Микола Вінграновський – За птахом піниться вода
За птахом піниться вода.
В малому полі мак червоний
Пречисту хмару вигляда
І макоцвітний погляд ронить.
Ти чуєш: плачуть по мені.
Ти чуєш: плачуть за тобою.
У множині і в однині
Тобою плачуть, плачуть мною.
А досить! брати – брали з нас
Терпінням, тілом – чим хотіли!
Ми не любили їх. Любили
Ми одне одного крізь час.
На юність молодість лягла –
Її обличчя опівденне…
Прийшла дорога дорога
До нас – до тебе і до мене.
Вона нам світиться одна.
Вона одна на всі дороги.
В ній однина і множина,
Вітчизна й труд. І – всі тривоги.
1975
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Вінграновський – Моєму морю Прийшла моя пора тебе зустріти, Ступить на твій клекочучий поріг! Відмічений суворим правом жити, – З тобою розминутись я не міг! Мене ти кликало своєю глибиною, І серце моє рано споловіло. Над збуреною вирною габою Воно з тобою ще не клекотіло!.. Ти чуєш, море?! Юність моя, зоре, В твоїх просторів синьокрилий дим! Я молодим прийшов […]...
- Микола Вінграновський – В кукурудзинні з-за лиману В кукурудзинні з-за лиману, Де тихі дині в жовтих снах, Де зайченята плачуть маму І голубим сміється птах, В невільнім вив’яленім літі, Де в переліті вже крило, Де сохнуть далі перемліті І за селом сидить село, – Мене окликнув хтось!.. Був голос Жіночий – вогкий і тремкий. Я оглянувсь – ніде нікого: Ні губ, ні […]...
- Микола Вінграновський – Лягла зима, і білі солов’ї Лягла зима, і білі солов’ї Затьохкали холодними вустами. В холодні землі взулися гаї. І стали біля неба, як стояли. Скоцюрбивсь хвіст дубового листа, Сорока з глоду водить в небо оком, І вітер пише вітрові листа, Сорочим оком пише білобоке. Що гай з землі дивився і стояв, Що солов’ї маліли, як морельки, А Київ, мов скажений, […]...
- Олесь Гончар – Крізь сіре сіється сито Крізь сіре сіється сито Дощик осінній. Мабуть, нам більше не пити Кубки весільні, Мабуть, нам більше не бачить Ранки весняні. Чуєш, як сосни плачуть, Од горя п’яні. Чуєш, як степ ридає Без вільного плуга. А долі не жди, немає, Одна лиш наруга. Одна лиш наруга зухвало | Свистить нагаями. Скільки вже тих не стало, Які […]...
- Микола Вінграновський – Учителю, уже ми вдвох з тобою Учителю, уже ми вдвох з тобою… Немолодість твоя і молодість моя… І ріки з водами, і вечір за горою, І ранку під горою течія… Тараса тремоло і тремоло Хорива, Учителю, воно й сьогодні в нас, Наш час душі з того усього плива, Наш час душі – неперебутній час. Собі ми знаєм ціну не з учора… […]...
- Микола Вінграновський – І липи темна тінь І липи темна тінь, горіха тінь прозора… В мені озвалося сріблясто-голубим, Коли учора, вчора-ізвечора На сизім вогнищі дрімав між нами дим, І шепітливі руки говорили До рук моїх в солонім забутті, І говорило поле, і могили, І я казав собі у темноті: Не назову тебе. Хоч знаю, Що прийде час і назову. І від дунаю […]...
- Микола Вінграновський – Я дві пори в тобі люблю Я дві пори в тобі люблю. Одну, коли сама не знаєш, Чого ти ждеш, чого бажаєш – Уваги, ревнощів, жалю? В гірчичнім світлі днів осінніх, На літо старша, ти ідеш, Й тече твій погляд темно-синій, Як вітер в затінку небес. І час твій берег ще не миє, І твої губи ще уста… Дорога давня молодіє, […]...
- Микола Вінграновський – Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь. Проходь. Сідай. У дні оці і ночі Вчорашніми очима я дивлюсь В твої сьогоднішні передвечірні очі. Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу. Отут я видумав себе й тебе для тебе. Отут я серце виняньчив для неба, Не знаючи тоді, що небом назову. Тепер послухай: з нашого жалю […]...
- Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти ті, Яким нема числа… У тепле небо Дивились води, І пісня у вікні – Давно воно мені, Все при мені. Щасливий я – В мене ім’я твоє, І я люблю […]...
