Микола Вінграновський – Ми з нею проснулися з голубами

Related posts:

1. Микола Вінграновський – Літній ранок Джмелі спросоння – буц! – лобами! Попадали, ревуть в траві. І задзвонили над джмелями Дзвінки-дзвіночки лісові. Повільне сонце на тумані До проса випливло з води, Де на пташинім щебетанні Тинявся малиновий дим. Лиш сонях спав, хоча й не мусив, І ось за те, аби він знав, Важкий ячмінь медовим вусом Бджолу за лапку лоскотав. У […]...
2. Микола Вінграновський – до нас прийшов лелека До нас прийшов лелека З косою на плечі, Води напився з глека Та й сів на спориші. І так сидів лелека, І думав те, що знав: Пропало десь далеко Все, що косити мав, Пропало десь далеко. Не видно вдень-вночі… І плакав наш лелека З косою на плечі. 1963...
3. Микола Вінграновський – Тут, перед хатою Тут, перед хатою, де я колись ходив, Зацвів для матері Осінній пізній сонях. 1964...
4. Микола Вінграновський – Ніколи б не подумав Ніколи б не подумав, що ця хмара Подібна буде профілем своїм До першого мого кохання. 1964...
5. Микола Вінграновський – Над чорнобривцями в саду Над чорнобривцями в саду Останнє яблуко висить. Останній лист упав на чорнобривці вчора. 1964...
6. Микола Вінграновський – За селом на вечірній дорозі За селом на вечірній дорозі У промінні осіннього сонця Я зустрів своїх батька-матір. 1964...
7. Микола Вінграновський – Цю грозу не забуду ніколи Цю грозу не забуду ніколи: З ріг корови стікає в краплинах сонце. Босий батько заганяє качок у комору. 1964...
8. Микола Вінграновський – Під рябими кущами Під рябими кущами вухатими, Де стерня босі ноги коле, – Зайці котять передніми лапами По городах капусту в поле. 1964...
9. Микола Вінграновський – Крізь час, і простір Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю, Летить на мене доля моєї Вітчизни і людства. І сиза чайка б’ється наді мною… 1964...
10. Микола Вінграновський – Лошиця з дикими і гордими ногами Лошиця з дикими і гордими ногами, Із ніздрями рожевими на сонці І матово-темнавими вночі, Лошиця із мінливими очима – То чорними, то синіми, то мідними – Під мідним пасмом звітреної гриви, Лошиця із сріблястим животом, Який я обніматиму не скоро, А обніму – забуду світ і сон! Лошиця з табуна цивілізації. Яку я вилучив і […]...
11. Микола Вінграновський – Води із очерету хлюпавиця Води із очерету хлюпавиця, І місяця над очеретом ріг, Дніпро, і сад, і сонна блискавиця, Та неба сонь, та синя сонь доріг… Я не поквапився. Я знаю ціну крові. Ні, я не тон, хто власні греблі рве. Я їх споруджую для віри і любові, Хоча з боліт бугай біду мені реве. Я не про те… […]...
12. Микола Вінграновський – Прилетіли гуси Прилетіли гуси, сіли у воротях, Оті білі гуси в червоних чоботях, В червоних чоботях, в хустинках рябеньких, Загелгали гуси, що я ще маленький… 1964...
13. Микола Вінграновський – Згорають очі слів Згорають очі слів, згорають слів повіки. Та є слова, що рвуть байдужий рот. Це наше слово. Жить йому повіки. Народ всевічний. Слово – наш народ. 1964...
14. Микола Вінграновський – Людина і ніч Усе роздягнено, і все напоготові. Ніч повертає голову: пора! Гармата – бух! І горобці – ура! Розквітли океани малинові. Півлюдства дивиться півлюдству в темні очі. Ще мить, ще мить! І ще єдина мить! Любов чи смерть? Свобода а чи гніт! І вічне вже владарювання ночі? Усе роздягнено, і зближуються кроки… Серця, держави, квіти, літаки, І […]...
15. Микола Вінграновський – Прилетіли коні Павлові Загребельному Прилетіли коні – ударили в скроні. Прилетіли в серпні – ударили в серце. Ударили в долю, захмеліли з болю, Захмеліли з болю, наїржались вволю. Отакі-то коні – сльози на долоні. 1964...
16. Микола Вінграновський – Що хулою протята хвала? Що хулою протята хвала? Що хвалою протята зневидь? В темно-синю глибінь села Матіола розкинула невід. Хлюпотить на обличчях слів Лоскотливий цнотливий легіт… Тягнуть вишні до берега снів Матіоли невидимий невід. Попідтинню лопух лопотить, Наче світ мій водневий знелюдів. Ледь тріпочуться сині хати В матіольному синьому неводі. 1964...
