Микола Руденко – З нічого світ творився


З нічого світ творився, із нічого
В душі моїй народиться рядок.
А потім випурхне – і замість нього
Лишається на серці холодок.

І так самотньо стане, так тривожно,
Неначе світ кінчається на тім –

І вже нічого врятувать не можна
Ні в домі грішному, ні у святім.

А потім знов оте нічоговічне
Розбудить зливу почуттів, думок –
І враз нікчемне, сіре, пересічне
Кудись відсунеться в глухий куток.

І зійде сонце – зійде просто в грудях,
Над серцем небо встане голубе.
І я пізнаю в незнайомих людях
Себе самого – вічного себе.

І зрозумію, що оте нічого
Не можна розгубить серед тривог,
Бо то є іскра сяєва святого,
Для котрого єдина назва – Бог.

23.03.1978



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Тема родины в произведениях ахматовой.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – З нічого світ творився