Микола Вінграновський – Щуче

Озер осінніх сонні небеса,
І щучі дні, наструнені на спінінг,
І помідорів на росі наспілих
Краса притомлена, примружена краса.

Удар! Удар! – і колом-кумельгом
З хвоста на голову, із голови на хвилю
Летить, і котиться, і в’ється батогом
В манері рок-ен-ролівського стилю
Щучисько юне… Б’ється по дубах,
Латаття ляскає, куга кипить у муках,

Хвостом – по сонцю, хмарам – по губах,
Летить на берег реактивна щука!
І кумельгом в очах у щуки – ми.
Із ніг на голови, як стій, перевертаємось,
І перевернуто бентежимось, і маємось,
І “Волга”, й небо, й луки із людьми,
І цибулина церкви, і тополі,
І сизі села димарями вниз!
І доля наша… Що ж робити долі.
Коли вже щука хвалить верболіз?..

Озер осінніх сонні небеса,
І щучі дні, і срібне око шини,
Казан чубатий, хліб і ковбаса
І… Антонінині примружені жоржини.

1965

Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – Щуче