17. Микола Вінграновський – Рябко, і дощ, і з вітром цвіт Рябко, і дощ, і з вітром цвіт, І мамалига, й небо з богом, І пізній розум з ранніх літ, І ранні рани за порогом. Усе, усе, усе – для битви! В часи страждань, болінь, жалю Я повен першої молитви: Свободи тінь в душі ловлю. Червоний місяць аж горить, З діброви хмара виступає, І світ на […]...
18. Микола Вінграновський – дитиноньку мені носить Дитиноньку мені носить, Тихо плаче в ночі. Білий ранок рушник носить, Витирає очі. Витирає і не каже, Що сказати має. Де присяде, де приляже, Очі витирає. Ходять ночі без словечка, І дні не говорять. Виллялися з відеречка Із водою й зорі. Срібні кроки осокору Стихли біля тину. Рости, рости, сину, вгору, Виростай, мій сину. 1964...
19. Микола Вінграновський – Ходімте в сад Ходімте в сад. Я покажу вам сад, Де на колінах яблуні спить вітер. А згорблений чумацький небопад Освітлює пахучі очі квітів. Я покажу вам сливи на сучках, Що настромились, падаючи мовчки. Затисла груша в жовтих кулачках Смачного сонця лагідні жовточки. У полі спить зоря під колоском І сонно слуха думу колоскову, І сонна тиша сонним […]...
20. Микола Вінграновський – Ти плачеш. Плач Ти плачеш. Плач. Сльозам немає влади. Нема закону, перешкод нема. Ти плачеш. Плач. Втішати я не ладен. Душа моя холодна і німа. Дорогоцінні дні я біля тебе знищив, За спалені роки нічого не просив я. Навколо тебе в їхнім попелищі Росте покора і росте безсилля. Я думаю: у цім твоєму світі Небудь-коли в ім’я смачного […]...
21. Микола Вінграновський – Стоять сухі кукурудзи Стоять сухі кукурудзи, Й сухе волоття суше просо. Лелека, мов старий грузин, По жовтім полю ходить босо. Лисиця їла – і нема. Лиш облизнулась в жовтій тиші. А з хмаренятками у звишші Хмарина-мама йде сумна… Дружина спить, і на столі Лежать панчохи і в’язання. І в шибці чорт стоїть до рання. Зоря і чорт на […]...
22. Микола Вінграновський – То дощ, то сніг, то знову дощ То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, Йогенька ж половина Ішла вже з білим рюкзаком, Тонка зігнулась спина. Якийсь дідок-перестрибок, Не на коні, не в човні, З’явивсь з-під хмари і листок Здмухнув собі зі скроні. І враз на землю він побіг, З-під […]...
23. Микола Вінграновський – Так треба Так треба. Повернень – доволі! Не треба. даремно. Недолі потреба? Напевно, недолі… Недолі, напевне, потреба? Недолі? Даремно! Не треба! доволі Повернень! Так треба. 1964...
24. Микола Вінграновський – Голубі сестри людей I На Псло, на Ворсклу, на Сулу, На юні води непочаті Ліг золотий осінній сум, Поліг багрець у тихім святі На Псло, на Ворсклу, на Сулу. Притихли далі охололі, І висвист птичого крила Затих над хвилею і в полі, І небо падає поволі В холодній краплі із весла. Я хочу розказати вам Про наші ріки […]...
25. Микола Вінграновський – Присвячую Олександру довженкові Сосновий день хиливсь в сосновий вечір, І помідорне сонце обливалось Під краном у блакитному саду, Ще тінь сіріла, Ще бриніли квіти, – Червона кофта поливала їх, – Ще все було! Бринів життя світанок, І з рук його перепустка солодка В той дивний світ, що стане довжиною В усе твоє швидке кіножиття… Стриміли в небо золоті […]...
26. Микола Вінграновський – далекими світами Далекими світами Вночі і по ночах Горбатими морями Летів додому птах. Його мала голівка Боялась над крилом – Та зацвітала гілка Блакитно-білим сном. І птах сказав до себе, До вітру на крилі: Нам лиш літати небом, А жити на землі. 1963...
27. Микола Вінграновський – Цю жінку я люблю. Така моя печаль Цю жінку я люблю. Така моя печаль. Така моя тривога і турбота. У страсі скінчив ніч і в страсі день почав. Від страху і до страху ця любота. Аби ще в жнива – то було б іще… Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко… Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку Не радістю […]...
28. Микола Вінграновський – І липи темна тінь І липи темна тінь, горіха тінь прозора… В мені озвалося сріблясто-голубим, Коли учора, вчора-ізвечора На сизім вогнищі дрімав між нами дим, І шепітливі руки говорили До рук моїх в солонім забутті, І говорило поле, і могили, І я казав собі у темноті: Не назову тебе. Хоч знаю, Що прийде час і назову. І від дунаю […]...
