Мозолевський Борис – Пісня акина


З А. Вознесєнського

Не славні не корівні,
Не трону прошу, не платні –
Пошли мені, боже, рівню,
Хто б міг підспівати мені.

Прошу не кохання краденого,
Не почту, не орденів –
Товариша, боже праведний,
По долі пошли мені.

Щоб мав би із ким насуватися
Піснями серед степів.
Для серця, не для овацій
Звести на два голоси спів.

Щоб хтось мене хай не часто,
Та все ж зрозуміти міг.
Із губ моїх взяв, як причастя,
Царапнутий кулею ріг.

І хай мій напарник співочий,
Забувши, що кликав мене,
В суперництві серед ночі
Ножаку мені зажене,-

Прости йому. Хай до гроба
Один би проскнів між стін,-
Пошли йому, боже, другого –
Такого, як я і він.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір велич науки і знань.
Ви зараз читаєте: Мозолевський Борис – Пісня акина