Мозолевський Борис – Маленький париж
Прийду колись, життям шаленим зморений,
В твій тихий дім між містом і селом,
Де двері за бамбуковими шторами
Ще пам’ятають рук моїх тепло.
Від заздрощів побліднуть всі Сальєрі,
Коли, зачувши з вулиці мій крок,
В передпокої голосно заллється,
Як цуценятко радісне, дзвінок.
І знов ножами серце перекраю,
Задивлений у ті бузкові дні,
Де твій портрет висить під пектораллю,
Крізь роки посміхаючись мені…
Невже я не учора розпрощався
З ночами тими в місячній плавбі,
Коли коронував тебе на царство,
Під
Згадай ті дні, як в присмерку червонім
Я дим твого волосся цілував.
І плавились мембрани телефонні,
Мої тобі доносячи слова.
А за вікном світились виногрона,
І в кухлі розцвітали колоски.
Й не пектораль була тобі корона,
А дві в обіймах зведені руки…
Якого ж ти іще запрагла раю?
На чорне обернулось голубе.
Не круточоле небо пекторалі –
Життя безхмарне знадило тебе.
А вітер ніс гусей по заозер’ю,
І важко впали дві мої руки…
Відплакали сльозами житніх зерен
Залишені у кухлі колоски.
Я більше повертатися не схочу
Під
В ті присмерки, у ті пекельні ночі,
Де ти на серці зіркою гориш.
Живи собі. Почни усе спочатку.
З кимсь іншим, що лишилось, долюби.
Хай стануть біля снів моїх на чати
Вогні моєї гордої доби.
Живи собі – я все вже вирвав з коренем.
Я все збагнув! Я більше – не прийду.
Розтала за бамбуковими шторами
Твоя подоба в синьому чаду.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Мозолевський Борис – Варіація Дай хоть Последней нежностью выстелить Твой уходящий шаг. В. Маяковский Висока люстра світиться, як перстень, Крізь вікна золотаво-голубі. Згадай: за тими вікнами уперше В нестямі руки пестив я тобі. Ти знов пройдеш печально і статечно У затишок самотнього тепла. І над заснулим Академмістечком Зітхне і занімує синя мла. А я в своєму смутку, як в […]...
- Мозолевський Борис – Червень І не жона, й не наречена – Ішли степами без доріг. І божевільні квіти червня Тобі тулилися до ніг. І яструб довго плив над нами,- Чого він плив, чого хотів? Зринали в небо цвіркунами Жита, від сонця золоті. Я цвів тобою і для тебе, І ти світилася в мені. В твоїх очах гойдалось небо Із […]...
- Мозолевський Борис – Втеча Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус, У шахти, у могили, в урожаї. Чи хто моливсь, як я тобі молюсь? А ти мою молитву зневажаєш… І ось утік. Гасаю по степах. На Кальміусі смажусь щонеділі. Дорогами і стернями пропах. І щось роблю, і наче – не при ділі. Від губ твоїх, від слів твоїх пустих, […]...
- Мозолевський Борис – Пісня вічної дороги Чингізові Айтматову Літній день починається щебетом. Тануть в білім серпанку горби. Щоб у мандрах далеких не щезнути, Виріж костур собі із верби. І коли просвистить під тобою Та безжальна остання коса, Ти над світом зведешся вербою І вростеш в молоді небеса. Гожі зорі тобі з високості Заплітатимуть в листя свій спів. Будуть птиці до тебе […]...
- Мозолевський Борис – дорога Веселинове спало, Миколаївка теж. Я вертався зі школи Розгрузлим степом – Найдрібніша билинка У світі без меж Із малесеньким серцем, Що билось нестерпно. Від макухи і висівок Був я кволий і миршавий. А країна підводилась По війні із руїн. Я пишався п’ятірками Й першими віршами, Тим, що харчу колгоспного На дурничку не їв. І тоді […]...