- Микола Вінграновський – Прадід Заколисує вітер ліс, Його душу наповнює снами. А над нами – Чумацький Віз, Без волів і коліс над нами. У тім Возі мій прадід спить: Коли місяць обійде небо, – Йде до прадіда відпочить І цілує в плече, як треба. І запитує прадід в сні, Тихо-тихо, мабуть, шепоче: Чуєш, місяцю, чуєш, хлопче, На землі ти […]...
- Микола Вінграновський – Скажи мені, дніпре Скажи мені, дніпре, в якому стражданні, Із серця якого народжений ти? Скажи мені, дніпре, в якім сподіванні, З якої упав на степи висоти? Чи, може, скорившись клекочучій силі, На землю упав лютувать, і стогнать, І чорним вітрам дарувати хвилі, Щоб клопоту з ними й зажури не мать? Чи, може, упав ти на груди століттям У […]...
- Микола Вінграновський – Величальна народові На ясні зорі і на чисті води Ми кажемо, ми скажемо ізнов: У просторі віків, любові і свободи Народ – Віки, Свобода і Любов. На ясну зорю і на чисту воду В благословенний Леніновий час – Цілуєм руку своєму народу, Цю ніжну руку – вона любить нас. Де дім і даль, осінні дальні птиці, Де […]...
- Микола Вінграновський – Український прелюд Останній міст проплив у далині, Колеса змащені росою голубою – І Київ на Богдановім коні Пливе навстріч дніпровою водою… Вже серце під колесами петля!.. Упало серце! де тому причина?.. Вже чуть, як обертається Земля, І обертається з Землею Україна… Красо моя! Вкраїночко моя! Ну, що мені робити – я не знаю! То прилечу, то знову […]...
- Микола Вінграновський – Присвячую Олександру довженкові Сосновий день хиливсь в сосновий вечір, І помідорне сонце обливалось Під краном у блакитному саду, Ще тінь сіріла, Ще бриніли квіти, – Червона кофта поливала їх, – Ще все було! Бринів життя світанок, І з рук його перепустка солодка В той дивний світ, що стане довжиною В усе твоє швидке кіножиття… Стриміли в небо золоті […]...
- Микола Вінграновський – І замалий, і неширокий І замалий, і неширокий Цей світ без берега і меж, Що з ночі в ніч притихлим оком В вікні дорогу стережеш. Суха та шибка чи волога У сніголет чи в дощосіч, Але порожня йде дорога З гори під гору, з ночі в ніч. Вже й сон твої цілує ноги, Спориш сіріє за дверми – Та […]...
- Микола Вінграновський – Золоті ворота 1 Підіймаються грози на тлі вечорів, У тих грозах серця позливались з громами. Блискотять паровози в очах матерів, Рвуться сльози на крила, узяті вітрами, І прощання за нами простерлось руками, В паровозную гриву вчепилось вгорі, По країні летить від зорі до зорі. Підіймаються думи одна за одною… Опускаються очі ув очі до дна… Тишина відцвіла […]...
- Микола Вінграновський – Поїхали на Сквиру, на гриби Поїхали на Сквиру, на гриби, На свіже слово, на меди на темні, Поїхали за тінями орди, Що вічно юні, вічно і зелені. Де дядько крише підсвинкам буряк, Де тітка гусям – гиля, гуси, гиля! – Де жовтими свічками коров’як На наших на козацьких на могилах Цвіте і плаче жовтими слізьми, Очима жовтими – одна-єдина квітка! […]...
- Микола Вінграновський – Гоголю В Холодній Балці ніч відьмача, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці Сіра Відьма З винових ходить королів. Ця Сіра Відьма ще свобідна, І носик їй свобідно впрів. В Холодній Балці над лиманом Нирки пірнають в золоте. І Сіра Відьма крупним планом Собі коханнячко плете. Вона плете […]...
- Микола Руденко – На битій дорозі підкова лежить На битій дорозі підкова лежить. Вилизує хвиля німі береги. В нікуди, в нікуди дорога біжить – В затоплені морем луги. Над вербами тягне димком від села, А змучена думка волає одно: В нікуди, в нікуди дорога лягла – Кудись на замулене дно....
- Микола Вінграновський – Юлії Іполитівні Солнцевій Мене осяяння сповняє перед Вами Від Ваших дум і серця висоти. Я образ Ваш небесними словами В своїй душі навіки засвітив. Всі Ваші дні, як птахів перелеття, Лягли за велетнем в суворості доріг. Тягар трудів, тягар його безсмертя, Як щастя знак, на Ваші плечі ліг. Хвала і честь Вам, героїчна жінко! В стражданні Ви пішли […]...
