Моє ставлення до Любові Андріївни Раневської
Лише ті твори залишаються жити у віках і стають загальнолюдським надбанням, у яких найбільш точно та глибоко відтворено письменником його час, розкритий духовний світ людей свого покоління, свого народу. Саме до таких творів, на мій погляд, належить і п’єса А. П. Чехова “Вишневий сад”, створена автором у далекому 1904 році, вона й сьогодні користується неабиякою популярністю.
Одним із найбільш яскравих образів п’єси “Вишневий сад” є образ Любові Андріївни Раневської. З нею ми зустрічаємося вже на початку п’єси: всі чекають
Настрій Любові Андріївни змінюється щохвилини: вона швидко переходить від сліз до сміху, від суму до веселощів, від розуміння загрози втратити маєток до безгрунтовних надій на чудесний порятунок. Але ж сама нічого конкретного, щоб врятувати становище, зробити не хоче, ще й відмовляється від корисної поради, яку надає їй купець Лопахін. Скориставшись нею, вона могла б досить-таки легко поліпшити своє матеріальне становище й зберегти свій родовий маєток, щоправда, сад довелося б таки вирубати. Але аристократичні звички заважають їй прийняти цю пропозицію. Любов Андріївна ніжна, лагідна, сентиментальна. Повернувшись з Парижа, вона з теплотою й ніжністю звертається до своїх речей, шафи, але, коли їй повідомляють про смерть няні, в неї не знайшлося теплих, лагідних слів, щоб пом’янути цю людину, і вона переводить розмову на інше. Отже, доброта й щирість поєднуються в ній з паразитизмом, байдужістю, бездушністю.
І втрачаючи вишневий сад, чи розуміє вона, що в цьому і її провина: адже вона несе відповідальність за все, що діялося навколо. З одного боку, Любов Андріївну я сприймаю як носія прекрасних традицій, високої духовної культури, а з іншого боку цілком очевидно, що загибель вишневого саду на її совісті, адже завдяки її марнотратству, бездіяльності, амбіційності вона втрачає своє родове гніздо.
Чи могла б її доля скластися по-іншому?
Думаю, що могла б. Якби вона не була такою легковажною, безвільною, без-відповідальною. Тоді б вона не заплуталася і в своєму особистому житті, і, можливо, родовий маєток вдалося б зберегти. Але тоді, звичайно, це була б не та чехов-ська героїня Любов Андріївна Раневська, в якій уживаються разом добро і зло, чуйність і байдужість, жертовність і егоїзм.
Твір на тему щастя моєї сім'ї.