Мозолевський Борис – Коні і місяць

Related posts:

1. Мозолевський Борис – 22 червня 1941 р Хмари у небі стояли химерами. Вирви сліпі реготали Гомерами. І над задухою степовою Смерть голосила глухою совою. Сходились білі ромашки на поминки. Реквієм грали контужені коники. Бусел, розкривши погаслі орбіти, Тяг за собою крило перебите....
2. Мозолевський Борис – Сон Сиві гуси у ніч відкричали – За моря, за моря, за моря… На обличчі моєї печалі Не світилася жодна зоря. Спало небо, пусте і задимлене, Я з тобою прощався вві сні. Десь далеко, аж наче за димером, Віщували світанок півні....
3. Мозолевський Борис – Портрет в червоному Я люблю тебе в червонім. Срібні чайки понад морем. Я люблю тебе в червонім! – Божевільний злет брови. У безобрійних зіницях Пролітають дикі коні, Пролітають над світами, Не торкаючись трави. Я люблю тебе до скону! – Не вбивай мене червоним. Утопи мене навіки В зливі чорної коси. Над безмежними світами Пролітають дикі коні, І черлене […]...
4. Мозолевський Борис – Стугоніло, гуготіло Стугоніло, гуготіло, Все палило навкруги. Біла спрага твого тіла Не вміщалась в береги. Сповивалися серпанком Білі ружі між отав. Білий місяць на світанку Поза лозами розтав. І над сонними житами Крізь вогненні ятері, Наче лебеді, злітали Білі руки на зорі. На ставку скрипіли весла, Веслували в ніч скупу. Стежки біле перевесло Слалось в безвість по […]...
5. Мозолевський Борис – Біла Церква Вечір був, та ще не смеркло. Край дороги паслись коні. Проїздили Білу Церкву – Їли яблука червоні. Світ стояв такий прозорий, Аж зітхали луки сині! Золотим світились гори – В серці світло те й понині....
6. Мозолевський Борис – Ніч у саду Ми в курені прокинулись вночі. Далекий вогник блимав на оборі. Кричали десь над Ніжином сичі, І небо в сад обтрушувало зорі. Я раптом зрозумів: ця ніч мине І я вже сам піду в ще довші ночі. Твоя рука тоді знайшла мене, І губи обпекли вуста і очі. Ми вийшли в сад. Під місяцем вночі Горіли […]...
7. Мозолевський Борис – Вільхи Михайлові Сіренку Біла вільха, вільха чорна. Понад дружем – більше білої. Чи не вчора ізвечора Там твої літа ще бігали? Їм дівча назустріч бігло, На щоках несло по ружі. Ніби стрічка чорно-біла – Білі хмари в чорнім дружі… Намело снігів, насипало, В білім полі чорні ворони. Надто важко йти нам випало! Білі вільхи стали чорними. […]...
8. Мозолевський Борис – Балада про рідну пісню То не лебеді кричали, Не сполохані зигзиці. То ловили яничари Українок білолицих. Степовими кураями Налетіли, ніби круки. Рвали тіло нагаями, Ще й ламали білі руки. Потішались до світанку, Все спалили до билинки. Йшли при конях полонянки, Цебеніла кров на литки. А коли дорога пізня Відняла останні сили, Забриніла раптом пісня Та й звелася в небо […]...
9. Мозолевський Борис – Залізобетонний полігон Хрущав граніт на щелепах дробарки. Спливав Печерськ у банях-цибухах. По зміні я виходив з кочегарки, І ранок в небо співом вибухав. І вже асфальтом до моста Патона, Ще тепла від молочної роси, Котилася ріка мого бетону І втілювалась в білі корпуси. Вони під сонце зводились чеканно, І нашим злетам заздрили орли. Душа іще на подвиги […]...
10. Мозолевський Борис – Арабатська Стрілка На Арабатській Стрілці коні Поважно йшли окрай води. І ружі – білі і червоні – Кивали нам із лободи. Хіба із пам’яті зітреться Дорога та через піски, Сиваська сіль, стара фортеця І дотик Вашої руки? І Ваша мова щирозлота, І це предивне відчуття, Що ти і світ – одна істота І, може, в цьому й […]...
