Микола Костомаров – Співець
Амвросію Могилі
Ой, чого, молодий співець, зажурився,
Головою жалко на гуслі схилився?
Ой, чого молодий співець не співає,
А чи гласу більше до пісень не має?
Нащо собі марно жалю завдавати,
Нащо свої красні літа загубляти!
Сидить, як ізмерзлий, із ранку до ночі,
Облив слізоньками понурії очі:
– Чи тобі із літом розлучаться жалко?
Та ще тільки в полі забриніла травка!
Чи тебе не приймає своя родина,
Чи зрадила тебе твоя женшина?
– Немає в мене роду, ані женшини,
Один сиротина, як в полі билина!
Ох,
Що рідная мова, як свічка, сконає!
Ох, тий той співець та й гуслі не б’є,
Що його слухати ніхто не іде:
Ох, матінко моя, нене старая,
Задавила тебе вже земля сирая.
Будяк на могилі почав червоніти,
А нікому було рожі посадити.
Ох, піду я, піду на тую могилу,
А де мою матір давно схоронили!
Ох, піду до дніпра, на гору високу,
Піду подивлюся на степ широкий.
У старому дніпрові вода леліє,
А по степу-долині ковиль сивіє,
А скрізь по ковилі свистун-вітер віє!
Та припав співець до землі головою,
Покотились слізки із очей рікою!
– Ох, нене моя, ти рідная мати,
Чи нам, тебе, рідна, уже не видати?
Уставай із землі діток приглядати;
Вони плачуть, б’ються: вони твої діти!
– Нехай плачуть, б’ються: вони увіймуться.
Тим що увіймуться, не хочу прогнуться!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Соловейко (скорочено) – Костомаров Микола Зелений сад, зелений сад. Зеленая могила! Зелений сад вдяга весна, Могила забриніла! Як гарно слухать, коли вніч Маленький соловейко В квітках затлямка, засвистить Так приязно, любенько! А тут вони ведуть танок! Хто гласи їх розлічить? Хто передом із їх іде? Хто зорі перелічить? Той на тополі, ті в кущах, Ті в вербах, ті в калині… […]...
- Микола Костомаров – Соловейко СОЛОВЕЙКО Зелений сад, зелений сад. Зеленая могила! Зелений сад вдяга весна, Могила забриніла! Як гарно слухать, коли в ніч Маленький соловейко В квітках затлямка, засвистить Так приязно, любенької А тут вони ведуть танок! Хто гласи їх розлічить? Хто передом із їх іде? Хто зорі перелічить? Той на тополі, ті в кущах, Ті в вербах, ті […]...
- Павло Грабовський – Я не співець чудовної природи Я НЕ СПІВЕЦЬ ЧУДОВНОЇ ПРИРОДИ Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи, – Їм я віддав усі чуття мої. Серед ясних, золочених просторів Я бачу люд без житнього шматка… Блакить… пташки… з-під соловйових хорів, Мов ніж, вража скрізь стогін мужика. Нехай кругом розумний лад та втіха, – […]...
- Я не співець чудовної природи… – Грабовський Павло Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи, – Їм я віддав усі чуття мої. Серед ясних, золочених просторів Я бачу люд без житнього шматка… Блакить… пташки… з-під соловйових хорів, Мов ніж, вража скрізь стогін мужика. Нехай кругом розумний лад та втіха, – Не здужа їх мій мозок […]...
- Микола Костомаров – Спить Вкраїна та руїни Спить Вкраїна та руїни Нові щодень лічить, Гина слава… та й ту славу Усяке калічить. Не вернеться дідівщина… Нехай не вертається – За що ж з теї старовини Святої знущаються? Гріх великий… Чи вже ж дарма Славнії гетьмани Умирали в лютих муках, Закуті в кайдани?.. Чи вже ж дарма в нас мушкети, Гармати гриміли? Нащо […]...
