Микола Зеров – Брама Заборовського

БРАМА ЗАБОРОВСЬКОГО

Ні, не бундючний, ситий гетьманат,

Не багатир – полковник череватий,-

Її поставив очі чарувати

Смиренний рясофорний меценат.

Намігся він, замість жебрацьких лат,

Убрати гору в золото й шарлати,

І крутодахі виросли палати

Серед поліських, гонтом битих хат.

Наук любив він сяйво щирозлоте,

І школам оддавав свої турботи,

І був світильник, щедрий і благий.

В дні займанщин, хижацькі і брутальні,

Святительську пишноту панагій

Він забував для книг і готовальні.

1930

(Коректив)

ІІ

Ваш милий образ – трафарет і хрія:

Був характерніший цей меценат –

Князь церкви, синодальний дипломат,

Досвідчений і промітний вітія.

Він знав, як оздобляє панагія

І люстро мав на споді (біля врат

Оглянути пишноту власних шат),

Дбав, щоб була ефектна літургія.

А гроші, жертвувані школярам,

Рипіди й маски тріумфальних брам –

То є медаль, що має на звороті

Хижацтво й хамство “від усіх джерел”:

Гладких ченців, що догоджають плоті,

І чорні стріхи монастирських сел.

12.ХІІ.1930


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Аналіз до моря вороний.
Ви зараз читаєте: Микола Зеров – Брама Заборовського