Місія: вижити

Отак і живу: не бачу, не чую, не відаю…
Бездітною матір’ю, недогорілою відьмою,
В два ока-вікна тримаю на мушці третє,
Де чорні коти злизали із рук секрети
Твого перелюбу. Мій п’яний патлатий Гітлере,
Бо-рись до останнього (літра / клітора / літери),
Вкривайся тінями-ковдрами (матово, матами),
Виношуй дублерку-весну. Епохальну, атомну.
Лінкор камасутри у лімфі твоєї “альтер”
Наснив собі берег і дефрагментує шпальти.
Трощи вітражі і пали все, в рядок не вишите,
Кипи на всі цельсії, фюрере…
Місія: вижити.

Життя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Мартин боруля аналіз.
Ви зараз читаєте: Місія: вижити
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.