Міст Мірабо – Аполлінер Гійом
Під мостом Мірабо струмує Сена
Так і любов
Біжить у тебе в мене
Журба і втіха крутиява шалена
Хай б’є годинник міч настає
Минають дні а я ще є
Рука в руці постіймо очі в очі
Під мостом рук
Вода тече хлюпоче
Од вічних поглядів спочити хоче
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Любов сплива як та вода бігуча
Любов сплива
Життя хода тягуча
Надія ж невгамовано жагуча
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Минають дні години і хвилини
Мине любов
І знову не прилине
Під мостом Мірабо хай Сена плине
Хай б’є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є
Переклад М. Лукаша
(3 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тема вічної пам’яті у віршах Гійома Аполлінера “Міст Мірабо” та “Зарізана голубка і водограй” Французький поет Гійом Аполлінєр, творчість якого нині стала, класикою, жив на межі дев’ятнадцятого, “залізного” століття (за словами О. Блока), і століття двадцятого, насиченого катастрофами і війнами. Вірші Гійома Аполлінера являють собою дивне поєднання емоційного ліризму і внутрішньої трагічності. Аполлінєр – один із перших поетів, котрий заторкнув у своїх творах найзвичайнісінькі, на перший погляд, теми і […]...
- Гійом Аполлінер – французький поет – новатор Душа ятриться з непокою І водограй рида зі мною. Г. Аполлінер “Перш ніж відчути естетичне задоволення від поезії В. Свідзинського, Б. Пастернака, Б. І. Антонича, треба спочатку хоч щось зрозуміти. Зробити зусилля і хоч навшпиньках дотягнутися до їхніх висот, духовних, інтелектуальних, і мистецьких” – цією цитатою А. Моклиці мені захотілося розпочати свій твір. Тут не […]...
- Гійом Аполлінер Біографія ГІЙОМ АПОЛЛІНЕР (1880-1918) На початку XX століття французька поезія почала розширювати коло своїх художніх пошуків. Гійом Аполлінер, як у фокусі, зібрав художні імпульси, що йшли з минулого, і багато в чому визначив розвиток французької поезії на десятиріччя вперед. Справжнє ім’я поета – Вільгельм Аполінарій Костровицький. Народився він у Римі в 1880 році, його рідними мовами […]...
- Гійом Аполлінер РЕФЕРАТ На тему: “Гійом Аполлінер” Позашлюбний син італійського офіцера і польської дворянки (Анжеліки Кастровицької, російської підданої, дочки польського офіцера Михайла Аполлінарія Кастровицького, який втік в Італію після Польського повстання 1863-1864 р.; ) з’явився на світ 26 серпня 1880 р. в в Римі під ім’ям Вільгельма Аполлінаріса Костровицького. Спочатку він відвідував школу в Монако, куди переїхав […]...
- Зарізана голубка й водограй – Аполлінер Гійом О постаті убиті любі О дорогі розквітлі губи Міє Марее Єтто Лорі Анні і ти Маріє Де ви дівчата Я вас питаю Та біля водограю Що плаче й кличе Голубка маревіє Душа моя в тремкій напрузі Де ви солдати мої друзі Де ви Бійї даліз Реналь Печальні ваші імена Як у церквах ходи луна Б’ють […]...
- Активно-творче ставлення до життя в поезіях Гійома Аполлінера (1 варіант) Одним із найяскравіших представників світового авангарду є французький поет Гійом Аполлінер. Його творчість, багатогранна й неоднозначна, пройнята життєстверджувальними настроями, пропагує активно-творче відношення до буття. За цією манерою можна впізнати будь-яку поезію Аполлінера, не переплутавши її з твором жодного іншого поета. У чому виявляється мотив життєрадісності у віршах французького авангардиста? Тут наявна асоціативна образність, живе слово […]...
- Символіка образів у поезіях Г. Аполлінера Вільгельм Аполлінарій Костровицький, відомий французький поет, був пристрасним шанувальником творчості поетів-романтиків – Вердена, Рембо, Малларме. Його перші літературні спроби – це поєднання романтики і символізму, а теми віршів перегукуються з темами німецьких народних пісень, якими він захопився в ранній молодості. Але життя – суворий учитель. Гійом Аполлінер залишається без засобів і веде напівголодне існування серед […]...
- Про образність, символіку і про білу голубку миру (за поезією Г. Аполлінера) Французький поет Гійом Аполлінер вважав, що саме французька поезія стосовно нововведень має слугувати взірцем для поезій Європи і всього світу: “Нова свідомість, якій належить охопити увесь світ, ніде ще так не відбилася у поезії, як на грунті французькому. Жорстка розумова дисципліна, яка для французів завжди була законом, дозволяє їм і всім тим, хто духовно від […]...
