Михайль Семенко – Запрошення (Я покажу вам безліч світів… )
Я покажу вам безліч світів – Оригінальних і капризних. Я покажу вам безліч шляхів – Хто хоче мого духа визвать? Ми проходимо до останнього пункту. Ми перемогли всі стихії й дощі. Я відчинив двері замкнуті – Хто хоче зі мною гулять вночі?
Вірш “Запрошення” – це звернення до прийдешніх поколінь. Поет усім тим, хто хоче його “духа визвать” обіцяє показати безліч світів “оригінальних і капризних”, безліч шляхів, а також відчинити замкнуті двері. Михайлові Семенку вдалося перемогти “всі стихії й дощі”, тому, звичайно, прогулятися з ним уночі було б цікаво.
Ліричний герой поезії уявляє себе духом із потойбіччя. Він говорить про те, наскільки життя таємниче й загадкове, скільки в ньому доріг, котрі треба подолати, який різноманітний у людини вибір. Пізнати сенс буття і небуття – це дійти “до останнього пункту”, відчинити “двері замкнуті”. Не кожний на це зважиться, адже чекають на мандрівника “всі стихії й дощі”. Прогулятися в пітьму, спробувати осягнути таємниці життя й запрошує читачів поет разом зі своїм ліричним героєм.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Семенко Михайль – Запрошення (“Я покажу вам безліч світів… “) Я покажу вам безліч світів – Оригінальних і капризних. Я покажу вам безліч шляхів – Хто хоче мого духа визвать? Ми проходимо до останнього пункту. Ми перемогли всі стихії й дощі. Я відчинив двері замкнуті – Хто хоче зі мною гулять вночі?...
- Михайль Семенко – Запрошення (Ви знаєте?) Михайль СЕМЕНКО ЗАПРОШЕННЯ Ви знаєте? Прекрасний краєвид з гори Батиєвої. Ви, певне, не були там ніколи? Не гуляли по сніго-білому полю? Ми вас запрошуємо – наберіться бажання сміливого і приходьте до нас. У нас тут доволі весело. Звичайно, до нас не заходять автомобілі – Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді. Ах, як тут гарно! […]...
- Семенко Михайль – Запрошення (“Ви знаєте?..”) Ви знаєте? Прекрасний краєвид з гори Батиєвої. Ви, певне, не були там ніколи? Не гуляли по сніго-білому полю? Ми вас запрошуємо – Наберіться бажання сміливого І приходьте до нас. У нас тут доволі Весело. Звичайно, до нас не заходять автомобілі – Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді. Ах, як тут гарно! Як тут симпатично […]...
- Семенко Михайль – Я (“Я – жертва погасаючого світу… “) Я – жертва погасаючого світу. Я – поранений звір. Можливо, що прибув на аероліті І кинув довкола зневажливий зір. Дух мій В захопленні можливостей футурних, І в крові – безліч архаїчних атавіз. Я – в пестінні хмарок пурпурних, Я – скрізь. Я ховаю в собі всі горіння й інстинкти, Я – синтеза поетів і мрій. […]...
- Аналіз вірша “Запрошення” М. Семенко Вид лірики: громадянська, публіцистична. Жанр: ліричний вірш-посланни. Тема: Ліричний герой запрошує старших колег завітати на Батиєву гору Ідея: Заклик до старшого покоління інтелігентів, митців знайти спільну мову з новаторською молоддю Віршовий розмір: ямб Провідний мотив. У творі “Запрошення” автор закликає старше покоління інтелігенції знайти спільну мову з молодими митцями, запрошує всю небайдужу до творчості молодь […]...
- Аналіз творчості Михайля Семенка Провідним поетичним образом у поезії М. Семенка є місто. Його він оспівував у кількох поезіях з однойменною назвою. Ці твори мають другу назву за першим рядком: “Вдихаю я тонку отруту… “, “Блимно і крапно”, “Сонце освітлювало… “, “Зойкно вилітали… “, “Вечір подощовий… “, “Місто мокре”, “Ось те сте… “. А також у віршах із надзвичайно […]...
- Семенко Михайль – Осінь Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь серпанок густий Ти принесла Ради не дам собі В серці моїм мовчання Спогад ридає в журбі Давнє кохання. 24. VIII. 1913. Київ...