- Мозолевський Борис – Таїна За джоном донном Піймай зорю, що небом проліта, Лиши з дитятком корінь мандрагори. Пізнай, куди ідуть від нас літа, Або навчи русалок слухать хори. Хто ратиці роздвоїв сатані? Як відвертати жала навісні? Чи ось іще: про що говорять трави? Як совість від спокуси вберегти? Як не згубити напрям до мети? Як не зігнутись в бурю […]...
- Мозолевський Борис – Ніч на Івана Купала Феєрія Неначе йду, а ти за мною вслід – Бігом, бігом, спіткнулася, упала!.. А я й не втямлю, чи палає глід, Чи ватри на узліссях на Купала… Скажи, це ти чи це лише мана? По вирвах гнізда в’ють потворні круки. Мене ж і смерть і несмерть обмина, А ти біжиш, зламавши білі руки… У хитрих […]...
- Мозолевський Борис – Портрет в червоному Я люблю тебе в червонім. Срібні чайки понад морем. Я люблю тебе в червонім! – Божевільний злет брови. У безобрійних зіницях Пролітають дикі коні, Пролітають над світами, Не торкаючись трави. Я люблю тебе до скону! – Не вбивай мене червоним. Утопи мене навіки В зливі чорної коси. Над безмежними світами Пролітають дикі коні, І черлене […]...
- Мозолевський Борис – У темноті А хто там ходить-колобродить, Де степ наш росами сія? Хто із тобою флірт заводить? Хтось зовсім інший, а не я. Не дорікаю, хай походить,- Не потурбую палаша. Чи хоч благеньке зерня зродить В його душі твоя душа? Тож хай походить, хай походить, Потопче стежку між отав!.. А у мені твій кожен подих, Згадай, хоралами зростав… […]...
- Мозолевський Борис – Робота Жарт Роботонько моя, моя скорбото! Чи любить хто, як я тебе люблю? Не кидай оком гнівно на ворота,- Ось тільки витру піт – і дороблю. Як я робив! – і звечора, і зрану, І сяк тебе улещував, і так. А ти мені ятрилась, наче рана: “Роби доладніш, не сиди, лайдак!” За барки брала, одягала пута, […]...
- Мозолевський Борис – Через роки За О. Блоком І знов, сяйнувши з вінець винних, Ти пропекла мене наскрізь Дитинним зламом вуст невинних У водограї чорних кіс. Я поринаю в темні трунки І знову п’ю з твоїх очей Забуті сни про поцілунки, Про білі віхоли ночей. І ти смієшся переливне, І грає чаша золота. І стан твій в хутрах соболиних Блакитний […]...
- Мозолевський Борис – Зваба За що тебе терпіти мушу? Ти знов осяяна прийдеш, І прикуєш до себе душу, І в незбагненне поведеш. І за вогонь тієї миті, Пекельно-чорний той вогонь, Забуду все на цьому світі, Так підло зрадивши його. І чим темніше божевілля, Чим звабніш падати на дно, Тим важче буде на похмілля Себе зустріти. Все одно Чекаю зранку […]...
- Мозолевський Борис – Міраж Хлюпоче море лагідно і щиро. Між небом і землею я один. І знову ти мені перед очима Стоїш у білій сукні край води І поглядом показуєш неначе Туди, де наші сходяться стежки. А всі ті дні, що я тебе не бачу, Між мною і тобою – як віки. Над плесом спіле сонце бронзовіє. Кохана, дай […]...
- Мозолевський Борис – На самоті Гуляю по донеччині. Ти плачеш десь? Пусте! Світи мої заклечані В зелене й золоте. Де рус із половчанином Виходили на прю, Тендітні донечаночки Впливають у зорю. І ваблять синім поглядом, І погляд той – як ніж. А ти далеким спогадом У Києві стоїш. Стурбоване чи радісне Твоє лице бліде? Чи, може, під міськрадою Тебе хтось […]...