- Іван Андрусяк – є місце де вода не приживається Є місце де вода не приживається Гаряча цвіль не втримує слова Як чорний танець гордого китайця Його печаль по череву сплива Є місце твору – ген аж поза титрами Коли фуршетом зафіксують шок Поети повипалювали титули На голих грудях відданих жінок Їм легко плисти – їм потятим хвилею Уже ніяка мрія не страшна Коли їх […]...
- Останній міст полковника – драч Іван Вдарили сурми в маєво листя зеленого, Крила наметів лячно залопотіли, Зорі летіли в очі молодо і черлено, І сон оксамитив непрочумане тіло. Багнетами хряснули карабіни холодні, Сіялась ніч крізь рожеве решето. Смачно кричали сколошкані взводні, І шикувались солдати нарешті. Ковтали останні сонливі шепоти, Сопіли друзям у теплі потилиці. В уяві блукали несмілі прожекти, У що […]...
- Для тебе Кожний день встаю, лиш думаю про тебе! Про моє сонечко, про мою любов! І кожний вечір лягую з думкою про тебе, про свою любов! І хочу я! бути лиш з тобою, з моєї зіркою ясною! Усе життя з тобою, лиш з тобою прожити неначе унісон! Ти моя єдина! Живу я лиш для тебе, для тебе […]...
- Іван Драч – Останній міст полковника ІВАН ДРАЧ ОСТАННІЙ МІСТ ПОЛКОВНИКА Вдарили сурми в маєво листя зеленого, Крила наметів лячно залопотіли, Зорі летіли в очі молодо і черлено, І сон оксамитив непрочумане тіло. Багнетами хряснули карабіни холодні, Сіялась ніч крізь рожеве решето. Смачно кричали сколошкані взводні, І шикувались солдати нарешті. Ковтали останні сонливі шепоти, Сопіли друзям у теплі потилиці. В уяві […]...
- Твір на тему: Часовий міст між минулим та майбутнім України Життя не стоїть на місці, воно швидко змінюється, удосконалюється. Здавалося б, нові надбання науки і техніки, нові культурні та політичні процеси, нові задачі та напрямки розвитку мали б остаточно відокремити наш час від минулих століть, поховати те, що було, під попелом літ. Однак насправді минуле ніколи не загине, не порине у забуття, бо у кожного […]...
- Юрій Андрухович – Веснянка до сну Цвітіння дерев найніжніша пора – Найвище зусилля краси і добра… Як чуйно ступаю в зелену країну, Де соком дощів пахне тепла кора!.. Це все ще присниться: і ці дерева, І сповнена зросту зірчаста трава – І вчора, і нині, і завтра, і вічно Дерев біле сяйво на землю сплива… А злива вночі – то висока […]...
- Твір на тему: Мандрівка містами України (про що розповідають імена міст) Мандрівка містами України (про що розповідають імена міст) З давніх-давен у людей виникло прагнення проникнути в сутність географічних назв. Кожна з них немовби запрошує прочитати її неповторну і приховану віками історію, кличе відгадати покриту нашаруваннями сторіч істину. Народження деяких назв сягає прадавньої давнини. З тих пір – унаслідок вічної зміни картини світу і розвитку мов […]...
- Христина Головко – Повільно вводиш самотність мені в вени Повільно вводиш самотність мені в вени І заливаєш, щоб навіки – воском, А осінь тче і з митей гобелени Думки біжать поромами під мостом. Завзято вводиш у мій час – тишу, І цементуєш – щоб навік – в останнє, Свою любов ти мов тягар облишиш, Вона ж осяде у тобі, мовчанням. Оскому слів натягнуть твої […]...
- Павло Мовчан – Вдовине (Повоєнне) Синіє до хати зозулине око, Сирітно, незатишно, зболено так, Що чашка в руці перехлюпує соком, Вростаючи гостро в кулак. Оце ж бо твій дім, самото-удовице: Побілені стіни, долівка німа, Крок ступиш – і зяє безодня-криниця, Вода невтоленна, шалена зима. Оце ж бо твій дім – погніздовище суму, Де дві горошини до стелі ростуть, Де дві […]...
- Павло Мовчан – Надмір Яке строкате пір’я в пташки, – Зліта, зірвавши тятиву. І не соромиться ромашки Метелик, впавши на траву. І спів спиваючи по краплі, Дивуюся: та й щедротратні Озвучені липневі дні. Бо й каркання було б достатньо Давно оглухлому мені. І кожен овоч, як годинник, Указує на час бджолиний, На надмір розкошів та барв. Та, мабуть, вища […]...