- Семенко Михайль – Про себе Я розчаровуюсь все більше Перед найглибшим чаруванням. Моя уява – це не вірші, Це не пасивне споглядання. Майбутнє – центр думок, настр’оїв, Майбутнє – збіг життя і марень, Пройшов немало гір і зломів, Я їв і галушки, і камінь. Піти у подорож самому? На горизонті безліч хмар. Не довіряю я нікому – І футурист, І […]...
- Семенко Михайль – Поезійка про себе Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я захвату лірик поет буйних павз Між віршем і віршем Я мрійник фантаст ще більше ще більше Я страждання поет і радості після страджання Я муки поет і захвату після смертельної муки Я ніжний мов очі м’який як коханки Шовкові війниці […]...
- Семенко Михайль – Улиці Улиці залюднені, трамваї стрійні, З очей таємних шовкові нитки Снуються в душу, де плями мрійні, Де тепло гріють зустрічні думки. Лоскоче груди пропелер шумний, У серці свято, мов смілий скарб Злетів самотно-близький, безстумний, Розцвівсь довкола у безліч фарб. Не розімкну я прозорий ланцюг, Не одділю я фатальних думок – Бо так багато на сонці вранці […]...
- Семенко Михайль – Жалібну сукню У тінях смерку полохливих, Збираючись на концерт, В кімнатці синій мрій бурхливих У дзеркалі зобачив смерть. Злетів із серця посміх білий. Зайшов я необачно й рано. І голос твій – такий несмілий: Ах, я не вбрана. Коли прийду колись я вдруге І сміливо у двері стукну,- Ти зодягни, на фоні туги, Жалібну сукню....
- Семенко Михайль – Туман випливав Містерія Обізвалися струни легеньким гомоном Осміхнулися струни потухлими болями. Ще тріпався звук, але був уже хорий і стомлений Нерви тремтіли нитками голими. Туман випривав з-за гір моторошних Багровість заходу офонив в пекельну містерію Никли дерева, мізерно позгиналися постаті – Бурі, Великій, Таємній Бурі відчиняйте двері. 21. VI. 1917. Владивосток...
- Михайль Семенко – яскравий представник футуризму в українській літературі Я покажу вам безліч світів – Оригінальних і капризних. Михайль Семенко. “Запрошення” Футуризм, що зародився на початку XX століття в Італії, знайшов своїх послідовників і в українській літературі (Михайль Семенко, Гео Шкурупій, Микола Бажан). Лідером футуристів можна вважати Михайля Семенка, який теоретично обгрунтував ідейно-естетичні основи новонародженого українського футуризму. Заявивши про спалення свого “Кобзаря”, Семенко ніби […]...
- Семенко Михайль – Зорі реклам Кохання не любить щирості – Кохання любить гру. В нім – безліч мук і крихта милості, А зрештою від нього я умру. Хто казав, що для кохання йдуть на ешафоти? Хто казав, що кохання – то єднання душ? Ах, не нагадуйте і не підходьте до мене доти, Заким я не зміцнію і не скажу: не […]...
- Семенко Михайль – Патагонія Я не умру від смерти – Я умру від життя. Умиратиму – життя буде мерти, Не маятиме стяг. Я молодим, молодим умру – Бо чи стану коли старим? Залиш, залиш траурну гру. Розсип похоронні рими. Я умру, умру в Патагонії дикій, Бо належу огню й землі. Рідні мої, я не чутиму ваших криків, Я – […]...
- Семенко Михайль – Міський сад Буду ходити у міський сад. Там кабаре і фарс. Люблю, коли в душу просковзує гад – Тоді так багато фраз. Ха. Збоку червона карусель Серед общипаних запльованих кущиків. Хрипить катеринка, скільки п’яних трелів Ніби зграя веселих маленьких цуциків. На веранді струнних квартет. Я – поет. 23. IV. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Вогники по бухті скрізь Катер дає третій гудок – Блискучий, витворний катер. Місячної ночі ми кидаємо Владивосток І рушаєм в бік, де темніє кратер. Вогники, вогники по бухті скрізь, Вода шумує, і колише хвиля. В нашім серці правда немає сліз, Мила? Місто, місто в огнях зостається ззаду. Море виблискує, тіні погляд лоскочуть. Кохана – чому ми раді, Чого серце […]...
- Дмитро Павличко – “В тобі одній люблю я безліч… “ В тобі одній люблю я безліч Жінок, дівчаток і бабусь. Числа твоїх облич і масок Я, наче космосу, боюсь. Боюсь одкинути завісу Над безміром твого єства. Люблю я тайну поєднання В тобі – людини й божества. Будь ніжною, це все, що треба Тобі для влади над людьми. В своїй істоті звіра хижість Згаси, та зовсім […]...
