Мої роздуми після прочитання роману О. Гончара “Прапороносці”
Війна… Війна – це завжди трагедія. Трагедія народу, трагедія людини, трагедія душі… Війну можна порівняти з іспитом з предмета, що має назву життя. І головними його вимогами є навіть не глибокий розум, а безстрашне серце, добра душа та сталева воля. Війна не визнає жінок чи чоловіків – для неї залишаються тільки воїни…
Кожна людина на війні – це лише маленька краплина в океані захисників-героїв. Нехай не всім з них звання Героя було присвоєно офіційно, але для нас вони назавжди залишаться саме Героями, навіть без зірочок. Звичайно
Але як важко усе це зрозуміти людині, що справжньої війни не пережила, що живе, хоч і не в найкращий, але мирний час. Так, ми багато придбали, тому що не зустрічаємо світанки в окопах і не вмираємо мільйонами. Але й втрата наша безмежна: мир чомусь не виховує нас патріотами, ми не знаємо справжньої дружби, нам не відомий той неповторний смак пайки хліба, ми не вміємо цінувати життя.
Саме вони, вмираючи сотнями на день, крокуючи завжди в одній шерензі зі
Ось де вона захована – краса воїна-визволителя: у самопожертві. Не приналежність до арійської раси, не політичні погляди звеличують людину, а такі, на перший погляд, банальні речі, як доброта, любов, віра, надія.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Мої роздуми над проблемами сім’ї після прочитання роману “Анна Кареніна” Л. Толстого Мої роздуми над проблемами сім’ї після прочитання роману “Анна Кареніна” Л. Толстого Епіграф роману “Мне отмщение и аз воздам” має символічний зміст, він не тільки говорить про провину Анни і покарання за неї, скільки є своєрідним попередженням лицемірам з вищого світу, які вважали, що мали право судити і карати жінку, яка є такою щирою у […]...
- Мої роздуми над проблемами сім’ї та родинного виховання після прочитання роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного Мої роздуми над проблемами сім’ї та родинного виховання Після прочитання роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Панаса Мирного Роман Панаса Мирного та Івана Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – це твір, який розкриває своєрідність життя та побуту українського народу, змальовує найважливіші громадсько-політичні події з його історії. Однією з проблем, які розкриває автор, […]...
- Роздуми після прочитання поеми Т. Шевченка “Гайдамаки” Тарас Шевченко створив прекрасний твір, присвячений історичній тематиці, а саме – темі гайдамацького повстання 1768 року. Так давно були ці події, але і зараз навколо них точаться дискусії науковців та звичайних громадян, які цікавляться історією України. Відомо, що гайдамаки діяли жорстоко. Чи мали вони на це право? їх називають і визволителями, і розбійниками… Спробую і […]...
- Мої роздуми над призначенням людини на землі після прочитання поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина” Мої роздуми над призначенням людини на землі Після прочитання поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина” … Все почалося з поезії Омара Хайяма. Одного разу я натрапив на його вірш, який збентежив мене: Для чого світу ти? Ніщо ти перед ним. Існуєш ти чи ні – примара все і дим. Безодні з двох […]...
- Незабутні сторінки роману О. Гончара “Прапороносці” 9 травня 1945 року! День Перемоги! У цей день, може, вперше вільно, на повні груди зітхнули мільйони людей. Воїн-месник, воїн-герой нарешті повертається додому. По довгій степовій дорозі іде він, овіяний славою звитяжних, боїв, обкурений пилюкою фронтових доріг, зігрітий теплотою сердець вдячних визволених. Так закінчується роман О. Гончара “Прапороносці” – чудовий твір про тих, хто подолав […]...
- Гуманістичний пафос роману О. Гончара “Прапороносці” Українська культура має міцні гуманістичні традиції. Корені цього гуманізму – у світогляді нашого народу, у тих морально-етичних засадах, якими він керується протягом століть і які обстоює як найбільші свої духовні святині. Потужний гуманістичний струмінь пронизує творчість Григорія Сковороди і Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка, Павла Тичини й Олександра Довженка. Серед українських письменників, чия […]...
