Микола Хвильовий – “Битими шляхами, побитими… “
Битими шляхами, побитими
… буряк рясно поле вкрив…
Рипіли вози, гарби –
Йшли: час вів.
Співали пісні голосно,
А на розі висвистував димар.
Далечінь вабила, вигравала
(кольорами: фортеці),
А позаду обізветься
Пітьма.
Та невже то, братці, нема далі шляху?
Та невже то завше золотеє поле?
Ой ти моя чорнобрива воле!
Тільки далі шукати тебе…
Тільки далі!
… І в душі захлюпочеться дзвін.
… Молотки! Молотки!.
… далі. далі!.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Хвильовий – Молотки Витанцьовують, сміються Дзвінко, дзвінко молотки Про весілля революцій – Цоки-цоки-цокотки! Міх задихався, не встигне, Важко – міх! – зітхав… Грюкотіли десь машини, Я з товаришем кував. Іскри бризками повсюди І – нема, Кузня їх вгорі закруте, Проковтне пітьма. А у горні шаруділо Листя золоте: Дух міхів підняв на вила, Віником мете. Ну і день! Сорочка […]...
- Микола Хвильовий – “Коли куделить павутиння… “ Коли куделить павутиння В зеленій ятці і на корчах, Паланка димарів убранням синім Кладе на простір весь похмурую печать. Корінно тхне у травні над бузами, Садок нап’явсь білизною квіток, А батько мій із козубу звисали, Землі шпурляючи залізнеє мито. О тату, тату, хто більш тебе кохає? Який дарунок я з блукання принесу: Ти кожний день […]...
- Микола Хвильовий – “Та невже ніколи не забуду… “ Та невже ніколи не забуду Ці шляхи, цю тирсу, широчінь, Не заб’ю в собі зміюку люту, Що хитренько про степи сичить? Як орган в костьолі, на молитві, Ці уперті спогади з села Знову кажуть: “Ти послухай, рід твій Нас до тебе, зраднику, послав”. Що ти робиш? де ти забарився? Чи забув, як явори шумлять На […]...
- Микола Хвильовий – “Поле. Шляхи. Могили… “ Поле. Шляхи. Могили І чебреці, чебреці. Ліс, цукроварні, села, Ніж і одріз у руці. З братом пішов я в повстанці (брата тепер нема! За Перекопом на станції Плакав по нім туман). Вийшли з оселі, веселі Коні іржали на путь, Грузди озерні далі У золотім меду. Хлопці! За вільну волю! Хлопці-повстанці, в гурт… Й серце забилось […]...
- Микола Хвильовий – Ах, як мертво Ах, як мертво навкруги, як мертво, Запеклися на залізі уста іржі, Пеленає революції мовчазні жертви Моїх думок розпатланий кужіль. Застигла тиша і скиглить Круків примарною печаллю… Невже не можна запалити Тебе, заводе, хоч одчаєм? В зубах шматок у вальківниці – Це рейка, і не родилась так, А рот давно розкритий пічці, Губою П’ятий не хитав. […]...
- Микола Хвильовий – Павлові Тичині Кохаємо залізо й мідь, Бетони і чугуни – Від них родилися громи, Але і співні струни. Нарешті ранок забуяв, Країна зорі має, Списами, шаблями в боях Ми з неба їх здіймаєм. В пилу вовтузимось щодня – Квітки нехай в долині. На революції конях Сконаєм у борінні. Наш кінь реве, копитом б’є, Подібний завше бісу, І […]...
- Микола Хвильовий – “У полі тиша – літній день” У полі тиша – літній день. Кургани, далі – легіт. Куди дорога нас веде Крізь океани спеки? Йдемо. Марія у вінку, І я, такий химерний, Все далі й далі за ріку, Що у безмежність верне. Прийдемо ми? Так, певний я. А сонце дзвонить в хмарах. Та все біжить, спішить рілля Та фаркають примари....
- Микола Хвильовий – На цвинтарі Цвинтар. Шелюга. Хрести. Братерський спокій Тут. Цитьте! Прислухайтесь! По сходах угору все вище і вище, Неначе сама невидима доба, На темне підбанне високе горище Теленькати лізе дзвонар. … І раптом – Гармати, тріск кулеметів І вереск в блакить: – Нема неба, Нема! Єсть – Бороть-ба!....
- Микола Хвильовий – “Співає тиша десь… “ Співає тиша десь, Квітніє у просторах, У мертвій шахті я – Затоплена вона, А потім дзвін-удар, І от гудуть мотори – То по Вкраїні йде Електрики весна. А потім знову кокс, І рейки, й вагонетки, Вузькоколійки дух (як у Карпатах сніг). А на світанку хрест, Розіп’ятий на нетрі, І за горбами смерть, Й осіннії пісні. […]...