- Микола Вінграновський – За птахом піниться вода За птахом піниться вода. В малому полі мак червоний Пречисту хмару вигляда І макоцвітний погляд ронить. Ти чуєш: плачуть по мені. Ти чуєш: плачуть за тобою. У множині і в однині Тобою плачуть, плачуть мною. А досить! брати – брали з нас Терпінням, тілом – чим хотіли! Ми не любили їх. Любили Ми одне одного […]...
- Леся Українка – Співець Пишно займались багрянії зорі Колись навесні, Любо лилися в пташиному хорі Пісні голосні; Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса, І усміхалась весняним привітом Натури краса. Гордо палала троянда розкішна, Найкраща з квіток, – Барвою й пахом вродливиця пишна Красила садок. А соловейко троянді вродливій Так любо співав, Голосом дивним співець чарівливий Садки розвивав; Слав до […]...
- Микола Костомаров – Дитяча могила Микола КОСТОМАРОВ ДИТЯЧА МОГИЛА В селі Генделівці дуже багато різноманітних могил. Є місце, яке називають Камінням, де аж сорок дві могили стоять одна біля одної, а посередині одна дуже висока, вічно з голою вершиною, позбавлена трави від сонячної спеки. Інші розсипані по полях в різних напрямках. У могил є свої особливі назви, наприклад: Гостра, Чорна, […]...
- Микола Костомаров – Біографія Микола Іванович Костомаров (* 4 (16) травня 1817, Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії на Подонні; † 7 (19) квітня 1885 р., Петербург) – видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч, етнопсихолог. Костомаров Микола Іванович – український і російський історик, громадсько-політичний і культурний діяч, письменник, публіцист, критик, етнограф і фольклорист, член-кореспондент Петербурзької АН з […]...
- Костомаров Микола – Біографія (1817 – 1885) Костомаров Микола Іванович – український і російський історик, громадсько-політичний і культурний діяч, письменник, публіцист, критик, етнограф і фольклорист, член-кореспондент Петербурзької АН з 1876р. Народився 4(16) травня 1817р. в слободі Юрасовці, тепер Ольховатського р-ну Вороніжської області в сім’ї російського поміщика, мати – українка з кріпаків. Закінчив 1837р. історико-філологічний ф-т Харківського університету. Під впливом […]...
- Микола Костомаров – Сава Чалий Микола Костомаров САВА ЧАЛЫЙ ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА: П е т р о Ч а л ы й – старшина козацкий П а в л о Б у л ю к – старшина козацкий А н д р и й Г о р д и й – старшина козацкий А н т и н Г а й […]...
- Микола Костомаров – Книги битія українського народу “Книги Битія… ” – один з найяскравіших документів української думки XIX ст., Задумані і написані як програма Кирило-Мефодіївського братства, став своєрідним Маніфестом відродженого в XIX ст. українства. Твір знайдений в 1917 р. в Жандармських архівах Петрограда. Вперше опублікований у 1921 р. в журналі “Наше Минуле”, звідки його в 1921 р. передрукував Михайло Возняк у своїй […]...
- Микола Костомаров – Книги битія українського народу (СКОРОЧЕНО) МИКОЛА КОСТОМАРОВ Микола Костомаров – український історик, письменник, публіцист, один із засновників Кирило-Мефодіївського братства. “Книги Битія… ” – один з найяскравіших документів української думки XIX ст., задумані і написані як програма Кирило-Мефодіївського братства, став своєрідним Маніфестом відродженого в XIX ст. українства. Твір знайдений в 1917 р. в жандармських архівах Петрограда. Вперше опублікований у 1921 р. […]...
- Микола Вороний – співець краси кохання, мистецтва та рідної природи Усі люди мріють бути щасливими і страждають, коли життя складається не так, як мріялось. Багато поетів і письменників пишуть про це в своїх творах, бо кожен вважає себе генієм і намагається донести красу рідного слова до широкого загалу, знайти свого читача. Пропонує нам помріяти і Микола Вороний, але не десятиліттями, роками, а зараз! У своїх […]...