- Григорій Сковорода – Все минає Все минає, але любов після всього остається. Все минає, але не бог і не любов. Все є вода – навіщо на води надіятись друзі? Все є вода, але буде дружня пристань. На цьому камені заснована вся церква Христова. Це нам і кефа, петра і скеля....
- Активно-творче ставлення до життя в поезіях Гійома Аполлінера (2 варіант) Гійом Аполлінер називав своє мистецтво “новим реалізмом”, “надреалізмом”, “сюрреалізмом”. Цей термін вперше прозвучав з уст поета у 1917 році й визначив появу нової модерністської течії. Сюрреалізм прагнув “створити видимість надреальної дійсності, яка поєднує риси яви й сну”, перебуває поза логікою, доводами розуму, традиційними естетичними та моральними нормами”. У сюрреалістичних творах, як правило, присутнє строкате зібрання […]...
- Павло Мовчан – дно великої біди Все глибше входить ліс зазубринами в воду, І шелест листв’яний занурюється вглиб Ріки, де залягли важкі скарби на споді, Де схованку знайшли рухомі злитки риб. Здери цю плівку дня, відкриються відбитки Вчорашні, незнайомі, забуті та плиткі,- Там тонучий вчеливсь руками в криги злитки, А нерухомий ліс чорніє надовкіл… Береза не подасть ні кореня, ні гілки, […]...
- Христина Головко – Я пуста, як безодня Я пуста, як безодня І наповнена як вона Докорів твоїх-сотня Наливає темінь до дна Я загублена немов пустеля І безкрая як вона, Душа твоя – моя оселя Наповнює любов до дна. Я незнана, мов джунглі планети І шалена немов вони.. Не клади на мене вето Всеодно прийду в твої сни. Я відкрита немов горизонт, Як […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Барвінкова щирість Кохай мене звичайно й просто, Так, як кохають всі дівчата. Коли проходиш білим мостом, Зоря в твоє волосся вп’ята. Так палко вміють цілувати Лиш ті, що перший раз цілують. В тремтінні слів твоїх крилатих Я барвінкову щирість чую. 9 квітня 1935...
- Павло Мовчан – Сніги Ой, як пахнуть сніги! Голова захмеліла, І, учадівши, всох серед снігу будяк. Під ногами, поглянь, навіть тінь побіліла І біліє, біліє в очах березняк… Кім’ях снігу летить у безодню зіниці І, маліючи, тане в її глибині, І зникають у небі побілені птиці, І минають, минають раховані дні. Ох, як пахне життя! Особливо – минуле. День […]...
- Надя Ковалюк – Нежданна зустріч… Ні про що розмова Нежданна зустріч… Ні про що розмова, А серце б”ється так, як і колись. Як діти зачарованого кола: Зустрілись ми, щоб знову розійтись. Це так безглуздо – в душу заглядати, Коли єдиний вихід – утекти. Кому потрібні із піску палаци, Якщо від них два кроки до води? І як же ми з тобою умудрились З”єднати протилежні […]...
- Тарас Шевченко – Тече вода з-під явора Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють. Тече вода із-за гаю Та попід горою. Хлюпощуться качаточка Помеж осокою. А качечка випливає З качуром за ними, Ловить ряску, розмовляє З дітками своїми. Тече вода край города. Вода ставом стала. Прийшло […]...
- Христина Сможаник – Минулося Та, як бачиш, момент розтавання Настає у новий для нас час. Ти що… плачеш? Відчуваєш моє горювання? Хах, я сильна, потерплю. І не буде вже – нас. Не бажаю більше страждати, Натерпілась тебе більш життя Ненавижу, не збираюсь тебе я кохати, Лиш відчую легке забуття. Пройшло лише місяців пару, На щоках моїх ні сльозинки Я […]...
- Христина Сможаник – Пояснення Та, як бачиш момент розставання Настає у новий для нас час Ти що, плачеш? Відчуваєш моє горювання? Я сильна, потерплю і не буде вже нас. Не бажаю більше страждати, Натерпілась тебе більш життя, Ненавиджу, не буду кохати. Лиш відчую легке забуття. Пройшло лише місяців пару, На щоках моїх ні сльозинки, Я не стану похожа на […]...
- Тарас Шевченко – Минають дні, минають ночі Минають дні, минають ночі, Минає літо, шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь… Доле, де ти! доле, де ти? Нема ніякої, Коли доброї жаль, боже, То дай злої, злої! Не […]...
