Микола Руденко – Чи прокленем, чи возвеличим

Чи прокленем, чи возвеличим
Ми, солоніючи від поту,
Оту непізнану істоту,
Яку історією кличем?

Чи занімієм з горя-жалю,
Коли, не знаючи кордонів,
Вона кістками міліонів
Знов нашкребе свої скрижалі?

Навіщо їй оті страхіття?
Ми – полум’я в її горнилі
Чи, може, атоми в чорнилі –
Півслова за одне століття?

Ну що ж, – нехай…
Аби із жита
Колись відсіялась полова.
Якщо прийшло оте Півслова,
То, значить, є для чого жити.

1968

Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Чи прокленем, чи возвеличим