- Павло Тичина – співець народу України Павло Тичина – співець народу України Для того щоб зрозуміти поета, Й. В. Гете радив поїхати на його Батьківщину, адже тільки рідна земля дає сили і наснаги справжньому таланту. Перші дитячі роки Тичини пройшли в селі Піски на мальовничій Чернігівщині. У родині було дев’ятеро дітей, та невеликі статки не засмучували сім’ю. Дитинство залишається з людиною […]...
- Тарас Шевченко – Коло гаю к чистім полі Коло гаю к чистім полі, На самій могилі, Дві тополі високії Одна одну хилить. І без вітру гойдаються, Мов борються в полі. Ото сестри-чарівниці – Отії тополі. Закохалися обидві В одного Івана; А Іван, козак звичайний, Обох їх не ганив, А лицявся то з тією, То з другою любо… Поки в яру увечері Під зеленим […]...
- Павло Грабовський – співець трудового народу Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її. З ума не йдуть знедолені народи, Їм я віддав усі чуття мої. Слова ці належать відомому українському поетові, революціонеру-демократу, співцю трудового народу П. Грабовському. Уся суспільно-політична діяльність і творчість поета нерозривно пов’язані з життям трудящих, їх думи і прагнення становили ідейну основу творчості поета, були її […]...
- Василь Стус – Костомаров у Саратові Але що ж робити Живій душі у цій державі смерті? В. Мисик I За роком рік росте твоя тюрма, За роком рік підмур’я в землю грузне, І за твоїм жалінням заскорузлим, За безголів’ям – просвітку нема. Живеш – і жди. Народжуйся – і жди. Жди – перед сконом. Жди – у домовині. Не назирай – […]...
- Микола Хвильовий – Смуток В зелених композиціях сьогодні ріс, А потім довго з корпусами, З міськими корпусами розмовляв. І руки бліді, наче місяць. … його, його далекий сніп! До мене геній простягав – то Леонтовича зелений, Зажурний, як осінній дощ. Журба, турбота, і сум, і смуток… Вклоняюсь вам! Люблю у полі, на могилі Стояти в вечорах І прислухатись, і […]...
- Микола Руденко – Ну навіщо стільки заліза Ну навіщо стільки заліза – Нари, двері, гратовані рами? Все одно я зненацька пролізу Крізь щілину тюремної брами. Все одно я піду на волю – Духом вийду, якщо не тілом. Обійму, мов сестрицю, тополю. Навтішаюся світом білим. Помолюся до зір серед жита, Заночую в копиці сіна – І піду, щоб у людях жити Доти, доки […]...
- Богдан-Ігор Антонич – співець української природи Богдан-Ігор Антонич – неповторний співець одвічного єднання людини і природи, їх глибинних зв’язків. Він пропонує читати велику книгу природи, бо саме в ній можна знайти відповідь на загадку нашого буття. Поет щодня радів сонцю, тішився деревами, дивувався красі квітки чи листка. Захоплено писав він про карпатську природу і лемківські села, вважаючи людину невід’ємною часткою навколишнього […]...
- Микола Вінграновський – Величальна молодій та молодому Водо молоденька, Громе молодий, Слізонько тоненька, – Упади. Хай сняться вашим снам Червоні сни калнни, Щасливиться ночам З дитини до дитини. Водо молоденька, Громе молодий, Рученько біленька, – Проведи. Весна весні – то є, Зима зимі – то буде. Блакиттю постає Земля, і світ, і люди. Водо молоденька, Громе молодий, Срібну пелюшеньку Постели. 1970...
- Микола Вінграновський – На могилі стояло сонце На могилі стояло сонце – Тіні… Жабенятко у світ дивилось Тихо. Зозуленя собі слів шукало Тонко. Біля трав у степу звучала Тронка… 1954...
