Микола Руденко – Помру під тином


Помру під тином…
Тільки під яким –
Під межовим чи за колючим дротом?
Упившись поту смородом гірким,
Я землю гризтиму кривавим ротом.

Вже не почую скреготу заліз
І чавкотіння табірної глини.

Та з неба з’їхавши,
Великий Віз
Понад дніпром тачанкою полине.

Піднявшись над голоблями зірок,
Я цілий світ своїм наповню болем –
І тихий, владний, мов Ілля-пророк,
Громи вечірні викрешу над полем.

15.02.1974



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Моя улюбллена картина козаки пишуть.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Помру під тином