- Мозолевський Борис – Його прихід Тихо як – ні шелесту, ні сплеску! Світло як – в душі і навкруги! Я чекав, і ось воно воскресло, Повінню зламавши береги. Світ світає? Зацвітає вишня? Я з тобою – спи, кохана, спи. Як воно таке із нами вийшло На шпилястім гребені доби? Стрілись, наче кремінь і кресало, Досвід мій і молодість твоя. Десь […]...
- Мозолевський Борис – Зимовий етюд з горобиною Відбунтували, відлюбили, Все розгубили на бігу. Останні грона горобини Горять на білому снігу. Так первозданне, так світанно Зачарувала слід зима. – Озвись! – кричу тобі.- Кохана! Озвись!! – А голосу – нема....
- Мозолевський Борис – Високе небо дихало в пульсарах Високе небо дихало в пульсарах, Степи текли повільно, як псалом, Її по-скіфськи звали Майосара, Що значить: Юнка з Місячним Чолом. Та що – чоло і що – вишневі губи, Коли з дитинства кинута в гарем. Коли прийшли під ранок душогуби. “Збирайся,- кажуть.- Підеш за царем”. Жерці стояли хижі, наче круки. Під серцем невимовно щось пекло, […]...
- Мозолевський Борис – Із солдатського зошита Сержант ще не бачив такого із див: Всі десять зарядів я вище всадив. Мішені стояли, осяяні днем, Так ясно і прямо навпроти. Та тільки не слухались руки мене, Хоч знав я – підводжу роту. Мінився в лиці вже і падав з лиця Комбат мій, а я був сталим! Я точно стріляв! Та не в контур […]...
- Мозолевський Борис – Осінні сосни Пройдемося до кемпінгу – І скінчено, і все. А явори пікетами Виходять до шосе. І сосни у Святошині, Від сонця голубі, Пливуть назустріч осені, Вклоняючись тобі. Неначе двійко чаєчок Над стомленим шосе, Очима попрощаємось, І вітер рознесе На всі чотири сторони, Як листя із берез, І наші дні, і стогони, І радощі без меж. І […]...
- Мозолевський Борис – Стугоніло, гуготіло Стугоніло, гуготіло, Все палило навкруги. Біла спрага твого тіла Не вміщалась в береги. Сповивалися серпанком Білі ружі між отав. Білий місяць на світанку Поза лозами розтав. І над сонними житами Крізь вогненні ятері, Наче лебеді, злітали Білі руки на зорі. На ставку скрипіли весла, Веслували в ніч скупу. Стежки біле перевесло Слалось в безвість по […]...
- Мозолевський Борис – З Арсенія Тарковського От і літо пройшло, Відгуло, відпалало. Тихо світиться тло, Тільки цього замало. Все, що збутись могло, Наче лист п’ятипалий, Мені в руки лягло. Тільки цього замало. Задаремно ні зло, Ні добро не пропало. Все так світло цвіло! Тільки цього замало. Не ховавсь під крило, Та життя рятувало. Мені дійсно везло. Тільки цього замало. Листя не […]...
- Мозолевський Борис – За хмарами І все. І хмари. І нічого. По хмарах тінь від літака. Мов і не грілася ще вчора В моїй руці твоя рука. Іще ловлю той сон губами, Спиваю вранішні вуста, А вже навпіл нас розрубали Безжальні лопаті гвинта. Той вітер, що під двигунами, Тебе ж погасить, як свічу! А я між нами – і не […]...
- Мозолевський Борис – Арабатська Стрілка На Арабатській Стрілці коні Поважно йшли окрай води. І ружі – білі і червоні – Кивали нам із лободи. Хіба із пам’яті зітреться Дорога та через піски, Сиваська сіль, стара фортеця І дотик Вашої руки? І Ваша мова щирозлота, І це предивне відчуття, Що ти і світ – одна істота І, може, в цьому й […]...