- Мої роздуми над долею дитини-сироти після прочитання вірша Т. Шевченка “Мені тринадцятий минало” Мої роздуми над долею дитини-сироти після прочитання вірша Т. Шевченка “Мені тринадцятий минало” Коли живеш у сім’ї, коли у тебе є і матуся і тато, коли з першого дня життя тебе огортають щоденно любов і турбота рідних людей, то цей родинний затишок, це щастя стає звичним і навіть непомітним-Але ось я прочитав вірш Т. Г. […]...
- Від чого залежить життєвий вибір людини? (роздуми після прочитання повісті “Захар Беркут” І. Франка) Від чого залежить життєвий вибір людини? (роздуми після прочитання повісті “Захар Беркут” І. Франка) Життєвий вибір людини – це здатність вибирати собі долю між різними обставинами і пропозиціями, які дає нам життя. У однакових ситуаціях різні люди чинять по-різному. Одному здається, що правильніше вчинити так, інша людина вважає інакше. Всі ми люди, але маємо різні […]...
- Мої враження після прочитання драми “Украдене щастя” (3 варіант) Нещодавно я прочитала драму І. Франка “Украдене щастя”. Це драма з сільського життя. Тема і сюжет цього твору виникли у письменника під час дослідження народної “Пісні про шандаря”. В драмі змальовується трагедія особистого життя трьох головних персонажів: Анни та Миколи Задорожних і Михайла Гурмана. Щастя було украдене у всіх трьох. Головні дії відбуваються в хаті […]...
- Краса людських почуттів у трилогії Олеся Гончара “Прапороносці” Творчість Олеся Гончара – особливе явище XX ст. Вона видатна тим, що ніколи не втрачає свого значення, завжди служить народу, суспільству. Письменник завжди відкривав нове у цьому житті, сміливо і мужньо висловлював свої принципи, обстоював гуманістичні погляди на особистість в умовах тоталітарної доби. У “Прапороносцях” Гончар передавав усі складності випробувань, змагання Духовних і фізичних сил […]...
- Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни в романі О. Гончара “Прапороносці” (1 варіант) Судилося долею видатному українському письменнику О. Т. Гончару на власні очі побачити жахіття війни, пережити його. Мабуть, доля розпорядилася так, аби майстер слова розказав правду про події 1941-1945 років, про величезний ратний подвиг радянського народу, про ціну життя і смерті, про пам’ять і вірність, про радісну і гірку водночас (адже не повернеш загиблих, не порадієш […]...
- Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара “Прапороносці”) Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара “Прапороносці”) I. “Згустки фронтових вражень” О. Гончара. (Студбатівцем розпочав війну Олесь Гончар у надросянських боях, закінчив мінометником, звільняючи Європу. Ця дорога довжиною майже в чотири роки позначилися могилами його бойових побратимів. “Якщо лишуся живим, розповім про вас… “, – клявся молодий солдат Гончар перед світлою […]...
- Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни в романі О. Гончара “Прапороносці” (3 варіант) Звістка про війну ввірвалась у життя Олеся Гончара, коли той був студентом. Маючи можливість евакуюватись, він, однак, пішов у райком комсомолу, щоб стати бійцем добровільного студентського загону. Пройшовши війну, виконавши свій обов’язок перед Батьківщиною, Гончар прагнув якнайскоріше виконати ще один свій обов’язок – обов’язок письменника – “скоріше вилити на папір те, що переповнювало душу”, те, […]...
- Мої враження після прочитання драми “Украдене щастя” (2 варіант) І. Франко виявив себе талановитим драматургом при написанні п’єси “Украдене щастя”, яка, на мою думку, є трагедію, бо жодний з героїв її не був щасливим. Причини для кожного з них різні, і я, прочитавши п’єсу, задумалась над тим, хто ж украв їх щастя? На перший погляд, здається, що в усьому винні брати Анни, які, щоб […]...
- Краса вірності (за романом О. Гончара “Прапороносці”) Роман “Прапороносці” О. Гончара – роман-трилогія про Велику Вітчизняну війну. У ньому виразно виявилась одна з найхарактерніших особливостей мистецтва – показ особистості органічному зв’язку з колективом, глибоке розкриття її найпотаємніших роздумів, що сягають людинознавчих проблем, розуміння нею “краси вірності”. Проблема “краси вірності” розкривається через образ Брянського і Шури Ясногорської. Чистотою, якоюсь світлою ясністю оповитий образ […]...
