Микола Вінграновський – Ця казка на білих лапах

Related posts:

1. Твір на тему: Моя улюблена казка Чарівний світ казки відкрила для мене моя бабуся. Коли я був маленький, бабуся часто читала і розповідала мені казки. Я захоплювався мужніми героями цих творів, незвичайними фантастичними подіями, а особливо мені подобався щасливий кінець казок. Я дуже люблю казку “Рукавичка”. У мене є ця казка з красивими кольоровими ілюстраціями до неї. Казка мені подобається за […]...
2. Микола Вінграновський – Сама собою річка ця тече Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені іще. Вона тече в городі в нас під кленом, І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенне Солодкими хмаринами з дощем. Ця річечка тече для клена і для мене, Її й тоді […]...
3. Микола Вінграновський – Оксана І спродалась, й скупилась, та й додому, Окрай дороги стежкою собі… А на обличчі тихомолодому Цвітуть два маки тихомолоді. В одній руці корзина базарова, І на другій дитина засина… Дощу набрала хмара вечорова На неї й на дитину з-за села. По крапельці, по краплі, по мокренькій До маку, до маківоньки, до нас… А ми собі […]...
4. Наталя Гуркіна – Зимова казка Прилетіла, наче птиця, Снігу намела… Білосніжна чарівниця, Тітонька-Зима. І засяяли сніжинки, – Казка надворі. Червоніють на ялинці, Птахи снігурі....
5. Микола Вінграновський – Лягла зима, і білі солов’ї Лягла зима, і білі солов’ї Затьохкали холодними вустами. В холодні землі взулися гаї. І стали біля неба, як стояли. Скоцюрбивсь хвіст дубового листа, Сорока з глоду водить в небо оком, І вітер пише вітрові листа, Сорочим оком пише білобоке. Що гай з землі дивився і стояв, Що солов’ї маліли, як морельки, А Київ, мов скажений, […]...
6. Герасим’юк Василь – Зимувала у стайні між овець білих Зимувала у стайні між овець білих, Серед білих і сивих. І носила отаву і на хвою стелила, Над ягням голосила. А сніжок задихався, На грудях дихав, Вилітав із отави. А зима була люта, А вона була тиха На краю Прокурави. Я нічого не знаю, не розумію Серед білих і сивих. Я утік з того краю, […]...
7. Микола Вінграновський – Танго – 1945 Винова дама, – а гора Хомок, – Винові крила темінь розпустила, І запросив голубку голубок Потанцювати танго любомиле. Вечірнє танго, танго на Хомку, – Ти обіймаєш білими руками, – Поклав щоку я на твою щоку – Невже щось може бути поміж нами?. Пробач мені, що, може, невпопад Моя нога з твоєю йде у танго – […]...
8. Павло Глазовий – Казка Вже ніч на дворі. Не спить дитина. Схилився батько над ліжком сина І виявляє любов і ласку. – Послухай, – каже, – синочку, казку. Так, значить, дід жив і, значить, баба. Була в них, значить, ще й курка ряба. І сіла, значить, вона в гніздечко І, так сказати, знесла яєчко. Дід бив яєчко і баба […]...
9. Микола Вінграновський – Іде кіт через лід Іде кіт через лід Чорнолапо на обід. Коли чує він: зима Його біла підзива. – Ти чого йдеш через лід І лишаєш чорний слід? – Бо я чорний, – каже кіт, – Я лишаю чорний слід. Коли ж біла ти сама, То білій тут дотемна. І пішов кіт через лід Чорнолапо на обід. Стала зимонька […]...
10. Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти ті, Яким нема числа… У тепле небо Дивились води, І пісня у вікні – Давно воно мені, Все при мені. Щасливий я – В мене ім’я твоє, І я люблю […]...
11. Микола Вінграновський – Заходить сонце. Сніг іде Заходить сонце. Сніг іде, І серце на ніч місце мостить, І на ніч сон йому іде Через мости та через мости. Лягають спати горобці Із горобчихами та дітьми, Вухами вкутались зайці, Нема і їм де сну подіти. Дрімає вітру срібна дуда, І дика груша в сні дичить. Лиш не ляга моя приблуда, Лиманом з поля […]...