- Микола Хвильовий – Пісня з тракту Битий шлях. Життя. Тюпали верхів’я … тюпали, потюпали – далі. Похнюпливі коні поштові, Пісок і батіг в колесо … Чи то – передок, чи то – човен, А хвилі-задума крізь сон. Кажуть, була революція… – Не знаю – я волосний… Куди це мої коні пнуться Напередодні весни? Куди це? Коні! Куди це? … В вербах […]...
- Микола Хвильовий – “За зеленим гаєм… “ За зеленим гаєм Покотився стріл, Хмари-зграї Дим. Тумани у лузі, По ланах. Ну-бо, ще раз вдарте – – Бах-ба-бах! Розстріляли поле, Розкидали цвіт… А бандура в зорях У руці. І криваве море, Бездоганний сміх Налива повітря Фарбами весни. Ще раз покотився Від гармати стріл… І тікає морок Стовбурами… дим… ....
- Микола Хвильовий – На верхів’я Греби, весляре, на верхів’я! Король-весляре, на верхів’я! В люстерці гроз, В люстерці снів, В люстерці гроз безмежних. Король-весляре, гей, блисни В люстерці гроз безмежних. Ой, покотись надхмарним покотом, Що буйний грім. Загогочи скаженим рокотом, Що буйний грім. Та закувала чуйна хмара Й заплакали дощі, Пішли отари – попливли, А потім сипалась вода. Невже вгамує перший […]...
- Микола Хвильовий – “Я із жовтоблакиття перший… “ Я із жовтоблакиття перший На фабричний димар зліз. Журавлиних пісень моїх верші По цехах розставляю – скрізь. Годувала мачуха-недоля, Збайстрював мене батько-кукіль… І до тебе, матусенько рідна, Моя крице, прийшов звідтіль… Низесеньке тобі вітання І уст моїх вишневий смак… Нових хвилин підняв медяник, І з ним – вперед. По великих шляхах, по майданах, На бруку […]...
- Микола Хвильовий – Трамвайний лист І Поспішала кудись на мітинг, Вже смеркало і люкси цвіли, І здавалось: в далекім столітті Недалеко трамвай плив. Погасала прозора осінь, І бадьоро дзвенів крок. Я чомусь одкидала коси Й почувала: бунтує кров. Повернула до трамвая круто, Раптом стала: що таке? На ганку стоїть не кондуктор, А мій милий зняв кашкет. Так і кинулась я […]...
- Микола Хвильовий – Уривки І В темно-синю ніч Ми по драбині на спис. Наша струмоч’я річ З нами на зоряний віз. Вітер в оглоблі хмар, Місяця ріг – дуга, Грім один удар – О буревіє, шугай! Хутко небесний килим Блузою буде весь, Буйно-залізний грім Грюком оддасть честь. Хочемо ще капелюх – Онде Волосожар, 3 різнокольорих дуг Зробимо пояса шар. […]...
- Микола Хвильовий – “Через переліг й байрак темний… “ Через переліг й байрак темний По лісах на поле й на місто Продираються в світлі таємнім Майбутнього зоряні вісті. Під стріхами забрязкотіли симфонії, Задмухала бузкова меса, Прокололо світові гони Гострими гармонійними лезами. Швидкуйте ж, розперезані товариші, Бабахкайте, бийте в бабухатий бубон, Рубайте, рубайте прокльонів гужі – Ну-бо!....
- Микола Хвильовий – Після громовиці Ох, нарешті!. Прокотилась!. Гармати грому вдалечінь, Нема хмарин важкого тіла, І бавиться, і бавиться відмолоділа височінь… І тільки іноді бабриськи Від блискавок-жарин По обрію там низько-низько, Неначе крила золотих пташин. Басейну бовна бірюзова Рядниною безмежно простяглась… Живи! – сріблясте, вічне слово Я чую в цей бадьорий час. На тротуари жваві очі – Калюжі викраяні в […]...
- Микола Хвильовий – “Я тепер покохав город… “ Я тепер покохав город Так весняно, як дуб цвіте. Вже не ляже на скроню скоро Цей прекрасний безмежний степ. Не піду на стіжки сіна І забуду озерну косу, Де ширяв неможливо синій Моїх дум і мрій лосунь. Я тепер не той, що в юність. Цукроварні духмяна путь Одійшла за безбрежні дюни, Що могилами шведськими звуть, […]...
- Микола Хвильовий – Зелена туга І Напередодні злив Сумніву голубого На кучері весни Я голову Кладу. Хто не погас на зоряну дорогу, А каравели дум В пустелю не веде? Ах, пам’ятаю я – повстання на Вкраїні, Заграви, дзвін пожеж – на барикади,- крик, Тривожні ночі, степ, Такий, як ночі, синій, І армії на Крим. Та все це промайнуло, І поклик […]...