- Героїчний подвиг рядового солдата у романі О. Гончара “Прапороносці” Горить Вічний вогонь… Горить і вдень, і вночі, і в дощ, і в сніг, і в спеку. Горить біля пам’ятника невідомому солдатові, пам’ятника рядовому війни. Тому рядовому, що побував у самому пеклі, для якого будь-який наказ командира (розумний, придуманий чи досить часто безглуздо-абсурдний, навіть наказ віддати життя) був обов’язковим для виконання. Вже якось звично стало, […]...
- Якими я уявляю собі козаків після прочитання повісті “Іван Богун” Мені завжди подобались розповіді про наше славне минуле. Захоплюючі події: славетні бої, хоробрі козаки, Січ, Гетьманщина… Я дізнався з повісті Якова Качури “Іван Богун”, що Іван Богун був лицарем, одважним воїном. Він дотепний, гордий, сміливий, завзятий. Його постать є центральною в повісті. Мені дуже сподобалась його поведінка, коли він був зв’язаний у пана Чарнецького. Його […]...
- Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Героїчний подвиг радянського солдата у романі Олеся Гончара “Прапороносці” Роман О. Гончара “Прапороносці” вражає глибокою правдивістю, живими, виразними образами героїв, якоюсь сонячною романтикою, поєднаною з глибоким реалістичним відтворенням війни. Пішовши в перші дні війни на фронт, Гончар воював рядовим солдатом, потім сержантом, був командиром обслуги батальйонного міномета, старшим мінометної батареї. Багато сотень кілометрів пройшов він […]...
- Поміркуймо разом (думки після прочитання творів) Квітка-Основ’яненко для Слобожанщини – це, передусім, визначний громадський діяч. На жаль, про цю людину більше говорять і пишуть як про письменника (що, безумовно, справедливо), але ж якби не Квітка-Основ’яненко, то навряд чи мали б ми нинішній Національний університет імені Каразіна. Тому, насамперед, про Квітку-Основ’яненка слід говорити як про визначного громадського діяча, що багато зробив для […]...
- Мої враження після прочитання драми “Украдене щастя” (1 варіант) І. Франко був не тільки талановитим поетом і письменником, у чому ми переконалися, ознайомившись з його віршами і повістю “Перехресні стежки”. Він спробував себе і в драматичному жанрі, написавши п’єсу “Украдене щастя”. Ця спроба йому вдалася, бо справжній художній твір повинен збуджувати чуття людини і давати поживу для роздуму. Отже, драма І. Франка викликала у […]...
- Ідея гуманізму в романі О. Гончара “Прапороносці” Пройшли десятиліття з того часу, як роман О. Гончара “Прапороносці” вийшов у світ. Здавалося б, твір, написаний на вимогу часу, міг би донині щось втратити, відійти в історію. Але ні, і сьогодні відчувається його актуальність. Тому що в романі звеличується ідея визволення людини, ідея протесту проти війни як аномалії людського життя. Ми відчуваємо, що надзавдання […]...
- Мої почуття після прочитання усмішок Остапа Вишні Мої почуття після прочитання усмішок Остапа Вишні В українській літературі особливе місце посідає Остап Вишня: “Він світив, як сонце, до нього люди тяглись, як до сонця”, – написав Максим Рильський; його творчість відзначається глибоким ліризмом і м’яким гумором. Мені дуже подобаються “Мисливські усмішки” Остапа Вишні. У них описується чарівна природа, возвеличуються кращі людські риси характеру. […]...
- Утвердження величі ратного подвигу і гнівний осуд війни в романі О. Гончара “Прапороносці” (2 варіант) Роман “Прапороносці” сучасний читач може сприймати по-різному, тому що здається, що твір аж занадто просякнутий радянською ідеологією, що, звичайно, прикметно для того часу, коли він був написаний. Однак, якщо таки “продертися” крізь певну часову заангажовність, то відчуваєш справжню красу людського душевного зростання, випробуваного війною, загартованого нею, красу людських стосунків, врешті, любов до країни, до світу […]...
- Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів “Гей, рум’яні мої небокраї”, “Хто в рідному краї… ” (1 варіант) Спочатку хочу сказати, що треба поважати й любити ту країну, той край, де ти народився, де ти живеш. Література у великій мірі вчить нас цьому, особливо поезія, де змальовуються картини рідної природи. Відомий поет Володимир Сосюра зміг передати своє ставлення до рідної землі, а через його поезії і ми починаємо замиловуватися картинами природи. У поезіях […]...
- Мої роздуми над творами Олеся Гончара Моє перше знайомство з творами Олеся Гончара відбулося дуже давно. Коли я був дуже малим і ще не вмів читати, моя мама прочитала мені тоненьку дитячу книжечку “Ілонка”. Книжечка була добре ілюстрована і цим привертала мою увагу. Мене приваблювала маленька дівчинка, яка довірливо сиділа на руках у якогось чоловіка і дивилася в далечінь. Я довго […]...
- Мої міркування про атмосферу в українській родині після прочитання оповідань С. Васильченка “Свекор” і “Басурмен” Мої міркування про атмосферу в українській родині Після прочитання оповідань С. Васильченка “Свекор” і “Басурмен” Душа нашого українського народу наділена лагідністю, природним тактом, тонким розумом, поетичним світовідчуттям, здатністю жартувати. Саме маючи на увазі ці особливості національного характеру, і створив Степан Васильченко образи людей, яким властиве почуття гумору (“Свекор”), змалював життєві комічні ситуації (“Басурмен”). Оповідання “Свекор” […]...
- Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів “Гей, рум’яні мої небокраї”, “Хто в рідному краї… ” (4 варіант) Серед натхненних співців краси нашої любої України невгасимим сяйвом палахкотить ім’я талановитого поета XX століття Володимира Сосюри. Через усю свою творчість проніс він любов до рідного краю, до Батьківщини. Володимира Сосюру люблять в Україні, вшановують на його батьківщині – Донеччині. Донбасівці завжди пишалися й пишаються тим, що Володимир Сосюра народився і виріс на Донеччині і […]...
- Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів “Гей, рум’яні мої небокраї”, “Хто в рідному краї… ” (2 варіант) На уроці української літератури ми вивчали творчість нашого земляка – Володимира Сосюри. Він народився в Донбасі на станції Дебальцево. Завжди був закоханий у рідну землю з її мальовничими краєвидами: пірамідами териконів, гаями, вишневими садками. Вірш “Хто в рідному краї… ” переповнений патріотичних почуттів. Ці почуття заволодівають і тобою, коли читаєш такі рядки: Квітучих садів нахиляються […]...
- Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів “Гей, рум’яні мої небокраї”, “Хто в рідному краї… ” (3 варіант) Тільки мистецтву під силу не просто передати чудові картини природи, а й пройняти ними душу кожної людини. Не можна залишатись байдужим, споглядаючи навколишні пейзажі. Так і В. Сосюра – прекрасний лірик першої половини XX ст. – не зміг лишитися байдужим до світу природи. Зображуючи прихід весни у вірші “Гей, рум’яні мої небокраї”, автор бачить її […]...
- Що дало мені прочитання роману Л. Толстого “Війна і мир” Якби з якихось причин треба було назвати найбільший роман XIX століття, я б назвав “Війну і мир” Толстого. Джон Голсуорсі Я пам’ятаю, як лякала мене думка про те, що треба буде колись прочитати ці чотири томи з такою серйозною і нудною назвою, з нескінченними французькими цитатами… Але от “закінчена праця завзята”, прочитаний роман лежить переді […]...
- “Це тихе сяйво над моєю долею… ” (роздуми після знайомства з інтимною лірикою Ліни Костенко) “Це тихе сяйво над моєю долею… “ (роздуми після знайомства з інтимною лірикою Ліни Костенко) Немає поетів, які б не писали про кохання. І це не дивно. Бо серед людських почуттів воно займає чільне місце і, як кажуть, є мірилом людської душі. Кохання окрилює людину, робить її шляхетною, підносить до духовних висот навіть тоді, коли […]...
