Михайль Семенко – Океан

Я не знаю – є
Що ще більш таємне
Як це співуче слово –
Океан.
Скільки людей-героїв
В твої простори впивалося –
Скільки надій ламалося
Крізь туман.
Скільки народів твоїми водами –
Крізь піну невірних хвиль –
Змагалося з бурями й непогодами
Проклинало могутній
Штиль.
Скільки губів безгучно зціпилось
В бажанні непевних ран
І проклинало – й благословляло
В шепоті:
Океан.
І я – закоханий – я наче мрію –
Прагну хвилинами найгостріших стум
До тебе – в обрій – приходь – зогрію
І душа повна невиразних
Ран.
Що це мені й сьогодні вдарило –
За колом полярним – барабан?
Серце в мені клично захмарило –
Океан –
Океан!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Аналіз вірша крила іван драч.
Ви зараз читаєте: Михайль Семенко – Океан