- Семенко Михайль – Протока Берінга Ні, не поїдемо ми з Вами в Америку, Бо будете падати там в істерику, Бо серце моє, найсвятішу муз’ику, – Нерозважному крику Я присвячую зараз. Може, хочете бачити Ви в особі моїй Кубелика? Ах, не можу бути ніким і нічим я, Окрім Семенка. А потім… Панно, я поет скетінг-рінга, Через протоку Берінга – Наш у […]...
- Семенко Михайль – Поет (“Я жду, коли надійде хвиля… “) Я жду, коли надійде хвиля І мою душу підхватить бурун. Я не люблю, коли поруч – мила, Я під моїми ногами – грунт. Моє серце прагне неіснуючих квітів. Моє серце квітне у болях шукань. Я не сам, я не сам на світі – Моя буря у фарбах світань. Я любуюсь безсюжетністю бурі, Сила – мій […]...
- Михайль Семенко – Океан Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори впивалося – Скільки надій ламалося Крізь туман. Скільки народів твоїми водами – Крізь піну невірних хвиль – Змагалося з бурями й непогодами Проклинало могутній Штиль. Скільки губів безгучно зціпилось В бажанні непевних ран І проклинало […]...
- Семенко Михайль – Міркування Коли з’єднаються всі самотні в пари І прибере реальні форми невідомість,- Прогнуться розплавлено асфальтові тротуари – І що ж буде, що буде натомість? Виростуть незримі, затріпотять металеві крила, Розум заперечить, Онаглить покрик – ну вибачайте, ні – І що ж буде, коли в крамниці не вистачить мила І бананові дерева вкриє сніг? Коли сміх захолоне […]...
- Семенко Михайль – Русокосою оточила В моїй душі – Уїтмен і Стріндберг. Русокосою оточила. Я взнав, що вона любить буйність і вітер – Жить мені взнав, далі несила, несила. Очі мої Знов опромінює сутінь фоном безбарвним. Завтра. Не буду я завтра бачить її. Може так хочу. Може так треба. Бо в грудні я бавлюся травнем. На душу свою я насунув […]...
- Семенко Михайль – Хлопчик Молодий я і багато взяв, Світ і життя збагнув зарано. Душа моя ще просить ласки, Я ще дитина – і коли дорослим став? Я прагну друга, як колись, Коли був наївним ідеалістом, І хочу, щоб мене хтось зрозумів. Я ще хлопчик, і моя мрія – панна. Я непрактичний, І мене лякає женщина. Я – несталий, […]...
- Семенко Михайль – Запитання (“Я хтів би знать – що є життя?..”) Я хтів би знать – що є життя? Хто засвітив на небі зорі? В натхненному бурхливоморі Сумує людське почуття. Життя не є цвітучий гай. Життя є вулиця шумлива. Автомобіль або трамвай Тебе роздавить – будь щасливий. І ходимо як комашня, Не бачим зор у синім небі. Нас гнітить, душить метушня! Не треба! 24. XI. 1913. […]...
- Семенко Михайль – Замір Блискучих слів я б міг сказать багато І виявить палкого почуття Але вогнем шукань я запалився брате Шукаю квінтесенцію модерного життя Схопить момент переходу Схопить момент історії Щоб перекинуть міст в епоху аеро Прозріть у світ де сни прекраснохорі Чюрльоніса і Врубеля Сезанна і Гуро. 7. VI. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Картка Мого життя газельну срібність І випадковість Складаю в картки вузьку безмірність І загадковість Моїх гріхів легку безкарність І слів блискучість Знов наповняє безпорадність І днів сліпучість....
- Семенко Михайль – Біографія Михайль Семенко ( Михайло Васильович Семенко, 19 (31) грудня 1892 , село Кибинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, ниніМиргородський район, Полтавська область – 23 жовтня 1937, Київ) – поет, основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого якпанфутуризм), невтомний організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань. Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими експериментами з формою вірша, запровадив свіжі […]...
- Семенко Михайль – Смерть Мамо. Страждає твій син Мамо. Погибає він Мамо. Так хутко загин Мамо. Жалібний дзвін. Од жінки маю життя. Загину од жінки теж. Мамо. Спалило чуття. Я коло смерті меж Жінко. Хрест з рамена скинь Жінко. Вирви зі стін Мамо. Конає твій син Мамо. Жалібний дзвін. 17. I. 1917. Владивосток...
