Микола Вінграновський – Вже ночі під листопадом ночують

Вже ночі під листопадом ночують,
Примерзла опустилася латать,
І щуки воду слухають – не чують,
І снігурі поміж сніжинами летять.

Сміється заєць з морквою за вухом,
Зеленим носом ловить сніженя…
І пахне шишка біля себе сухо,
І степ лежить від мене – до коня…

Тим часом ніколи: вісімдесятим ліком,
Двадцятим віком почнемось – нема!..
Учоренько тут басувало літо,
Тепер дивися: молода зима!

І стежка вже не лащиться під ногу,
І не співає – каркає лиш птах…
Взуваймось добре на свою дорогу,
Вдягаймось тепло на зимовий шлях.

Я обніму тебе. Тебе я обнімаю.
Мій білий подих на твоїй руці,
Холоне мла. І каже: облітаю, –
То каже мак.

1976

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – Вже ночі під листопадом ночують