11. Мозолевський Борис – Через роки За О. Блоком І знов, сяйнувши з вінець винних, Ти пропекла мене наскрізь Дитинним зламом вуст невинних У водограї чорних кіс. Я поринаю в темні трунки І знову п’ю з твоїх очей Забуті сни про поцілунки, Про білі віхоли ночей. І ти смієшся переливне, І грає чаша золота. І стан твій в хутрах соболиних Блакитний […]...
12. Мозолевський Борис – Земля Парфена Гречаного М. Вінграновському Із-за Голти, із-за Балти, із-за Кодими, Із-за того, що й на світі не було, На світанку білі олені виходили, Мовчки поглядали на село. А в траві, в причаєних гніздечках, Тихо посміхаючись собі, Спали в жовтих цяточках яєчка, Наче літнє небо, голубі. Можна було спати коло тітки Чи, легенько відштовхнувшись від землі, Знятися собі […]...
13. Мозолевський Борис – Неоліт Монолог Над степом повінь місячна пливла, Я гола йшла, збирала квіт ромену. В моїх очах кипіла синя мла, І місяць цілував мені рамена. За балкою дві ватри на горі, А на землі ще ні межі, ні вежі. Дві білі мої втіхи, дві зорі,- Кому дам спити вашої пожежі? О непорочна святосте зачать Над прірвою бездонно-голубою! […]...
14. Мозолевський Борис – Ніч на Івана Купала Феєрія Неначе йду, а ти за мною вслід – Бігом, бігом, спіткнулася, упала!.. А я й не втямлю, чи палає глід, Чи ватри на узліссях на Купала… Скажи, це ти чи це лише мана? По вирвах гнізда в’ють потворні круки. Мене ж і смерть і несмерть обмина, А ти біжиш, зламавши білі руки… У хитрих […]...
15. Мозолевський Борис – Високе небо дихало в пульсарах Високе небо дихало в пульсарах, Степи текли повільно, як псалом, Її по-скіфськи звали Майосара, Що значить: Юнка з Місячним Чолом. Та що – чоло і що – вишневі губи, Коли з дитинства кинута в гарем. Коли прийшли під ранок душогуби. “Збирайся,- кажуть.- Підеш за царем”. Жерці стояли хижі, наче круки. Під серцем невимовно щось пекло, […]...
16. Мозолевський Борис – Шипшина 1 Ви бачили, як на заході, Зненацька підрубаний пругом, Падає в стерні, Розкинувши руки, Олов’яний соняшник сонця? Очі у бугаїв тоді Наливаються кров’ю, Спалахує по низинах роса, І ось вона зводиться На кам’янім косогорі, Мов перекошена судома Землі. Шипшино, Любове моя незрадливая, З руками в шипах, Як в болючім струп’ї! Розкусиш ягоду, А у ній […]...
17. Мозолевський Борис – Ірій З часом, за скіфськими переказами, з’явилась у них Народжена землею діва… Зевс, злігшись із нею, Призвів сина на ймення Скіф, який, перевершивши Славою своїх попередників, назвав народ за своїм Іменем скіфами. Серед нащадків цього царя були Два брати, що відзначалися доблестю. Одного із них звали Пал, а другого Нап. Коли вони здійснили славні подвиги і […]...
18. Мозолевський Борис – Половецький ідол Знахідка 1905 року Щоб знало межі недолуге бидло Й сиділо мовчки, підле, на цепу, Мене на пострах видовбали ідолом І високо поставили в степу. Я міг би стати жорнами і домною, Лягти в бруківку, звестися мостом. Але мені дано стояти догмою На куцих ніжках з дутим животом. Століттями я глухну тут від грому, А люди […]...
19. Мозолевський Борис – Зваба За що тебе терпіти мушу? Ти знов осяяна прийдеш, І прикуєш до себе душу, І в незбагненне поведеш. І за вогонь тієї миті, Пекельно-чорний той вогонь, Забуду все на цьому світі, Так підло зрадивши його. І чим темніше божевілля, Чим звабніш падати на дно, Тим важче буде на похмілля Себе зустріти. Все одно Чекаю зранку […]...
20. Мозолевський Борис – Робота Жарт Роботонько моя, моя скорбото! Чи любить хто, як я тебе люблю? Не кидай оком гнівно на ворота,- Ось тільки витру піт – і дороблю. Як я робив! – і звечора, і зрану, І сяк тебе улещував, і так. А ти мені ятрилась, наче рана: “Роби доладніш, не сиди, лайдак!” За барки брала, одягала пута, […]...