- Гомер – співець греків і троянців Гомер – співець греків і троянців Поеми “Іліада” та “Одіссея”, що були створені близько двох з половиною тисяч років тому, складалися із пісень, кожну з яких можна було виконувати окремо, як самостійну оповідь про ту чи іншу подію з життя її героїв. Можна собі уявити, що співака-оповідача (який у древніх греків називався аедом, а пізніше […]...
- Микола Вінграновський – У срібне царство цвіркунів У срібне царство цвіркунів Од вітру голубого Упав інжир і розімлів, І не сказав нічого. Його понюхала оса Своїм жовтеньким носом. Його надибала роса І всілась над ним росо. Цар цвіркунів Цвіркун-Співець Інжира як побачив, То так зрадів – хай тобі грець! – Що аж зайшовся плачем. За Цвіркуном – у плач оса Осиною сльозою, […]...
- Овідій – співець любові і печалі Т е м а: Овідій – співець Любові і печалі Життя. Публій Овідій Назон народився в 43 р. до н. е. в місті Сульмоне (приблизно 150 км від Риму); він був з заможної родини. Надії батька зробити його державним чиновником дуже рано зазнали краху, так як молодий Овідій скоро переконався в своїй непрацездатності до адміністративних […]...
- Микола Руденко – Спомин про кам’яну бабу Здається, недавно – та ціле життя Пробігло, мов піна на хвилі. Відтоді, як вбоге селянське дитя Заснуло на скіфській могилі. Дрімав вітерець між кущів полину, Задумалась далеч бездонна. На голову руку свою кам’яну Поклала гранітна мадонна. Немов до живої, до неї я звик. В ній щось небуденне звучало. У постаті сірій вбачав кочовик Природи жіноче […]...
- Микола Вінграновський – Пісня про життя Заспіваю твоє ім’я, Твоє тихе ім’я вишневе, Де між хмарами обійма Свою ніжну дорогу небо. Де горить під зорею мак І говорить гроза з грозою, Переманює – перейма Хвиля хвилю попід горою. Заспіваю твою любов У великій твоїй дорозі, В тій дорозі, де й я ішов В кароокій рясній тривозі, Де цілує росу роса, Де […]...
- Душевний ніжний абсурдизм безшабашного брутального божевілля) Я хочу тебе дуже ніжно..вбити. Неспішно, легко, просто. І посаджу у тебе на могилі квіти. В душі, так знаєш, зараз дуже млосно! Я хочу тебе дуже ніжно вбити. Дозволь мені це, любий, прошу! Тебе і мертвим буду я любити. От тільки ти не стій в сторонці… Я хочу тебе дуже ніжно вбити. Так легко повиламувати […]...
- Леся Українка – Калина Козак умирає, дівчинонька плаче: “Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!” – Ой, коли ж ти справді вірная дівчина, Буде з тебе на могилі хороша калина. “Ой, що ж тобі, милий, з того за потіха, Щоб я мала червоніти серед мого лиха? Ой, що ж тобі, милий, з того за відрада, Щоб я […]...
- Микола Вінграновський – Коли починається ніч Коли починається ніч Все починається спочатку На чорному полі Витворений з криги та снігу З’являється білий рояль Висотою до неба Зліва Спиною до мене В темно-зеленому платті Дівчина входить Іде і сіда за рояль Мить І заплакали пальці її Мить Засміялися пальці І рояль почав танути Ось він уже як хмара Ось він уже пароплав […]...
- Рудакі – співець таджицького народу РЕФЕРАТ “Рудакі – співець таджицького народу” РУДАКІ (приблизно 858-941 рр.) АДАМ ФАРСОМОВНОЇ ПОЕЗІЇ Про життя Абу Абдаллаха Джафара Рудакі – засновника поезії східного гуманізму – відомо дуже мало. Він народився в маленькому гірському селищі Панджрудак, розташованому у північній частині сучасного Таджикистану поблизу скелястого підніжжя Зеравшанського хребта. Тут і минуло дитинство майбутнього поета. Назва селища – […]...
