Микола Вінграновський – де ти, мій коню

Де ти, мій коню з дніпра-дунаю?
Зацокоти мені, коню-птах!
Може, я долю свою заспіваю
Десь попід Каневом у житах.

Літаки минаючи й вокзали,
Над землею диблячись увись,
По дорозі серця ми скакали,
Теплий пил тривог моїх куривсь…

І глибоким гордовитим ржанням
Крізь державні далі над дніпром
Ти в’їржаа у світ моє кохання
І закляк на кручі між дібров.

І коли у розпачу хвилину
Гриз я землю з болю у гаю,
Ти будив копитом Україну
Й журно ржав на молодість мою.

Де ти, мій товаришочку чалий?
За твоїм і за моїм життям
Ще тоді удвох ми помічали
Глибину життя і майбуття…

Буде тобі сіно, і до сіна,
І земля барвінкова, й поріг,
А мені – дружина й Україна,
Сто тривог і тисяча доріг!

1962


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір розповідь про князя володимир.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – де ти, мій коню
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.