12. Микола Вінграновський – Почапали каченята Почапали каченята Та по чаполоті, Каченята-чапенята: Сухо нам у роті. В білих льолях сплять лілеї, Чапленя на чатах. Ці лілеї – дрімолеї, А ми – каченята! Свого дядька ми приспали, І тата, і маму, Діда-качура поклали Спати в красноталу. А самі, хоч далеченько, Чап По чаполоті До води, до водиченьки – Сухо ж нам у […]...
13. Микола Вінграновський – Величальна молодій та молодому Водо молоденька, Громе молодий, Слізонько тоненька, – Упади. Хай сняться вашим снам Червоні сни калнни, Щасливиться ночам З дитини до дитини. Водо молоденька, Громе молодий, Рученько біленька, – Проведи. Весна весні – то є, Зима зимі – то буде. Блакиттю постає Земля, і світ, і люди. Водо молоденька, Громе молодий, Срібну пелюшеньку Постели. 1970...
14. Микола Вінграновський – І замалий, і неширокий І замалий, і неширокий Цей світ без берега і меж, Що з ночі в ніч притихлим оком В вікні дорогу стережеш. Суха та шибка чи волога У сніголет чи в дощосіч, Але порожня йде дорога З гори під гору, з ночі в ніч. Вже й сон твої цілує ноги, Спориш сіріє за дверми – Та […]...
15. Микола Вінграновський – Як ішли Неквапи зиму зимувати У Неквапи білі лапи, А в Неквапоньок – свої: Йшли Неквапи-непоквапи Зимувати у гаї. А гаї весна любила, А гаї були при ній, І весна їм ноги мила, І метеличок бринів. Йшли Неквапи-непоквапи, Мабуть, і недовго йшли, Але ж бачать: жовті шати Вже гаї собі вдягли. Що робити, як не мати – Літа й осені […]...
16. Микола Вінграновський – Стояла в травах ніч Стояла в травах ніч, а трави пахли літом, За кленами сіріло джерело, І небо йшло задумливо над світом, І довгі зорі сіяло крізь віти, Втираючи хмариною чоло. За травами у срібнім верховітті Замерехтіла в тінях темна хата, Цвірчав цвіркун за хатою у житі, Я тихо голову поклав на руку брата. Сіяла ковдра в росах. З […]...
17. Микола Вінграновський – Приспало просо просеня Приспало просо просеня, Й попростувало просо, Де в ямці спало зайченя І в сні дивилось косо. Йому сказало просо: спи, Заплющ косеньке око. Залізли коники в снопи, І хмара спить високо. Заснув у хащі сірий вовк І лапою укрився. Твій сірий вовк в воді намок І спати завовчився. Заснуло поле і горби, І на дорозі […]...
18. Микола Вінграновський – Слава художнику В небо піднявшись, осінь прощалася в небі з Москвою, Падали стиглі червінці на скроні землі молодої. Тихо стояли ми всі перед очима учителя свого. Тихо світилися ми лиш одним запитанням до нього, Поки не мовив він слова, дивлячись в будучні весни: “Все забувається” губиться в зміні годин бистролетних, В зміні годин лиш прощення нема за […]...
19. Микола Вінграновський – Вже ночі під листопадом ночують Вже ночі під листопадом ночують, Примерзла опустилася латать, І щуки воду слухають – не чують, І снігурі поміж сніжинами летять. Сміється заєць з морквою за вухом, Зеленим носом ловить сніженя… І пахне шишка біля себе сухо, І степ лежить від мене – до коня… Тим часом ніколи: вісімдесятим ліком, Двадцятим віком почнемось – нема!.. Учоренько […]...
20. Микола Вінграновський – 1945-й кілометр – БАМ Тут я запишу письмо своє БАМу на проголодь часу. Розум державний в очах: сорок п’ятого року, дев’яте. Чоботи й мар, комарі реактивні і світло велике. – Не обійду вас усіх, – каже Земля ще не менша. Знизу оббиті озера хмарами білими – літо-зимота. Трудно на ногу стає наш сталевий оцей міліметр, І важко вітрам – […]...