- Катерина Кочетова – Хтось подарує ніжності слова Хтось подарує ніжності слова Та лиш чекатиме світання за світанням, І не помітить те, як час сплива, А я не буду вірити зізнанням. Я відбудую мрії до зірок, Але не потону в світі ілюзій. Достатньо інколи зробити крок, Щоб не тримати серце у напрузі. Хтось у обійми схоче захопити, Але думками буду я далеко, І […]...
- Твір на тему: Народна пісня Народна пісня… Хто її не слухав або не співав сам?! Століттями вона лунає по нашій Україні, чаруючи слухачів мелодійністю, красою, задушевністю. У словах М. Добролюбова розкрита суть української пісні: “Відомо, що в пісні вилилася вся минула доля, весь справжній характер України, пісня і дума1 становлять там народну святиню, краще добро українського життя, в них горить […]...
- Павло Мовчан – Зупинка Вже дихають вирієм крила лелечі, І тінь прохолоди все довше лежить У тебе в ногах. І згинаються плечі, Так наче поважчала неба блакить. В сусідськім дворі відбуяло весілля: Спориш весь затоптано, вибитий тік, І жовтий листочок, немов на похмілля, Кружляє, танцює востаннє за вік. О часе біжучий, на хвилю спіткнися, Незримий годинник у серці спини… […]...
- Минає день Минає день, минає тиждень, Минають місяці, роки, А ми живем. Ами живем! Живем понад усі гріхи, Гріхи минулі і майбутні І забуваєм, що було… Яке то жастя! могло б бути, аби тебе і незабути І незабути кожен час Коли любов була у нас. А може й горе!? Ти уяви лиш на хвилину, що Кожен день […]...
- Поетичні роздуми про сутність людського життя в поемі “Минають дні, минають ночі” По закінченні Академії мистецтв у Петербурзі Т. Шевченко повернувся в Україну. Свої почуття і настрої, які виникли у зв’язку з цією подією, він висловив у вірші “Минають дні, минають ночі… “. Поет знаходить Батьківщину такою самою, якою вона була і до його від’їзду. Безрадісна картина виникає перед його очима: Минають дні, минають ночі, Минає літо. […]...
- Ці слова про набиті трамваї… – драч Іван Ці слова – про набиті трамваї У вечірні просинені сутінки, Про зволожене танучим снігом Вітряне різкувате повітря, І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням, І про мрійні і теплі фіалки У спітнілій його руці. Ці слова – про терпку утому, Що сплива водяними струмками У блискучий цинковий тазик З його шиї, плечей і спини; […]...
- Богдан Тригуб – Шоколад Ти їстимеш шоколад із моїх рук, А я зриватиму із твоїх губ нектар… Ловитиму я твого серця кожен стук, Шепотітиму, що ти мій кращий дар! Найчутливіший радар з можливих, Налаштований на всі мої частоти… Ти мов гаряча житня нива, Шалена буря у чужих широтах! Я до сьогодні не знаю хто ти, В тобі присутнє все […]...
- Олена Теліга – Гострi очi розкритi в морок * Гострi очi розкритi в морок, Б’є годинник: чотири, п’ять… Моє серце в гарячих зморах, Я й сьогоднi не можу спать. Але завтра спокiйно встану, Так, як завжди, без жодних змiн, I в життя, як в безжурний танок, Увiйду до нiчних годин. Придушу свiй невпинний спогад. Буду радiсть давати й смiх. Тiльки тим дана перемога, […]...
- Олесь Гончар – демобілізованому Ти їдеш додому туди, до дніпра. Позаду Європа, шалена пора. Ти згадку про неї довіку носи, Повище підкручуй гвардійські вуси! Були в Будапешті, були ми у Відні, Бували багаті, бували і бідні, Були ми і пильні, були й безтурботні, Десятком ходили супроти сотні! То бажані друзі, то судді суворі, Ми й небо трусили! І падали […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Молодий поет Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, Мов не ліси хвилюють, а моря, Та в серце туга стукає, мов пугач. Тоді виходжу в чорну ніч на ганок, Деру очима тінь, гляджу зорі. Крізь вихор чалий кінь зарже над раном, Роздзвінно гупне копитом в поріг. І сам не знаю, як скачу в […]...
- Семенко Михайль – Старий годинник В сутінках сумних отінених Образ забутий виник. Його родив у однотонних цокотіннях Старий годинник. Фрази плетуться в журнім смерканні Старомодних перлів. Сумні, далекі і рідно-незнані Душі померлі....
Валер'ян підмогильний започаткував в укр літературі.