Моє розуміння булгаковських слів “рукописи не горять”

Михайло Булгаков після видання перших своїх творів став помітною постаттю в літературі.
Країна переживала страшні роки – революції, голод, громадянська війна, і друкувати письменник міг тільки те, що він писав заради шматка хліба: фейлетони, репортажі, газетні оповідання. Він рвався в Москву, яка приваблювала можливістю друкувати справжні, вистраждані твори.
У столиці зібралися головні творчі сили країни із тих, хто не захотів або не зміг виїхати за кордон. Булгакова тут із хлібом-сіллю ніхто не чекав.
Та в 1922 році вдалося надрукувати першу частину ще не дописаної повісті “Записки на манжетах”. Дебют молодого письменника залишився непоміченим критикою. Але і в ті голодні і холодні роки стверджувалися в новій літературі сили, які вже точно знали, по кому і як стріляти. Звичайно, в першу чергу по тих частинках старого світу, які трималися за усяких Пушкіних, толстих, чехових і достоєвських, хто продовжував традиції буржуазної літератури і культури, а потім бралися і за митців, які недостатньо точно розуміли вимоги більшовицької партії до літератури.
Михайло Булгаков скептично сприймав революційний процес, не підтримував революційну романтику, і тому, коли через деякий час партійні функціонери від літератури розгледіли талановитого письменника, на нього полилася злива критики. Тепер чиновники літератури вже знали, що з Булгакова не можна очей спускати. На голову письменника впало стільки грізних звинувачень, що годі було чекати впевненості у завтрашньому дні. У листі до М. Горького в 1929 році Булгаков пише: “Усі мої п’єси заборонені, ніде жодного рядочка мого не друкують… все, що написане мною за 10 років роботи в СРСР, знищено. Залишається знищити останнє, що залишилось, – мене самого”.
Півстоліття після смерті Майстра йшли до читача його твори, адже викреслити із літератури ім’я Булгакова було неможливо. Колись письменник сказав: “Рукописи не горять”. Це були пророчі слова.
Повільно, важко, з багаторічними перервами, але все ж повернення Булгакова із забуття тривало. Тиражі видань його творів були мізерними, і майже в кожному була передмова чи післямова, у якій про Булгакова говорилося стримано, щоб, не дай Боже, не зачепити когось із великих літературних чинів.
У наш час ми можемо знайомитися із творчістю Михайла Булгакова без застережливих коментарів. Він стає для нас, сучасних читачів, ближчим і все актуальнішим, адже у своїй творчості письменник говорив про речі, які стоять поза часом, владою, ідеологією. Добро, любов, справедливість, Бог – це вічні істини, які роблять життя людини осмисленим.
У кожного уважного читача свій Булгаков. Твори Майстра невичерпні і тепер, слава Богу, доступні всім.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Моє розуміння булгаковських слів “рукописи не горять”