- Олесь Гончар – співець прекрасного в людині Творчий процес – це завжди вихід за межі свого “я”. “Молодий, самобутній голуб” із роману “Таврія” є своєрідним образом-символом естетичної позиції Олеся Гончара, однією з найхарактерніших особливостей якого було “розривання себе між спрагою світла і потребою зазирнути в чорні глибини людської природи”. Гончарове поривання до світла переконує, бо навіть у безвиході можна знайти вихід, якщо […]...
- Співець народний (за віршем Б. Лепкого “Журавлі”) Богдан Лепкий – тонкий і ніжний лірик. Його поезія ввібрала в себе красу народної творчості, біль рідної землі. Вірш “Журавлі” навіяний долями багатьох українців, що змушені були покидати свою землю. Люди втрачали свою Батьківщину, не сподіваючись її більше побачити: Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру. Образ журавлів бентежить думку […]...
- Поети-романтики (П. Гулак-Артемовський. “Рибалка”, Є. Гребінка. “Українська мелодія”, М. Костомаров. “Соловейко”, В. Забіла. “Соловей”, М. Петренко. “Небо”) Наприкінці XVIII – початку XIX століття в європейських літературах на зміну Просвітництву приходить новий мистецький напрям – романтизм. Раціоналізм, що був основою Просвітництва, заперечував інтуїтивне пізнання, рівність заперечувала існування індивідуальності. Натомість у романтичних творах утверджується ідея про те, що кожна людина – це неповторний самостійний світ. Романтичний герой – особистість, що принципово відрізняється від маси, […]...
- Микола Вінграновський – Гайявата Над лиманом білять синім, Білять білим над лиманом, Над лиманом кукурудза Світлі вуса опустила. І лиманський Гайявата Щось там робить-виробляє, Душить гроно винограду – Зимувати цілу зиму. Дві дитини плачуть в люльці – Тато з мамою сміються. А під хатою з лиманом Дід із прадідом бухика: Душать гроно винограду – Зимувати цілу зиму. Пасе кози […]...
- Весна (пам’яті сестри Наталки) – Тичина Павло Чом мертві по плачуть, не стогнуть – Може б, скаргу почув я від тебе хоч раз! Під білим сіюм твоя могила І в ній ти з осені лежиш. Устану – думала – води внесу, Піду на буряки – по нолю – І заспіваю, братики, Й наплачуся уволю… Брунчать бруньки над водою, водою, Йде весна зеленою […]...
- М. Некрасов як “співець страждань народних” “Співцем страждань народних” називали російського поета М. Некрасова його сучасники. На середину XIX сторіччя селянське питання особливо гостро постало в Росії. Доба кріпацтва добігала кінця. Однак селянську реформу, а з нею і відміну кріпосного права, Некрасов, як і його побратими революціонери-демократи, не вважав розв’язанням проблеми. Життя простих селян суттєво не поліпшилося. Тож поет продовжував писати […]...
- Микола Вінграновський – Жоржина Впали бомби на видноколі, Червоніла капусти грядка… Між курганами в чорнім полі Помирала дружина дядька. Бігли армії, мчали роти, Помирали дуби в гаю… Дядько ніс на вогні Європи Нерозстріляну юнь свою. На стежині зосталась дружина, А він далі на захід побіг… Оглянувся – стоїть жоржина На розгіллі нічних доріг. Почорніли живі надії… Плакав в Яссах, […]...
- Микола Хвильовий – “Я із жовтоблакиття перший… “ Я із жовтоблакиття перший На фабричний димар зліз. Журавлиних пісень моїх верші По цехах розставляю – скрізь. Годувала мачуха-недоля, Збайстрював мене батько-кукіль… І до тебе, матусенько рідна, Моя крице, прийшов звідтіль… Низесеньке тобі вітання І уст моїх вишневий смак… Нових хвилин підняв медяник, І з ним – вперед. По великих шляхах, по майданах, На бруку […]...
У чому трагедія печоріна.