Микола Руденко – Земні дороги


Чумацький віз чи парокінні дроги,
Комфорт сучасних автоколісниць…
Як розверстать мої земні дороги –
Вони досягнуть астроодиниць.

Дорога – це осмута і розрада,
Колиска мрій, що з ранніх літ беріг.
І серце, ніби кокон шовкопряда.
Вгортається у павутинь доріг.

Вшановую тебе, земна дорого,
Поміж людей, поміж дерев і трав…
Але ж нехай мене не судять строго
За ті шляхи, що я собі обрав.

Голодні пересилки та етапи –
Це теж дорога. І надія теж.
Без сліз в очах біля шкільної мали
Мій шлях терновий, правнуче, простеж.

Зумій побачить коло зловороже,
Що кидало мене у ніч лиху…
Якби ж ти дав хоч перед смертю, Боже,
Десь років кілька вільного шляху.

Щоб я завершив розпочате діло –
Те, за яке караюся тепер.
А потім хай моє астральне тіло
Летить до інших – невідомих сфер.

27.02.1980



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Як я прибираю свою кімнату.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Земні дороги