Микола Руденко – Рима

До рими байдуже мені –
Ні, не вона хвилює вічно.
Хвилює дух, що у вогні
Живе могутньо, вулканічне.

Він сам не відає, чому
Прийшов сюди. де стогнуть люди, –
Де у пекельному диму
Його на хрест пошлють Іуди.

Той пломінь щирий не шукай
В брошурі чи газетній гранці –
Знаходити його звикай
У сонячнім протуберанці.

Якщо пробився вільний дух
Розковано, могутньо, зримо,
То навіть вишуканий слух
Не стане вимагати рими.

Ні, не до віршів поспіша –
Вогню шукає молодь чиста…
Мовчи, коли мовчить душа.
А рима –
Справа особиста.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Рима