Мозолевський Борис – Ніч на Івана Купала

Феєрія

Неначе йду, а ти за мною вслід –
Бігом, бігом, спіткнулася, упала!..
А я й не втямлю, чи палає глід,
Чи ватри на узліссях на Купала…

Скажи, це ти чи це лише мана?
По вирвах гнізда в’ють потворні круки.
Мене ж і смерть і несмерть обмина,
А ти біжиш, зламавши білі руки…

У хитрих душу вижерла чума.
Душі нема! – кричать. Нема?! – не треба.
Душі нема?! – а хто ж вона сама –
З очищами, мов прірви, проти неба?

Вже ліс горить від спалахів суниць.
Жаринами під ноги ті суниці!
Біжи, біжи! Не крикну – зупинись,
Бо там тебе, як відьму, спалять ниці.

Нема повернень! І межі – нема!
Є тільки тьмяний вогник серед ночі.
Грозою розпанахана пітьма
Колюччям набивається ув очі.

Кудись пливуть бандури вздовж ріки.
Куди ж бо ви – з єдиною струною?..
І біла тінь коханої руки
На жовте листя падає за мною.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Ніхто не говорив що буде легко.
Ви зараз читаєте: Мозолевський Борис – Ніч на Івана Купала