- Духовна краса героїв роману О. Гончара “Собор” Найголовніше у світі – Людина. її руками створюються матеріальні й духовні цінності. У вірші “Напис на руїні” Леся Українка показує, як упродовж тисячоліть “кожна статуя, колона, мережечка, різьба і навіть цегла незримими устами промовляє: “Мене створив єгипетський народ”. А собор у творі О. Гончара – це пам’ятка легендарному козацтву, зразок мистецької вправності зодчих-будівників. Це історія, […]...
- Володька Лобода в наші дні (герой з роману О. Гончара “Собор”) 1968 року Олесь Гончар створив чудовий роман “Собор”. Одним із персонажів роману був молодий чоловік Володька Лобода. Цей персонаж автор ввів, мабуть, для того, щоб показати, настільки різні бувають люди. Для одних мораль і повага до минулого – це все, для інших – ніщо. Саме до людей, які не шанують минулого, і належить керівник відділу […]...
- Мої роздуми під час читання роману Андрія Головка “Бур’ян” Виданий у 1927 році, роман “Бур’ян” одразу поставив автора в ряд видатних письменників України. Твір викликає багато роздумів про вчинки героїв, їх переконання, сумніви, вагання. Головним героєм є молодий партієць Давид Мотузка. Він повертається додому, де не був вже кілька років. Повертається з надією, з вірою і сподіваннями на краще життя. Цікавлять зміни, які сталися […]...
- Аналіз роману “Собор” Олеся Гончара АНАЛІЗ РОМАНУ “СОБОР” Можна з впевненістю сказати, що творчість Олеся Гончара загальнолюдська, бо про загальнолюдські цінності він вболіває у кожному своєму творі. Який період історії нашого народу не розглядав би автор, – скрізь простежуються найвищі цінності життя – свобода і людяність. Стосовно свободи, здавалось би, зрозуміло, якщо мова йде про боротьбу з ворогом. А от […]...
- Лист до Тома Сойєра (після прочитання твору “Пригоди Тома Сойєра”) Привіт, Томе! Я твій знайомий, хоча ти мене не знаєш. Декілька разів я перечитував книгу, яку написав про тебе твій батько Марк Твен. Я хотів би жити у твоєму містечку і стати твоїм другом. Знаю, що товаришів у тебе й так багато. Але я міг би тебе навчити грати у футбол. Можна було б зіграти […]...
- Символічність назви роману Олеся Гончара “Собор” Символічність назви роману Олеся Гончара “Собор” Олесь Гончар – свідомий та мислячий син свого народу, а тому і активний учасник його живої історії, пам’ятаючи, що історія – “… це не тільки сива минувшина, а й суперечлива, сповнена драматизму сучасність і що цю історію нинішнього дня маємо творити вдумливо, з відповідальністю перед майбутніми поколіннями”. Опублікований уперше […]...
- Олесь Гончар “Прапороносці” “Прапороносці” Олеся Гончара Прапороносці – роман-реквієм, це – гімн на честь полеглих. Основна проблема роману: людина на війні. У творі змальовано біль утрат. Майже кожна сім’я утратила на фронті батька чи сина, дочку чи матір, а багато з них шкандибали на милицях. Автор писав, що він хотів поєднати високий дух романтики з “проривом “до правди, […]...
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (3 варіант) Читаючи роман Олеся Гончара “Людина і зброя”, я іноді з жахом думала, як би я та мої друзі й знайомі повели себе в ситуації, подібній до тої, що в ній опинилися герої цього твору. Але як важко уявити, що сьогодні ти, випускник школи, сповнений мрій, сподівань, планів на життя, завтра не вступиш до учбового закладу, […]...
- Звичайна людина у незвичайних обставинах (за романом О. Гончара “Людина і зброя”) (1 варіант) “Ще безтривожно ходять по місту ті, які вмиратимуть на рубежах, ітимуть в оточеннях, горітимуть у кремаційних печах концтаборів, штурмуватимуть Будапешт і Берлін… Ще все як було”, але вже через мить застало вчорашніх студентів “страшне, приголомшливе слово”: війна. Воно змінило все: душі людей, думки, почуття, все місто. Воно вимірювало в кожному Людину. І кожний оцінював себе. […]...
Сонця хлюпочуться в озерах аналіз твору.