Микола Руденко – Черниці

Здригнеться гай гіллям напругим,
Повіє запахом суниць…
Концтабір там, де в тридцять другім
Вбивали молодих черниць.

Де підіймали їх на леза
Гвалтівники тупі, брудні…
До дроту тягнуться берези –
Чернички в білому вбранні.

Ні, їх оплакувать не варто:
Вони нас бачать крізь дроти.
Вони зійшлись на Божу варту,
Щоб наші душі вберегти.

Щоб вгамувати біль розлуки
І відігнати смуток наш…
Зелені коси, білі руки
І незнищенний Отченаш.

10.01.1980


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір мій обов'язок перед природою.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Черниці
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.