- Микола Хвильовий – досвітні симфонії І Аз єсмь робітник… Моя буденна блуза – Що погляди сині коханки … вмить помутніли від шторму … в поглядах синіх коханки Стогнуть пороги … в поглядах синіх коханки В муках рожеві дороги. Стрілець – той знає смак, Коли запахне перший вистріл. А ти, весна, Ти затрояндила в повітрі млистім? А то здивовано тополі Зашелестять […]...
- Микола Хвильовий – В електричний вік Красномовного мудреця Бояна В хуртовину Промайнула Тінь. І обіжно на подій екрані Фаркнув люкс. І читали: Степи Залізняка і Гонти, А на зорі – Гайдамацький рев. То ведмідь блакитноокий Біля твоїх дверей. Гляди ж, щоб думок анемона На релях не закурявила лист, Бо тендітне досягнення гроно Упаде на траурні ризи. І молився я: Отче наш […]...
- Микола Хвильовий – Блакитний мед Блакитний мед до уст прилип, Душа – метелик колекційний, Приколена натхненням до небес. Антени… ах! цікаво… ах! Блукав і там над містом місяць І до піщаних берегів Тріпотно кораблі тяглися, А в щоглах кублився Уламок бурі. Але не бігали тоді за гармонійними Синтезами. Не музиканили повітря Аероплани. Лишень увечері шуліка Кружляв вгорі, А біля нього […]...
- Микола Хвильовий – Швець працює Цок! Цок! по цвяшках На підошві стежки дві – Це я вам – Чобітки. Не дивіться, що я плюну, Розітру, як скло блищить. А який, який я юний В цю веселу мить. Аж по лікоть голі руки: Праця в хаті, а важка… Цитьте, йдуть до мене з бруку… Цок-цок! по цвяшках! . . . . […]...
- Микола Хвильовий – Клавіатурте Клавіатурте розум, почуття і волю – Клавіатурте! Шукайте метрополію свідомого життя. Собака почуває проміння сонця, А ти – о чоловіче – ти знаєш блиск Байдужих зорь? Кінцеві межі кучугурять І вишкіряються з пітьми, А там нікчемність: атом – нуль Куди це вітер так війнув З пітьми? Пустіть по тирсі Арімана Свій гострий нюх! Пізнайте все […]...
- Микола Хвильовий – Тріолети І Маковіє чайма?* на воді – То на сході проміння гуде, Щоб покласти в колиску людей – Маковіє чайма на воді. Всесвіт хворий, хвилюйся, радій – Се спаситель до тебе гряде… Маковіє чайма на воді, То на сході проміння гуде. II Мандарини із Мальти везуть І у фуру впряглася зоря… Зникни геть, на майдані бур’ян […]...
- Микола Хвильовий – Поема моєї сестри Весняні квартали. Ріг. Моя сестра повія… Вечоріє. – Беріть мене всі – Для вас Фльондра1 я. В ліхтарях червоних Відблиски крові – Це юнача кров – моя. Йдіть на моє лоно, Лоно у квітках, Зазоріє в персах, В голову туман … мріяв і гукав… Росте жага. В заулках метушаться кнури. Печуть, печуть жалами Стьожки підфарбованих […]...
- Микола Хвильовий – “Прийде сюди холодна, вечірня… “ Прийде сюди холодна, вечірня, Де метелить, метелить одуванчика пух, І запахне пожаром далеким загірним, І тебе я згадаю на возі, в степу. Упаду, упаду в розпуці на роси, Лебединно прокинусь туди, на вирій. Ах, із білих гречок підвелася осінь І на пасіку лине останній рій. Чи це ти, чи не ти – золотії рамена. На […]...
- Аліса Волш – Час тікав від мене усіма можливими шляхами Час тікав від мене усіма можливими шляхами, Бив посуд, спалював все до тла, А я сиділа прямо отут і його чекала, Думала, що скажу, підбирала слова Я чекала його аби все докорінно змінити Лише майбутнє або декілька кроків в минуле Час з*явився саме тієї миті, Коли я зовсім про нього забула. Він прийшов, сполоханий, невловимий […]...
- Микола Хвильовий – Пам’яті Гната Михайличенка Із класою громів Твоє життя – “роман блакитний”. Товаришу! сьогодні ми всесвітні, Безсмертні, як життя, І вічні, як простори… Не згорнемо свій стяг І ще раз вдаримо об землю “вчора”. Шопена в спогад лиш на мить,- Не домовина кличе – домна. Товаришу, сьогодні ми В літаврнім “дома”. Загинув ти, а там… а там… Та не […]...
