Микола Вінграновський – Тополя

Коли засне, немов дитя шалене,
Глибоке місто неспокійним сном,
Вона приходить здалеку до мене
І шелестить до мене під вікном,

Щоб повертався я на Україну
Плугами чорнокрилими орать,
І тополята в полі поливать,
І поливати землю тополину…

Бо йдуть літа буремною ходою,
Різнити важко пустоцвіт од цвіту.
І той любов’ю повниться до світу,
Хто рідну землю має під собою…

1955


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сумна історія життя маленької людини.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – Тополя
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.