Микола Вінграновський – На міднім небі вечір прочорнів

На міднім небі вечір прочорнів.
Малі, без голосу у ніч летіли птиці.
Згори гора дивилась у черлінь,
І хилитався човен до човниці.

Безмежний час щось прикидав собі,
На палець міряв небо при дорозі.
Світилися моря, як сонечка рябі,
І кожне море мало по тривозі.

Прозорий холод гір не покидав,
Лежав на ліктях у долинах морок –
Була в одного світу середа,
В другого світу наступав вівторок.

1976


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Шевченко і мертвим і живим аналіз.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – На міднім небі вечір прочорнів
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.