Мозолевський Борис – до читача (Жінка із передмістя)

Ця історія туманна.
В ній то зустріч, то розлука.
Ця історія у серці
Відцвітала й знов цвіла.
В ній злилися – не розняти! –
Щастя й радість, біль і мука,
Тільки що ж мені робити? –
Ця історія була.

Я не знаю, що й до чого,
Та не лай мене, читачу.
Коли це було б з тобою –
Я вказав би, в чому суть!
Як і ти, в чужому оці
Й порошиночку я бачу,
А в своєму, а в своєму…
Тож прискіпливим не будь.

Ця історія – правдива.
В ній нічого не збулося,
А слова ростуть із серця
І обпалюють вуста.
Ця історія, можливо,
Не скінчилася і досі.
Я пишу її, як сповідь.
Сповідь – справа не проста.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Три зозулі з поклоном відгук.
Ви зараз читаєте: Мозолевський Борис – до читача (Жінка із передмістя)