21. Мозолевський Борис – Варіація Дай хоть Последней нежностью выстелить Твой уходящий шаг. В. Маяковский Висока люстра світиться, як перстень, Крізь вікна золотаво-голубі. Згадай: за тими вікнами уперше В нестямі руки пестив я тобі. Ти знов пройдеш печально і статечно У затишок самотнього тепла. І над заснулим Академмістечком Зітхне і занімує синя мла. А я в своєму смутку, як в […]...
22. Мозолевський Борис – Червень І не жона, й не наречена – Ішли степами без доріг. І божевільні квіти червня Тобі тулилися до ніг. І яструб довго плив над нами,- Чого він плив, чого хотів? Зринали в небо цвіркунами Жита, від сонця золоті. Я цвів тобою і для тебе, І ти світилася в мені. В твоїх очах гойдалось небо Із […]...
23. Мозолевський Борис – Вересень Де ходили ми степом тим, Вже не б’ють крильми стрепети. Не сміється ніч зорями – Там тепер все зорано. Пригадай колись, любая, Скільки там було люблено!.. Воду п’є з дніпра вересень. Сам-один пливе селезень....
24. Мозолевський Борис – Гойдалка А день стояв у просині, Осінніх повен чар. І гойдалка під соснами Злітала вище хмар. Злітала, потім падала, І знову – догори! Край берега опалово Палали явори. І ти за тими злетами Була, як птах, сама. А за осіннім плетивом Вже ткалася зима. Якими йти ще сходами, Навстріч яким вітрам?.. Життя гойдало гойдалку Від радощів […]...
25. Мозолевський Борис – Таїна За джоном донном Піймай зорю, що небом проліта, Лиши з дитятком корінь мандрагори. Пізнай, куди ідуть від нас літа, Або навчи русалок слухать хори. Хто ратиці роздвоїв сатані? Як відвертати жала навісні? Чи ось іще: про що говорять трави? Як совість від спокуси вберегти? Як не згубити напрям до мети? Як не зігнутись в бурю […]...
26. Мозолевський Борис – На самоті Гуляю по донеччині. Ти плачеш десь? Пусте! Світи мої заклечані В зелене й золоте. Де рус із половчанином Виходили на прю, Тендітні донечаночки Впливають у зорю. І ваблять синім поглядом, І погляд той – як ніж. А ти далеким спогадом У Києві стоїш. Стурбоване чи радісне Твоє лице бліде? Чи, може, під міськрадою Тебе хтось […]...
27. Мозолевський Борис – добринін В кущі розбігаються дині, Січеться ячмінь на крупу – Начальник кар’єру добринін Свій “газик” жене по степу. Він міг би командувать ротами, Вести за собою полки. За ним динозаврами ротори На тлінність ідуть напрямки. Ховайте, хабарники, скрині, Лакузи, волайте “ура”! А він – як праправнук добрині Чи просто нащадок добра. Двох різних подоб двоголосся! Голубка […]...
28. Мозолевський Борис – Життя Пливли вони між лататтям Воду жменями черпала. Було на ній біле плаття, Ще й коса текла хупава. А як назад повертались, Бралось кригою латаття. Недоріки ж посміхались: Нащо бабі біле плаття?...
29. Мозолевський Борис – Міраж Хлюпоче море лагідно і щиро. Між небом і землею я один. І знову ти мені перед очима Стоїш у білій сукні край води І поглядом показуєш неначе Туди, де наші сходяться стежки. А всі ті дні, що я тебе не бачу, Між мною і тобою – як віки. Над плесом спіле сонце бронзовіє. Кохана, дай […]...
30. Мозолевський Борис – Світанок … І почулося знадвору, Із міської тишини: За дніпром співають хором Солов’ї і ясени! Золоте лягло на синє, Ніч згорнулася в сувій. Білий сон крізь ластовиння Ще дивився із-під вій. О пришерхлих вуст причастя, Спомин дива на руці! Двоєдиність муки й щастя На досвітньому лиці…...
