Микола Руденко – Ріка часу

Іще мільярд людських істот, іще –
Але планетна куля не із гуми…
Куди, в якому напрямку тече
Ріка часу? Які приносить думи?

Не за горою віку перепад,
Крутіший від стрімкої Ніагари.
Та час ніколи не тече назад –
Готуйся пережить його удари.

За перепадом пінявим, крутим
Які нам уявляються химери?..
Я починаю заздрити отим,
Котрі жили десь на початку ери,

Навіщо авта? Є прудкий гривань.
Є шаблі й списи… Адже це так само,
Як у мою кавалерійську рань –
Коли в сідельці я скакав лісами.

Здається, просто: руку простягти –
І вже ти майже скіф. Подайте списа!.
І щоб ламати недругам хребти,
Не варто вчених збільшувати список.

Звичайно, це не мед – ота чума,
Що косить люд в шаленстві епідемій.
Та на сумлінні темних плям нема:
Вбивали без помпезних академій.

Тож хай собі мільярд – мені не це
Скорботним гнітом падає на груди:
Чи є у кожного своє лице?
Які вони і хто вони – ці люди?..

Ріка часу… десь, мабуть, є пором.
Є добрі коні, бубонці на збрую…
Та знаю: не завершиться добром
Те, що з людини робота майструють.

28.04.1981

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Ріка часу