- Семенко Михайль – Куховарня Мені обридають рими Хочеться спостерігати рухи слів Щоб за ними тяглась моя думка Музика самособойне плелась Переганяю рух життя Люди мене не ображають Крізь пальці дивлюсь Здаються вони завше Як забагнеться. Мені обридли рими Цілком іншої музики Веселіш і безглуздіш було Багнесь також вимовляти щось Ніхто не чув Язик утворює вперше Помовчу трохи щоб знову […]...
- Семенко Михайль – Альбатроси Чи бачив хто, як сліпнуть думи І серце розпадається, надвоє розколене? І коли вирисується воно зі стуми – Це ж жах, коли побачить, що воно – оголене. Чи чув хто, як мріють роси Про життя вічне, ранком, як червоніє схід? Над гатором безшумлять крилаті альбатроси І над душею – привиди страхіть. Заспокоює електрика – Так […]...
- Семенко Михайль – На могилі Розалії Я залишив писульку на могилі Розалії, Душі пелюсток, Я завтра піду, щоб збирати конвалії – Найсумніший цвіток. Щоб збирати конвалії – серця самотного Білі квітки, Серця забитого, серця скорботного Кавалки. Може надія там знов зажевріється В рожевих блисках, Може знов серце самотне зогріється В веселки бризках. Уранці піду на могилу Розалії, Буде писулька її у […]...
- Семенко Михайль – Я іду Я іду по шляху незнакомому, Перегортаю вічності сторінки. Бо і сам не відомий нікому я, Бо не чекаю й сам я на свідки. Я – нічий. Я – ніхто. Мене не знає історія. Мій девіз – несталість і несподіваність. Хочете? Я заримую зараз: істерія. Я остроїв поезію в стрій, Ні разу не надіваний....
- Семенко Михайль – Я сам Ви розумієте? – Я не можу спать. Ви знаєте? – Я ночі не сплю! Мій мозок – символічний автомат. Я пишу грамоту королю. Місто стихне погасаючим сном,- Я звертаюсь до незнаних – вас, Останній трамвай продзвенить за вікном, Тоді надходе передзначений час. І заколишеться тінь силуетом міцним, І забушують повстання в гарячій голові. Я даю […]...
- Семенко Михайль – Річ Я хтів щоб не розуміли люди Щоб з мене завше сміялись Щоб замість привітання бачив тільки Простягнуто-презирливий палець Всі вони такі малі їх так багато Я сам Про них думаєш Думки заполонили Сплелись почування І їх так багато Я сам Тому веселий Журний Очі мої багато бачать Крові нерви всі Дотикаюсь до речей тайну чую […]...
- Микола Руденко – Запрошення Заглянь до подвір’я, сідай біля тину. Тут двері відчиняться в кожну хатину. І в білому кухлі жіноча рука Тобі на вечерю подасть молока. Захочеш, то буде і чарка, й пряженя. Якщо не жонатий, тут швидко оженять. Занидіти в смутках тобі не дадуть, І навіть толокою хату складуть. З рідкого вапна вишумовує піна. Спідниця підтикана, голі […]...
- Семенко Михайль – Ми Чую кроки. Важкі Чую кроки. Тяжкі Чую стони. Он там Чую стони. Не нам Ці зітхання. Любіть Своє, ви його створили Й воно належить вам Чи нам Спокутувати гріх? Це наш сміх. Чуєте наші кроки Кроки молодих ніг? Ми шукаємо собі місця Прудконогі олені І повинні знайти його Там, звідки стони, Де безкровна смерть – […]...
- Семенко Михайль – Сон Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її рука Лежить у мене на плечі легка легка Сонний туман випростувавсь навколо А в далині десь місто спить З відкритими очима Навколо все поснуло застигло захололо І ми самі без човна і не з ними […]...
- Семенко Михайль – 1. V. 914-го Сьогодні перше число мая Перше мая Веселий день молодої весни. Всі сквери й парки залюднені вдень А ввечері відчиняться сади. Я чую вибухи фейєрверків І звідкісь плинуть мідяні звуки. Але я сиджу дома Нікуди не піду сьогодні Сьогодні перше число мая Веселий день молодої весни Молодої весни. 1. V. 1914. Київ...
- Семенко Михайль – Ніч Ніч. Ніч. Ніч. Стукотить у скронях. Порожньо в долонях. В серці – ще сумніш. В очах Жах. Ніч. Ніч. Ніч. 27. VI. 1917. Владивосток...
Родина вадима крищенка біографія.