Микола Вінграновський – десь є там яр у глибині полів

Десь є там яр у глибині полів,
Десь є там я над яром тим дніпровим.
У тім яру на темнім дні діброви
В цю білу провесінь до себе я розцвів.

І день і ніч, і нощеденно в цвіті
Цвіту собі у тім яру в полях.
В моїх руках гніздо складає птах,
Яєчко ронить в руки білоквіті.

Не журюся. Не плачу. Мені добре.
Дніпро під тінню хмари – лю-лі-лю.
Іван-гора над яром спину горбе,
Несе під гору все моє “люблю”.

Люблю – не журюся, люблю – не плачу – небо.
Вчорашню тінь коханої люблю.
Десь є там яр, де я цвіту до себе,
І тим єдиним цвітом я не сплю.

1962


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Любить людей мене навчила мати твір-роздум.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – десь є там яр у глибині полів