- Мозолевський Борис – Шипшина 1 Ви бачили, як на заході, Зненацька підрубаний пругом, Падає в стерні, Розкинувши руки, Олов’яний соняшник сонця? Очі у бугаїв тоді Наливаються кров’ю, Спалахує по низинах роса, І ось вона зводиться На кам’янім косогорі, Мов перекошена судома Землі. Шипшино, Любове моя незрадливая, З руками в шипах, Як в болючім струп’ї! Розкусиш ягоду, А у ній […]...
- Мозолевський Борис – Це ти, моя юносте? Здрастуй Це ти, моя юносте? Здрастуй. Прости. Привітаймось. Це я… А весни насіяли рясту, Аж сонцем зітхає земля. Прости, моє диво зелене, За те, що тебе не вберіг. Іди, не хвилюйся про мене, Я весь у розвої доріг. А раптом спіткнуся від бігу – Вбери у барвінок мене… А зими насіяли снігу, Аж небо уже крижане....
- Мозолевський Борис – Балада про рідну пісню То не лебеді кричали, Не сполохані зигзиці. То ловили яничари Українок білолицих. Степовими кураями Налетіли, ніби круки. Рвали тіло нагаями, Ще й ламали білі руки. Потішались до світанку, Все спалили до билинки. Йшли при конях полонянки, Цебеніла кров на литки. А коли дорога пізня Відняла останні сили, Забриніла раптом пісня Та й звелася в небо […]...
- Мозолевський Борис – Криворізьке небо Чи знав тоді, лаштуючись в дорогу, Як гірко віддзеркаляться в мені Черлені ліхтарі Кривого Рога, Твоя печальна постать при вікні? А криворізьке небо вирувало, Млоїлося і шерхло у димах. Які світи мені ти дарувала У тих ночах, яких уже нема! Там був ставок і човен на приколі. Крізь дим злітали птиці вдалині. І ти мене […]...
- Мозолевський Борис – Прощальні гладіолуси Ще довго так в твоєму голосі Дзвеніли сміхом кришталі. Блідо-рожеві гладіолуси Прощально шерхли на столі. І в передзахіднім промінні З блакитно-білої імли Ще довго так вуста кармінні Мені трояндами цвіли. А ти вже йшла, ішла назавше,- В журбі від маківки до п’ят,- Своєї долі не впізнавши У найсвітлішому із свят. Не раз насню іще ночами, […]...
- Мозолевський Борис – Нічний літак Нічний літаче, міста не буди, Нехай собі спочине в снах дитячих. І так всю ніч гвалтують поїзди – Зажди хоч ти, не квапся, мій літаче. У тому місті є одне вікно, Де я усім прийдешнім володію. Там ждуть мене запекло і давно – Не квапся, не буди у нім надію! Нехай поспить. Поспи із нею […]...
- Мозолевський Борис – Ще б книгу книг створити у безсонні Ще б книгу книг створити у безсонні, Іще б одну відкрити пектораль. А та, що ходить з гострою косою, Колись прийде і скаже: “Помирай”. І все. І край. Нічим, не ублагати. Не знайдеш для амністії підстав. Не скажеш, що не встиг ще докохати, Не все повідав і не все зверстав. На все був час. На […]...
- Мозолевський Борис – Прощання з літом Прокинусь, і знову в душі защемить: Я більше тебе не зустріну. Кінчається літо. На морі штормить. І дихає осінь у спину. А серце не йме іще віри і жде, Ще гріється в спогадах щастя… Чи море із небом розмову веде, Чи знову баклан розкричався… Отак і виходимо із забуття, Неначе з глибокої штольні. І знову […]...
- Мозолевський Борис – Ірій З часом, за скіфськими переказами, з’явилась у них Народжена землею діва… Зевс, злігшись із нею, Призвів сина на ймення Скіф, який, перевершивши Славою своїх попередників, назвав народ за своїм Іменем скіфами. Серед нащадків цього царя були Два брати, що відзначалися доблестю. Одного із них звали Пал, а другого Нап. Коли вони здійснили славні подвиги і […]...