31. Мозолевський Борис – Освідчення У тім саду, де вишні спіли І місто снило віщі сни, Колись міщанство знавісніле Мене притисло до стіни. Воно поріддям хизувалось, По шию сидячи в багні. Воно саме собі здавалось Єдиним сонцем у вікні. Воно на всі мої зітхання Сміялось: що таке душа? Воно кривилось: що – кохання, Як за душею ні гроша? Воно рекло […]...
32. Мозолевський Борис – Приморськ На бригаді заврожаїлися сливи, Возсідали баклажани на возах. Я приїхав у Приморськ такий щасливий, Привітався тепло, скинувши рюкзак. Ніч стелилася росою по люцерні, Молодик гойдала на плечі. Перепели оглашали співом стерні, Десь далеко ухали сичі. Бригадир сільські розказував новини – Про врожай та все про клопоти свої. Степ серпанком перед світом оповили Метеорів зоряні рої. […]...
33. Мозолевський Борис – Напруга Інженерові-енергетику М. Медвєдєву Прокидайся, інженере, Ковдру сну під ноги вергай! Морок ночі розженемо Мегаватами енергій. Умиваються квартали. Б’є у дзвони неба вежа. В сто напруг понад світами Стугонить твоя мережа. Так десь, може, і впадемо (Що життя на плин не спише?) Де вже вічного Едему? – Ласки тихої не спивши! Чи збагнути зубоскалам, Як боліло […]...
34. Мозолевський Борис – дорога Веселинове спало, Миколаївка теж. Я вертався зі школи Розгрузлим степом – Найдрібніша билинка У світі без меж Із малесеньким серцем, Що билось нестерпно. Від макухи і висівок Був я кволий і миршавий. А країна підводилась По війні із руїн. Я пишався п’ятірками Й першими віршами, Тим, що харчу колгоспного На дурничку не їв. І тоді […]...
35. Мозолевський Борис – За хмарами І все. І хмари. І нічого. По хмарах тінь від літака. Мов і не грілася ще вчора В моїй руці твоя рука. Іще ловлю той сон губами, Спиваю вранішні вуста, А вже навпіл нас розрубали Безжальні лопаті гвинта. Той вітер, що під двигунами, Тебе ж погасить, як свічу! А я між нами – і не […]...
36. Мозолевський Борис – Втеча Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус, У шахти, у могили, в урожаї. Чи хто моливсь, як я тобі молюсь? А ти мою молитву зневажаєш… І ось утік. Гасаю по степах. На Кальміусі смажусь щонеділі. Дорогами і стернями пропах. І щось роблю, і наче – не при ділі. Від губ твоїх, від слів твоїх пустих, […]...
37. Мозолевський Борис – У темноті А хто там ходить-колобродить, Де степ наш росами сія? Хто із тобою флірт заводить? Хтось зовсім інший, а не я. Не дорікаю, хай походить,- Не потурбую палаша. Чи хоч благеньке зерня зродить В його душі твоя душа? Тож хай походить, хай походить, Потопче стежку між отав!.. А у мені твій кожен подих, Згадай, хоралами зростав… […]...
38. Мозолевський Борис – Елегія Над косою Обиточною ні хмарки. Серпень в’яже біле сонце у снопи. Від Бердянської затоки аж по Харків Скошені стоять мої степи. Чисте небо дише волею самою. Над водою линуть чайки голосні. Я прийшов сюди, щоб звіритися морю, А воно несе свою печаль – мені. Заглядає у зіниці бірюзово, Зупиняється і синє небо п’є. Від Утлюкського […]...
39. Мозолевський Борис – Вірність Лице було порепане. В’їдався в очі піт. Я хвацько правив гребкою – Колгоспник в десять літ. В кальсонах з бригадира,- Аби не без штанів,- Зоря моя ходила На дні тих клятих днів. Які я тою гребкою Тоді творив діла! Черствим шматком не гребала Душа моя мала. Худенькими плечима Ми підпирали звід, Щоб світла Батьківщина Цвіла […]...
40. Мозолевський Борис – Привид Мимо брам і світлих бань, Мимо ярих канн атласних За тобою біг горбань І благав твоєї ласки. Не благав, а катував Поприлюдним тим благанням! Липень плавив тротуар, І смола на брук збігала. Пожалітись – а кому? Люд у справах тік рікою. Ти тікала крізь юрму, Закриваючись рукою. Щоки соромом пекло, Рот скривило переляком… Біля станції […]...