29. Микола Вінграновський – дружиною мені приснились ви Дружиною мені приснились ви, Ми з вами ідемо, побравшися за руки, Ми з вами вдвох, любове моя вічна, Ми з вами ідемо дорогою старою, Дорогою старою, по дорозі, І болі не болять мені, і тихо У щасті і добрі щасливий наш народ На нас незлобно дивиться і каже, Що болі не болять йому, він каже, […]...
30. Микола Вінграновський – Імператриця Варвара Ні бекання, ні мекання у мжичці, Куди не кинь – по голову плюта. В короні з буряків на буряковій гичці Із димаря Варвара виліта. Де гайвороння вимокла орава Над клубом спить і носом ніч клює, Летить зболіла, здумана Варвара У царство незвойоване своє. Мерщій! Мерщій! В пониззі, в луговині, Садовина та мокне і сичить, Де […]...
31. Микола Вінграновський – На рябому коні прилетіла весна На рябому коні прилетіла весна, Снігу сорок лопат їй прикидало плечі. На рябому коні що везла – не везла, Але дещо і нам привезла для малечі. Привезла щавелю для зелених борщів, В білій хмарі дощу привезла на Великдень. З нею зайчик приїхав на теплій щоці, І виглядує зайчик, поки йому видно. Горобцям привезла по три […]...
32. Микола Вінграновський – Пророк З Пушкіна Духовним присмерком жахливим Гнітився я, йдучи один. І з Серафимом шестикрилим Зустрівся в плинності годин. Ступили крок, ступили другий, І наші погляди сплелись. І я упав. Жалі і туги До нього з серця потяглись. На глум, на сором, на огуддя, Ввіп’явшись в груддя кам’яне, Я рік йому: “Брехав я людям, Тож покарай тепер […]...
33. Микола Вінграновський – Ти схожа Ти схожа. дві краплі води Упало з весла золотого. Ти схожа, як дві біди Ні з того, ні з сього. І огірок, що на столі Лежить у грудні перед нами, І небо, що лежить над нами У гололідному гіллі, Й готель, де ти прибув і вибув, Рука на пальовій стіні, – Це все, немов далекий […]...
34. Микола Вінграновський – На болоті Хто розцвів, хто розцвів – Запитало. Я розцвів, я розцвів – Відказало. Хто помер, хто помер – Запитало. Я помер, я помер – Відказало. Що ж таке, що ж таке – Запитало. А таке, а таке – Відказало. 1964...
35. Микола Вінграновський – дерева Коли ви, як зелені волейболісти, Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою, Над містами і над країнами, – Я думаю, що ви збожеволіли, І мені стає радісно, що ви не люди. Коли ви снідаєте землею і хмарами Ось уже скоро двадцять століть, Я думаю, щО ви будете їсти, Якщо раптом почнеться воднева війна? І мені […]...
36. Микола Вінграновський – Сон Вночі, під ранок, у гнізді У комишах при мамі Проснулось каченя собі І глянуло в тумані На срібне мамине перо, На срібне небо повне… Перевернулось на крило І знов заснуло сонне. І снився каченяті сон, Солодкий сон при мамі: Цвіте куга, цвіте пасльон При березі в тумані. Цвіте при хмарі хмареня, І зірка недалечке… І […]...
37. Микола Вінграновський – Як світле сниво, як плавба Як світле сниво, як плавба Легкої хмари, як левкої Вночі під хатою в спокої, Мені ти є, моя журба. Ні, не журба. Ти не вона. Я знаю смак журби-зажури, Її єдині в світі мури, Коли ні висоти, ні дна. Ти не вона. Ти є мій сум. У миготливості щодення Ти є мені оте імення, Яке […]...
38. Микола Вінграновський – Не починайся Не починайся. Ні з очей, Ні з губ мені не починайся. В Холодній Балці сон тече – Не снись. Не звись. Не називайся. Труїти душу кожен раз Я вже не можу – будь я прокляті Пищать дощі, і води топлять І душу, і терпіння, й час… Степліло подихом легким, Степліло в прикрощах минулих Тепло заснулої […]...
39. Микола Вінграновський – В Орську Не ти сидів тут, богом битий, Не ти орав слізьми Орю, Тут цар сидів, очима бликав, Царі отут ноздря в ноздрю. Сиділи, шевкали з Раїма, Ловили бліх – піски й блохва… Прийшла з неволі Україна Й тебе на волю повела. На вольну волю вільну всюди, Й тебе побачивши отак, Сказали землі, води, люди: – Віднині […]...
40. Микола Вінграновський – Почапали каченята Почапали каченята Та по чаполоті, Каченята-чапенята: Сухо нам у роті. В білих льолях сплять лілеї, Чапленя на чатах. Ці лілеї – дрімолеї, А ми – каченята! Свого дядька ми приспали, І тата, і маму, Діда-качура поклали Спати в красноталу. А самі, хоч далеченько, Чап По чаполоті До води, до водиченьки – Сухо ж нам у […]...