- Павло Мовчан – Вода (“Впотужнилась вода – уже й не перейнять… “) Впотужнилась вода – уже й не перейнять, Припала до землі її важка печать. І змила кущ лози з мурахом на листку, Пробігши в безліч ніг раптово по містку… Опізнені дощі десь нагорі пройшли – Нам докотив потік лиш піняві вали, Яких не зупинить, не перейнять веслом, А тільки стать, як мур, упоперек селом. Ми бігли […]...
- Микола Вінграновський – Індустріальний сонет Сто чорних димарів на Батьківщині. Сто світлих гімнів рідної землі! Прощай, ганьба, і сором, і жалі! Цивілізована держава моя нині. Сто гордих колосів над збіглими віками. Сто гордих дум на гордому чолі! Це квітне сталь, як перший цвіт землі, Це я навчився мислити руками. Ти чуєш, дніпре, ріко-хліборобе! Ще перший розум наш – Сковорода Григорій […]...
- Микола Вінграновський – На синю синь води лягла від хмари тінь На синю синь води лягла від хмари тінь, Посумувала хмара за собою. До вечора іде, холонучи, теплінь І тулиться до каменя щокою. Складались два крила, вже поночі, під лист, Туман тулився при долоні вогко. Щось далечі було… терново світ наливсь… Земля і Місяць вдвох дивились око в око… Стопа в стопу ступав за родом рід. […]...
- Марта Тарнавська – Над синім океаном Над синім океаном Зустрінемося рано, Як вийде сонце на обрій. Послухаєм, як море Із берегом говорить, Чи день віщує нам добрий? Чи чуєш: немов хтось кличе. Чи чуєш: чайки кигичуть. Чи чуєш, як шепче вітер? Чи чуєш, як пахне літо? Чи чуєш, як шум колише? Чи чуєш, як дзвонить тиша? Чи чуєш удар прибою? Чи […]...
- Микола Вінграновський – Я сів не в той літак Я сів не в той літак Спочатку Думав я Що сів у той літак Але я сів Не в той літак Він був З одним крилом Другим крилом Мав стати Я Я Ним не став І ось вже стільки днів Ми Однокриле Летимо І кожна мить Загрожує Падінням Добре терпляча дорога моя Що смерті не […]...
- Микола Вінграновський – де ти, мій коню Де ти, мій коню з дніпра-дунаю? Зацокоти мені, коню-птах! Може, я долю свою заспіваю Десь попід Каневом у житах. Літаки минаючи й вокзали, Над землею диблячись увись, По дорозі серця ми скакали, Теплий пил тривог моїх куривсь… І глибоким гордовитим ржанням Крізь державні далі над дніпром Ти в’їржаа у світ моє кохання І закляк на […]...
- Микола Вінграновський – Хліб Присвячую Корольову З-поза чого, з далекого незгоддя, – Заснув у глині шумерійський серп, – Дорогою століть в очах мого народу Іде на вітрі чорноплечий степ. Дванадцятого квітня мій ровесник Був хлібом посланий у чорне й золоте: Не старіють на світі наші весни, І наші очі сніг не замете. Бо хліб – давно. Ми завжди в […]...
- Микола Вінграновський – Встав я, – ранній птах I Встав я, – ранній птах, – Зелене диво лебедило, – Ходило літо, вітер пах М’яким зеленим дивом. Встав я, – ранній сніг, – Сміялись коні невисоко, – Дивився радо ніжний світ М’яким коневим оком. Встав я, – сніго-птах, – Ходило біле холодило, – Тремтіло в річки по боках Тонке зелене диво. Дивно на піску […]...
- Микола Вінграновський – Морської осені Стоїть голубою журбою Осінь морська голуба, І моря бентежна плавба З моєю злилася ходою. І ясно далеко мені, І морю далеко ясно, Бо радісно нам і прекрасно Іти в голубому вогні. І думать, і мріять здаля Про обрії нашої долі… Мовчать береги ясночолі, Мовчить ясночола земля. І хвилі в глибокому хорі Здіймають зелені пісні… Іду […]...
- Павло Мовчан – Вода (“При березі тихім вода пробігала… “) При березі тихім вода пробігала, У діток про літо купальне питала, А дітки, зрожевивши ніжками хвилю, До себе, мов кицьку, її приручили. І бігла вода слідом за дітвою, Фарбуючи барвою все молодою. В очах у дітей джерелів холодок, У землю блакитний просотувавсь крок, А джміль голубий їм стежки волохатив, Усіх ведучи до зеленої хати, Де […]...