- Микола Хвильовий – За обрієм зима Посьолок на горі, а там – завод сизий. На серці пелюстки так тепло-тепло: мак. Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси – За обрієм зима. За обрієм зима, а лебедині крила… Не видко на шляхах – жевріє листопад, Але і промінь-цвіт не намантачить рала – Захворів у степах. Добраніч! У вирій ми, гуси, простяглися. За вами […]...
- Микола Хвильовий Микола Хвильовий Невже я зайвий чоловік тому, що люблю безумно Україну? (М. Хвильовий) 13 грудня 1893р. в селі Тростяниці (тепер Сумщина) в сім’ї вчителів народився Микола Григорович Фітільов. Навчається у початковій школі, гімназії, з 6-го класу якої виключенний за участь у революційній організації. 1916р. – фронти першої світової війни, член дивізійної ради солдатських депутатів. 1917р. […]...
- Микола Хвильовий – Я (Романтика) – Характеристика твору Характеристика твору Миколи Хвильового “Я (Романтика)” “Я (Романтика)” – психологічна новела Миколи Хвильового, ідеєю якої є фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму. Присвята “Я (Романтика)” має специфічну присвяту: “Цвітові яблуні”, новелі М. Коцюбинського, де душа головного героя, батька, у якого померла донька, подібно до душі “Я” подвоїлась (у […]...
- Микола Хвильовий – Ми Ми проходили повз шахти… Ми – любовниця і я. Сонце грало на сопілку, Грало липко на сопілку – Ліденцеву. Я за руку її взяв, Й наші очі упірнули В легіт. Ах, як легіт засміявсь І бузково, і тендітно, Коли дзвінко біля серця На пляшках хтось вибивав. І звернули ми на стежку … чи то в […]...
- Микола Хвильовий – Голод Обгризли дерева за повіткою коні, Гаряче дмуха вітер в степ, Кублиться по шляхах і по оселях стогін – Жах росте. А сонце нагартовані язики гостре, А сонце в рослину смертельні ножі, Гинуть у тузі тремтячі роси, Розпука біжить. Мандрують на бездоріжжі халабуди, За ними стежить журний рип, А на горизонті в фіолетах закутий Конає спечений […]...
- Микола Хвильовий – Тіні В серпанках вечори проходять біля вікон, За пічкою квилить сіренький смуток. … Сьогодні дико… … Тіні, падають тіні. Свист нагая Тьєра, Хлопці! Скоріш на коні! Коні! Коні! Коні! Жах. Зав’юшилось обличчя кров’ю … на ярмарці колись. Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови? Чого? Темно, в голубих проваллях мряка, Я казками снити захотів, А небо […]...
- Микола Хвильовий – Смуток В зелених композиціях сьогодні ріс, А потім довго з корпусами, З міськими корпусами розмовляв. І руки бліді, наче місяць. … його, його далекий сніп! До мене геній простягав – то Леонтовича зелений, Зажурний, як осінній дощ. Журба, турбота, і сум, і смуток… Вклоняюсь вам! Люблю у полі, на могилі Стояти в вечорах І прислухатись, і […]...
- Микола Хвильовий – На позиції Які простори – Буревій! Іде із лісу – Буревій! І сосни на узліссі стогнуть. Рішуча ніч – і буде морок, І упаде на груди стріл, І відгукнуться Трансільванські гори. Шляхи в тривозі (без шляхів). А тут – потоки, бук, Потоки, бук, Бук! – Так монотонно із-за дроту … прокинувсь вартовий … Які простори – Буревій! […]...
- Микола Хвильовий – Ex oriente lux* Присвята Правобережжю Громи… а може, й не громи? … вози у північ брукували І з’їхали на грунт м’який… Навіяв вітер тишу. … тишу. І гаснуть блискавиці. Заколоратурила кольорами веселка, Закрапала – Рудий, Фіолетовий, Синій. І от земля відчула Теплінь крокуючого ранку, Як річці воду в дощ… Зі сходу … кучугури кучугурили там. Зі сходу Струмкує […]...
- Микола Хвильовий – Скляр Під пахвою у мене скло Тихесенько дзвенить у скриньці, Дивлюсь – на обрію веслом Зоря гребе у східній криці. Дружок мій любий – діамант – З кишені блузи щулить око, Ох, як він весело в туман Застромить погляд свій глибокий. Іду по вулиці, а скляр Яскравко – ранок кучерявий – На мій дзвінкий крокує шлях […]...
- Микола Хвильовий – Путь Мороз у зорях блимав Безкольорово – … сон. Співали сани на путі Сріблясту пісню про сніги. Співали сани на путі. І сни далекі (сни весни)… І снилась осінь у осоках… Про сині роси на світанку Співали сани на путі… Мороз у зорях блимав. Ми їхали На північ Полем Сніговим....
Україна одна держава твір.