21. Чим сподобалася мені німецька народна казка “Пані Метелиця” Чим сподобалася мені німецька народна казка “Пані Метелиця” І. Якоб та Вільгельм Грімм – збирачі німецького фольклору. (Брати Грімм, які жили наприкінці XVІІІ – на початку XІX сторіччя, дуже цікавилися німецьким фольклором. Вони збирали та записували народні казки. У своїх записах казок вони намагалися якомога точніше передати народну мову, відобразити народне розуміння щастя, добра та […]...
22. Вінграновський Микола – Мак (Збірка) 1973 рік, видавництво “Веселка” ВЕЛИЧАЛЬНА КОЛИСКОВА Ще імені твого не знають солов’ї, Ще імені твого не чули квіти, І літо, і сніги, і літечка твої Тобі не поспішають прилетіти. В білій льолі люлі, Спатоньки-спатулі,- Тато-мама, тато-мама Колисали… Колисало небо Білу хмару, Колисало море Хвилю кару… Ще ніженька твоя не знає далини, Щасливий мак цвіте біля […]...
23. Микола Вінграновський – Саду Опала тінь на землю обігріту, Чоловіки заснули біля хат, Зелені руки, повні білоквіту, На теплу ніч розкинув сонний сад. Люблю тебе, глибокий саде мій! Люблю плодів нестигливе гойдання, Легку печальність і ясне чекання Твоїх думок зелених в вітровій. Люблю сердечну землю під тобою, Лопати, схилені на стовбури твої, І сизий гній люблю під лободою, І […]...
24. Микола Вінграновський – Бабунин дощ Бабунин дощ, на клямці цяпота, І стежка в яблуках вже стежкояблуката, З котяри – іскри! З м’яти – чамрота! Пускає бульби на порозі хата… Іде хтось темним садом-заховайсь! Іде, й стає знадвору за стіною, І мокро дихає над мокрою губою; Як звуть його? Чи взагалі він звавсь? Хто він такий в залатанім кожусі, В кожусі, […]...
25. Микола Вінграновський – Синій сон у небесному морі Синій сон у небесному морі, Сплять часи, і віки, і літа. Я лечу у сіянні прозорім, Труться зорі німі об літак. Спить жадання якесь таємниче На всесвітнім святковім чолі, Тиша тишу по імені кличе, Пахне пилом і потом Землі. Пахне сіном з Чумацького Возу, Що мені сивиною сія, І тремтить, як стебло верболозу, Зачарована мрія […]...
26. Микола Вінграновський – Вона була задумлива, як сад Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і мов не сад. Вона була урочиста, як ніч. Вона була одненька, ніби ніч. Вона була в червоному, мов ніч. Вона була, мов ніч і мов не ніч. Вона була, що наче й не була. Але […]...
27. Микола Вінграновський – Ти, сивий лісе в сутіні прозорій Ти, сивий лісе в сутіні прозорій, І ви, гаї в зелених льолях літ, Нічого так не треба, як в підзор’ї Мені ваш голос чуть і стежить ваш політ. В глухій глибочині всевладної хвилини, Коли забуха в серці світлий дим І золотаве слово України Горить у горлі порохом сухим, Тоді-звулканення! А не безсила мука. І чи […]...
28. Микола Вінграновський – Котик, котик Котик, котик, Золотий животик, А хвостик залізний – Не ходи нам пізно! Не буди ще з ночі Нам медвяні очі, Медом, соне, ти Очі нам масти. Будемо ми спати, А мати співати. І ти, наш коточку, Задрімай в куточку. 1968...
29. Микола Вінграновський – Щуче Озер осінніх сонні небеса, І щучі дні, наструнені на спінінг, І помідорів на росі наспілих Краса притомлена, примружена краса. Удар! Удар! – і колом-кумельгом З хвоста на голову, із голови на хвилю Летить, і котиться, і в’ється батогом В манері рок-ен-ролівського стилю Щучисько юне… Б’ється по дубах, Латаття ляскає, куга кипить у муках, Хвостом – […]...
30. Микола Вінграновський – двадцятий прелюд Привіт тобі, ріко моєї долі!.. Ні, я себе не можу уявить Без тебе, дніпре, як і без тополі, Що в серці моїм змалку тополить. І навіть в цю запівнічну годину, Коли б, здавалося, переді мною світ, Переді мною всесвіт і політ Думок і почуттів у верховину, – Я раптом надивляю Україну… Хвилину тому був я […]...