- Мозолевський Борис – Тим літом у Трахтемирові На світанку приходила бабця Улита, Приносила спілих грушок полумисок, Казала: “На, поїж за мого синочка!” А син її не повернувся з далекої-далекої І дуже страшної війни. Тим літом провадилися розкопки Скіфського Трахтемирівського городища. Поблизу ж Переяслава Вже другий місяць знімався фільм “Звільнення”. Літаки налітали на переправу, Палили зенітки, І все було неприродно, Як у кіно. […]...
- Мозолевський Борис – Спогад про трьох запізнілих купальниць В Одесі, Біля найблакитнішого Чорного моря, Де юність моя відспівала матроська, В Одесі, Де знову мене зустрічала Моя космічна рідня, На березі моря Я обійняв тебе і відчув, Як пташками затріпотіли під сукнею Твої маленькі груди. Заходило сонце. Була середина вересня. Три запізнілі купальниці Обтирались на камені. Я раптом побачив їх і зрозумів: Давно-предавно десь, […]...
- Мозолевський Борис – Монолог до мами На тих стежках за дальніми степами, За полинами, сизими від мли, Де ноги Ваші зранені ступали,- Терни колючі, мамо, наросли. Зберу увесь набуток свій у жменю. Важкий мій плуг, пісна моя рілля! Ви так хотіли щастя задля мене! Не дочекались… Пухом Вам земля… Я все іду, й всього мені замало – Доріг і звершень, друзів […]...
- Мозолевський Борис – Вірність Лице було порепане. В’їдався в очі піт. Я хвацько правив гребкою – Колгоспник в десять літ. В кальсонах з бригадира,- Аби не без штанів,- Зоря моя ходила На дні тих клятих днів. Які я тою гребкою Тоді творив діла! Черствим шматком не гребала Душа моя мала. Худенькими плечима Ми підпирали звід, Щоб світла Батьківщина Цвіла […]...
- Мозолевський Борис – добринін В кущі розбігаються дині, Січеться ячмінь на крупу – Начальник кар’єру добринін Свій “газик” жене по степу. Він міг би командувать ротами, Вести за собою полки. За ним динозаврами ротори На тлінність ідуть напрямки. Ховайте, хабарники, скрині, Лакузи, волайте “ура”! А він – як праправнук добрині Чи просто нащадок добра. Двох різних подоб двоголосся! Голубка […]...
- Мозолевський Борис – Скіфський степ Коров’як на могилі і тирса. Над могилою небо як дзвін. Щирим золотом степ цей світився, Казанами і чашами цвів. Здавна тут не любили халтури Ні в пророцтвах, ні в справах земних Мчали степом підпалені хури З брехунами-жерцями на них. Тут кипіла кривава робота, Коли обрій війною горів. І на горло карала голота За підступність і […]...
- Мозолевський Борис – Ліричний жарт Як чернець без покути, Я не можу без Вас. Ви – Бермудський трикутник, Де зникав я не раз. Коли Ви говорили Щось таке неземне, Зупинявся годинник – Й не ставало мене. Я щоразу відроджувавсь, Як з непам’яті вірш. Зарікався й погрожував: “Не піймаєте більш!” Тільки знаю: прикутий. Шлях мій Вас не мине. Ваш Бермудський трикутник […]...
- Мозолевський Борис – Расулові Гамзатову Сивий орле гостроокий, Заспівай про нашу велич! Світ чарівний і глибокий Нам даровано, мов келих. Спий із нього для натхнення, Як годиться для авара, Та й співай собі, як неня Над колискою співала. Дагестанський сивий орле! Я Могилою Товстою Присягнусь, що тільки горам Рівен степ за висотою. Недаремно ж споконвіку Й серед гір, і серед […]...
Твір що означає бути добрим.