Микола Руденко – Чомусь життя здається грою

Чомусь життя здається грою,
Що має підсумок і звіт.
Мій фініш десь не за горою –
А там…
Прощай, недобрий світ!..

Та я впаду не так, як з гілки
Спадає яблуко гниле;
Не від жратви, не від горілки –
Як дехто із моїх колег.

Помру від ран, що виніс з бою,
Та від биття – не каяття:
Бо вмів лишатися собою,
Де інші мерли за життя.

І, може, стану на коліна –
Поближче до гріхів своїх:
Мить, віддана не за Вкраїну –
Ото ж і є найбільший гріх.

Мої гріхи – а їх багато! –
Вкорочують мені життя.
Та все ж я вимів власну хату
І в землю закопав сміття.

Тепер кажу усім, хто Бога
Жадає праведно зустріть:
У вас є змога і дорога –
Моїх блукань не повторіть.

08.12.1980


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Чомусь життя здається грою