По лісах на поле й на місто Продираються в світлі таємнім Майбутнього зоряні вісті. Під стріхами забрязкотіли симфонії, Задмухала бузкова меса, Прокололо світові гони Гострими гармонійними лезами. Швидкуйте ж, розперезані товариші, Бабахкайте, бийте в бабухатий бубон, Рубайте, рубайте прокльонів гужі – Ну-бо!....
- Микола Вінграновський – Наїлися шпаки снігу Наїлися шпаки снігу – співать перестали. До шпаківень, а в шпаківнях вітри ночували. Один вітер – Вітер Грудень, другий Вітер Січень. Третій Лютий, льодом кутий, дощами посічений. Заплакали шпаки журно, знялись за туманом, Прилетіли весну стріти – прилетіли рано. 1965...
- Французький, англійський, німецький народно-героїчний епос. “Пісня про Роланда”, “Пісня про Нібелунгів”, “Пісня про мого Сіда” РЕФЕРАТ На тему: Французький, англійський, німецький народно-героїчний епос. “Пісня про Роланда”, “Пісня про Нібелунгів”, “Пісня про мого Сіда” В історії культури різних народів важливе місце посідають старовинні літературні пам’ятки, де йдеться про події сивої давнини. Створювані невідомими поетами, ці шедеври народного мистецтва існували в усній формі, передавались від покоління до покоління, а згодом їх записували, […]...
- Микола Хвильовий – “Увечері проходжу по майданах… “ Увечері проходжу по майданах І гамір залишаю позаді. І слухаю (за містом, на горі), Як шелестить трава І коні хвиль басують На за? водях ріки Мовчазної. І от – Тривога, коні, зойк Чаїний, І бунтом пахне баговиння. У золотих обіймах сонця Я бачу марево примар. А там, за хуторами, Вітри і гони (бій! тромбони!), Гудуть […]...
Твір твоє здоров'я в твоїх руках.