31. Любов це казка Одні говорять, що любов це казка Це не реальний і прозорий світ Розкриєш очі, краще глянеш І все зникає наче сніг. Хтось інший твердить, що це мука І що любити важко. Бо люблять тебе, чи любиш ти, Усе одно страждання є. Хтось взагалі не вірить В те, що кохання є Можливо колись і повірить Та […]...
32. Микола Вінграновський – Сонет Зоря над містом піднімає весла. Зоря чекає, доки тиша скресне, Доки присплять дівчата свої весни, Доти зоря над містом не шелесне. Зоря над містом зібрана і чемна, Зоря над містом точна і знаменна, Зоря над містом хлібом пахне темним – Найкраще в світі пахне хліб печений. Така зоря в своїм промінні чесна, Така зоря із […]...
33. Володимир Лучук – Заблудилась пісенька Несла пісенька із лісу Козубок суниць. Заблудилась пісенька Між густих ялиць. Рвала пісенька у лузі Цвіт рясних купав. Заблудилась пісенька Між зелених трав… Не журися, пісенько, Ти ж тут не одна! – Відгукнулась пісеньці Далина. Бережечком понад морем Пісенька ішла – Черепашку-рапару У піску знайшла. Ми в мандрівці Радісно літо провели, Пісеньку додому Привели....
34. Микола Вінграновський – Василю Земляку Чи то було мені, чи снилося мені – Синіли груші, груші чи смереки, – Як чорнобривий шлях у срібному вікні Проліг мені із коником сивеньким. Я вийшов і пішов. Я йшов один, як перст, І коник мій зі мною сивів поруч. Був день праворуч, ніч була ліворуч, І чорнобривий шлях лежав між ними з верст. […]...
35. Микола Вінграновський – Безневинним жовтавим гроном Безневинним жовтавим гроном Вона ще йшла жовтаво, без вини, І сині сльози билися червоно, Як об каміння стиглі кавуни. Вона ще йшла: півсмерті, півпримари Модерним привидом на шпильках між людьми І сірих брів дві золоті примани На переніссі тіпались крильми. Всі думали, одначе, і судили, Четвертували поглядом її… Злітались солов’ї до свіжої могили. І сивіли […]...
36. Микола Вінграновський – Перша колискова Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідуть в поля жита, І зоря над ними йде висока. Спи, моя гіллячко голуба, Тихо в моїм серці і щасливо. За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої. Спи, моя дитинко, на порі. Тіні сплять і сонна яворина… Та як небо в нашому […]...
37. Народна казка як жанр фольклору 1. Від покоління до покоління. (Казка є найулюбленішим фольклорним жанром як для дітей, так і для дорослих. Мало кого можуть залишити байдужим розповіді про неймовірні пригоди героїв казок, про фантастичні події, про загадкові скарби і закляті міста. Деякі персонажі та окремі епізоди стають популярними у повсякденному житті людини. Окремі народні казки мають давнє коріння. Упродовж […]...
38. Микола Вінграновський – Як світле сниво, як плавба Як світле сниво, як плавба Легкої хмари, як левкої Вночі під хатою в спокої, Мені ти є, моя журба. Ні, не журба. Ти не вона. Я знаю смак журби-зажури, Її єдині в світі мури, Коли ні висоти, ні дна. Ти не вона. Ти є мій сум. У миготливості щодення Ти є мені оте імення, Яке […]...
39. Микола Вінграновський – Ще молодесенька Ще молодесенька. Навшпиньках не ходило Її ще серце під вікном любові. І от вона співає “Подоляночку”, Ї, над кульбабами співаючи, літа… Із відрами по березі дніпра Вона іде в червонім намистинні, І тінь її, і відер тінь гойдлива Ідуть із нею-гойда-гойда-хить… У синіх відрах листя лопушині, Але нараз – вода з-під них і хлюпне На […]...
40. Микола Вінграновський – За птахом піниться вода За птахом піниться вода. В малому полі мак червоний Пречисту хмару вигляда І макоцвітний погляд ронить. Ти чуєш: плачуть по мені. Ти чуєш: плачуть за тобою. У множині і в однині Тобою плачуть, плачуть мною. А досить! брати – брали з нас Терпінням, тілом – чим хотіли! Ми не любили їх. Любили Ми одне одного […]...