- Микола Вінграновський – Моя осінь Шепоче дощ про тебе у траві, Ріку читає сірими очима. Ідуть з роботи землі степові, Лежить гора з сосною за плечима. Сухе намокло небо і стебло, У зайченят ростуть веселі зуби, І кавуняче зернятко стекло Червоною краплиною на губи. Подовшали тривоги і листи, Ліси на глину, на пісок опали. Лиш ти одна, мені одна лиш […]...
- Микола Вінграновський – Пісня про життя Заспіваю твоє ім’я, Твоє тихе ім’я вишневе, Де між хмарами обійма Свою ніжну дорогу небо. Де горить під зорею мак І говорить гроза з грозою, Переманює – перейма Хвиля хвилю попід горою. Заспіваю твою любов У великій твоїй дорозі, В тій дорозі, де й я ішов В кароокій рясній тривозі, Де цілує росу роса, Де […]...
- Микола Вінграновський – Пам’яті кінооператора Миколи Бикова Ти, водо, пливи, і ти, вітре, війни: Де кратер бджоли? де життя синій кратер? Тебе обнімаю в обіймах війни, Один, як ніколиньки, мій оператор. На споді землі, де лиш темінь живе, – Де кратер ночей? де життя лютий кратер? Солом’яний місяць і сіє, і жне Один – нікогісінько – мій оператор. Шинеля і фрак, блуза […]...
- Микола Вінграновський – Сонет Зоря над містом піднімає весла. Зоря чекає, доки тиша скресне, Доки присплять дівчата свої весни, Доти зоря над містом не шелесне. Зоря над містом зібрана і чемна, Зоря над містом точна і знаменна, Зоря над містом хлібом пахне темним – Найкраще в світі пахне хліб печений. Така зоря в своїм промінні чесна, Така зоря із […]...
- Микола Вінграновський – Мій день народження – це ти Мій день народження – це ти. Повите муками у тебе є минуле. В огні буденної людської суєти У мене є майбутнє незаснуле. В первонароджену хвилину чистоти З тобою обмінялись ми серцями – Моє майбутнє в грудях носиш ти, А твої муки я повив піснями. 1959...
- Микола Вінграновський – Затям собі на віки вічні Затям собі на віки вічні, Навіки в собі загублю, На березні свої і січні, На тихі тиші і на січі, Затям собі, і замолю Твоє обличчя… Глей і глицю, І цю дорогу дорогУ, Де в сні старім про Остряницю Чорніє груша на снігу. 1972...
- Микола Вінграновський – Василю Земляку Чи то було мені, чи снилося мені – Синіли груші, груші чи смереки, – Як чорнобривий шлях у срібному вікні Проліг мені із коником сивеньким. Я вийшов і пішов. Я йшов один, як перст, І коник мій зі мною сивів поруч. Був день праворуч, ніч була ліворуч, І чорнобривий шлях лежав між ними з верст. […]...
- Микола Вінграновський – Повернення Хікмета Тремти, Туреччино! Він вирушив до тебе. Свою труну розбивши опівночі, Навпомацки в зеленім темновинні Він вирушив до тебе, бо поети І в смерті кличуть землю батьківщини. Він вирушив до тебе під дубами, Під корневищами страждань своїх планетних, Під корневищами політик і країн, Під корневищем людства – до вітчизни. Попід дніпром, біля чола Тараса, До моря […]...
- Микола Вінграновський – Поснули – сплять оса з осиною Поснули – сплять оса з осиною, Змерз чорний кетяг бузини, І літня хмара під осінньою Плечем біліє край зими. На прихололе сонце зморене Надули щоки гарбузи, І соняха обличчя згоряне Прошелестіло у низи. Там, де млинок слухняно бухкає І від олійні тихий струс, Й голодний шпак даремно слухає Маслини захололий пульс. 1976...
- Микола Вінграновський – Романс Не говори, не говори Про світанковий яр, Там сплять прощання явори Під вибухами хмар. Бродили щастям дні мої З тобою у маю, І на багнети солов’їв Я кинув юнь твою. Я плескав небо мрій своїх На твій дівочий шлях… І жаль мені, що я не міг Спалить тебе в полях. Не говори, не говори Про […]...
Вірш задивляюсь у твої зіниці.